…У розпалі літо золоте. І золотом пшениця грає. А довкіл зернового лану йде комбайн-богатир, німецького виробництва. Перед ним схиляється жниво, лягають на жатку колоски. Молотять їх барабани. І народжується чисте зерно, майбутній хліб. Вкотре ось так, тривожно і щемно стискається серце керівника Миколи Сонька, комбайнера Ігоря Волощука, водія Миколи Момотка… у битві за урожай беруть участь всі жниварі й механізатори. Ось коло польової дороги зупинив автомашину із застеленим кузовом Василь Самойдюк. Сюди щедрою рікою сиплеться чи не найдорожчий скарб, труд довгого хліборобського року – золоте пшеничне зерно.
Здраствуй, новий Хлібе, Хлібе 2014 року! Так хочеться, щоб Ти, свіжий та запашний, лежав на столі у щасливих родинах. Щоб куштували Тебе у спокійній обстановці, у мирних оселях. Щоб не довелося Тебе, дорогий наш Хлібе, відправляти на фронт солдатам…
І в напутньому слові директора ДГ «Городецьке» Миколи Віталійовича теж звучали побажання жниварям: « З Хлібом! І в добрий час!»
Керівник зазначив:
– У нас сьогодні відповідальна пора – відкриваємо жнивний фронт. Перед оцією ріднесенькою землею, перед односельчанами та державою ми триматимемо екзамен – у найкоротші строки, до колоска, до зернини маємо зібрати хліб. Навантаження велике. До збирання у нас 809 га зернових, із них 300 га жита, 200 – пшениці,100 –тритекале, 209 – вівса. Паралельно продовжуємо й заготівлю кормів – силосу, сінажу….
Поблагословив жниварів і старійшнина хліборобського роду, який віддав господарству 55 трудових літ, Володимир Федорович Бірюк. Він сьогодні, за словами Миколи Сонька, заступник директора по загальних питаннях, відповідальний разом з Іваном Михайловичем Бірюком за кормовиробництво. Корми потрібні, і їх треба багато, бо ДГ «Городецьке» утримує понад 700 голів ВРХ, із них половина – молочне стадо. Микола Сонько продовжує закупівлю в населення худоби – корів, телят, бичків, в середньому по ціні від 16 до 20 гривень за кілограм живої ваги.
Пресується пашиста солома. Вона як сіно. Колись, за радянських часів у роки неврожаю з Херсонської, Кіровоградської та Миколаївської областей машинами і поїздами возили в наші колгоспи тюковану солому. Настав такий час, що з Полісся поїде ця солома у фермерські господарства Донецької та Луганської областей, які зазнали від війни значних збитків. Доведеться нам поділитися і хлібом. Про це вели мову жниварі із Чонгара Херсонської області, які наразі працюють в Городці.
…А жнива ідуть. Загінку за загінкою веде комбайн «Клаас». Радує врожаєм пшенична нива. Комбайнер прибирає долинку, бо якщо впаде дощ, туди вже ніяка техніка не ввійде. А ось нова картина. За «степовим кораблем» поважно курсують «чорно-білі агрономи» – лелеки. Поспішають жниварі. В сусідніх районах, передає радіо, вдарила злива…
Автомашини із зерном прямують на вагову. І тут прикрий сюрприз. Працівниця вагової пішла додому… консервувати огірки. Її напарниця посиділа до обіду, «ноги в руки» – і на ход. А дехто в селі зобижається, мовляв, місцевих на роботу директор не бере. А навіщо брати таких, які робити не хочуть?..
Сільське господарство – не завжди подячна справа. В сільському господарстві й досі найнижчі розцінки за працю. Довгі місяці чекає селянин на вирощений урожай, а худоба його присутності і догляду вимагає щодня, без вихідних. І досі не придумали таких технологій, щоб замінили хлібороба-трударя на полі і фермі. Не придумали іншого способу вирощувати хліб; усі хочуть до хліба ще й склянку молока, шматочок сала, помідора, огірка.
Ось полем помчала «польова кухня», аж посуд побрязкував. То коником фурман повіз обід жниварям.
– Ми відновили роботу їдальні, – прокоментував директор ДГ «Городецьке» Микола Сонько. – Готуємо обіди жниварям та заготівельникам кормів. Випікаємо й хліб із своєї пшенички. Наші працівники беруть його «на зарплату», а інші купують. Хвалять нашу випічку, кажуть, смачна, як домашня. Зараз до нового сорту хліба з озимої пшениці додамо муки з тритекале.
– Це з того тритекале, в якому браконьєри вбили дикого кабана і вам все поле витолочили?
– Було діло. Справді, на цю ділянку занадилися дикі свині. Тільки вони ближче до лісу ходять. А вепр аж сюди забрів. Хтось із місцевих помітив, застрелили його і справді трохи шкоди наробили… Але вепр – то невелика біда. У нас проблема в іншому: ворони не дають виростити кукурудзу. Налітають чорною хмарою, витягують із землі насіння кукурудзи. Вірте – не вірте, доводиться наймати сторожу.
Є у нас вартовий на хлібному полі. Це – дядько Колосок (Василь Гугайло), так його величають. Він тут живе недалеко, на хуторі, і за нашими полями наглядає… Що ж, поїхали на тік, побачите нашу красу. Ой, і пшеничка вродила. Класне зерно!
Ми оглянули першу гору зерна і поклонилися Хлібу.
Цю живу картину жнив бачила і для вас описала
Галина Тєтєнєва.
На фото автора: фрагменти жнив у Городці.
< Попередня | Наступна > |
---|