HomeНовиниВ РайоніМіст М’ялика сполучив два райони (+фото)

Міст М’ялика сполучив два райони (+фото)

( 0 Votes )

– Будувати мости єднання – богоугодна місія, – так означив радісну подію відкриття моста на річці Стир між селами Великі Телковичі Володимирецького і Млинок Зарічненського районів Президент Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської (п’ятидесятників), Старший єпископ ЦХВЄПУ Михайло Паночко. – Як це робить наш брат во Христі Віктор М’ялик. Нехай на цьому не закінчиться доброчинність. Божого благословення, здоров’я і крепості бажаю всім діткам, їх матерям, всім родинам християн різних конфесій. Хай послужить цей міст усім тільки во благо. Христос Воскрес!

…Володимирецьке Застир’я і всі села Зарічненського району наче відрізані від своїх райцентрів і області. До Заріччя доїхав, то вже «Київстар» не бере, а «Белсат» вітає. По мобілці не додзвонишся. У свій час «коші» Застир’я більш признавали за адмінцентр Луцьк, аніж Рівно, бо туди ближче і краще добиратися. А сусіди, зокрема, із сіл Омит та Ніговища, то ті навіть зверталися до батьки Лукашенка, «щоб їх до Білорусі приєднав». От що значить відсутність транспортного сполучення. От що значить відсутність мостів.

А тепер я розповім, як мрію пристирських сіл виконав екс-кандидат в депутати до Верховної Ради України, уродженець села Воронки нашого Володимирецького району Віктор Мялик.

Він заплатив власні кошти за два дерев’яні мости. Бо центральний з’єднує два райони через Стир. А ще один, на підступах до головного, збудований на старорічищі, старому руслі. Теж хороший добротний і довгий міст. Це – на випадок повені і для скорочення шляху.

Обидва мости – дерев’яні. Дубові підпори та інші лісоматеріали, як підтвердив мені директор Володимирецького держлісгоспу Олександр Мисько, заготовлені у нас, найбільше – у Великотелковицькому лісництві, де лісничим Валентин Бондар.

А ось розповідь сільського голови Великотелковицької сільської ради Віталія Репетухи:

– Перед кожними виборами всім кандидатам до ВР ми подаємо своєрідні «накази» від нашої громади. Так було й на минулих. Приїхав до нас представник від Віктора М’ялика, ми йому розказали про своє бажання мати міст на той бік Стиру. Там у нас є паї і ліси нашого лісництва. Щоб добратися на той берег, потрібно скористатися старою приватною переправою. Або їхати через Володимирець на Кузнецовськ, далі – на Мульчиці і аж за Бишляком попадеш на ввірену територію, на пай чи в ліс – понад 50 кілометрів об’їзду в одну сторону!

Віктор Ничипорович пообіцяв кошти, за нами була організація. Знайшли тих військових мостобудівельників із Дубно, які вже зводили міст у Чакві. Переговорили. Віктор М’ялик на своєму рівні забезпечив їм відстрочку відрядження. А ми приступили до організації робіт.

Сьогодні хочу подякувати всім, хто допомагав у зведенні цього вкрай необхідного об’єкту. Кухню ми організували в оселі колишнього директора торфозаводу Федора Гаврилюка. Головним шеф-кухарем село призначило Ганну Осмолович. В її команді працювали Надія Петрина, Тетяна Грицевич. Харчі зносили всі жителі сільської ради. Ось в блокноті всі, кого потрібно відзначити: чоловіків, що працювали «на мосту», місцевих шляхобудівельників, пилорамщиків, візничих, підприємців.

За два тижні будівничі звели мости і якраз перед Пасхою успішно завершили всі роботи по благоустрою. Щиро дякуємо виконробу Івану Калюті та командиру мостовиків Олегу Безрукову.

 Продовжує розмову сільський голова Боровської сільської ради Зарічненського району Руслан Мельник:

– Віктор Ничипорович «з нашої сторони» призначив свого виконроба. Роботи узгоджувалися із сусідами. Все було розписано. Свій вклад зробили усі громади всіх конфесій. Не стояли осторонь спільних справ і громади, де пресвітерами Михайло Блищик та недавно обраний Віталій Март.

                …І ось 14 травня 2015 року, 14-та година пополудні. Біля новозбудованого мосту з 12 години дня виступають і збирають публіку володимирецькі самодіяльні артисти районного Будинку культури. Цю співочо-музикальну делегацію очолює особисто начальник відділу культури та туризму Володимирецької РДА Валентина Пінчук. Вона відповідальна за проведення урочистого відкриття. І ні на йоту не дозволяє нікому відійти від «регламенту» сценарію. Адже сценарій узгоджений із самим Віктором М’яликом.

                Вервечкою поставали на новозбудованій під’їзній дамбі, викладеній із крупного каміння, легкові автомобілі на обох берегах. Наш ведучий з РБК Петро Шеліган оголошує про урочисте відкриття мосту єднання. Зачитуються імена дорогих гостей, яких і запрошують до слова.

Виступає голова Рівненської обласної ради Михайло Кирилов. З нашої сторони – голова райради Василь Ковенько та голова РДА Володимир Хоружий, які підготували і передали меценату Віктору М’ялику адресну подяку. Свою вдячність висловив і голова РДА Зарічненського району Анатолій Смаглюк. У всіх на вустах – тільки слова подяки.

І ось слово Віктору М’ялику. Скромний Віктор Ничипорович теж вклонився землякам і зазначив, що гроші – це ще не все. Можна дати гроші і вони залишаться грішми. А тут громадою, з Божою поміччю, зроблено велике перетворення їх у справу, реальне діло – міст, який служитиме людям роками.

Треба сказати, що меценат тільки на матеріали затратив понад півмільйона гривень. Це дані його представників Геннадія Гладких та Олександра Москалюка. Міст пофарбований, перила жовті знизу, голубі  зверху. Долівка моста – коричнева, а дошки, по яких йтимуть колеса транспорту, – темно-вишневі. Хтось ще додумався і з пластикових пляшок поробив «національні» квіти та прикрасив ними придорожні кущі. Гарно так.

Міст витримає навантаження в 60 тонн.

– Бажано, щоб по ньому з часом їздили молоковози і хлібовозки, а, може, й маршрутки, – зазначила жителька Зарічного Маруся Анчук.

                А в цей час жовто-блакитну стрічку перерізали високі гості із Віктором М’яликом. На середині мосту короваями обмінялися володимирчани і зарічненці. Потім на другому березі національну стрічку теж поділили на пам’ять голова облради Михайло Кирилов, наш Віктор М’ялик та їх голова РДА Анатолій Смаглюк.

По благословенню високопреосвященного владики Анатолія, митрополита Сарненського і Поліського УПЦ МП, благочинний Володимирецького благочиння отець Олександр на чолі із настоятелем Свято-Покровського чоловічого монастиря села Великі Цепцевичі Антонієм Української православної церкви Московського патріархату освятили моста. А архімандрит Антоній ще раз поблагословив присутніх із хорошою у наш час подією і побажав миру та здоров’я всім, хто творить добро.

Тримав слово і Президент Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської (п’ятидесятників) Михайло Паночко. Михайло Степанович виступав двічі, відкриваючи торжество і з заключним словом. Найперше він звернувся до діток, що обліпили міст як бджоли вулика. Звернувся до Матерів, Батьків і всієї християнської громади. Старший єпископ Михайло Паночко зазначив, наголосивши на словах із Нагорної проповіді Христа:

– Цей міст є Його, нашого брата Віктора М’ялика, відносини з Богом. Це – приклад служіння Богу. Це – взірець творити добро, як закликає нас Христос. Творіть тільки добрі діла.

Далі йшли щирі пастирські благословення і побажання пану Віктору, його родині та всім присутнім.

І вже від сусідів чоловічий ансамбль «Криниця» Зарічненського РБК перейняв естафету від володимирчан і продовжив концерт. Заспівав і «Многії літа», і веселих українських пісень.

Свято набирало обертів. На мосту танцювали діти і дорослі. А представники громадської преси від районок, «Вістей Рівненщини», обласного та Кузнецовського телебачення, євангелістських сайтів та видань вихоплювали найцікавіші кадри з історичної події – відкриття Мяликового мосту.

І звучали репліки:

– У нас було 25 кандидатів у нардепи. Що, не можуть сьогодні скинутися на такі ж добрі справи?

– Не на мости. Є ще он школи, ФАПи, що валяться...

– Отакими справами, як міст М’ялика, треба заробляти авторитет, а не цукерками і пакетиками перед виборами…

– Як зараз добре добиратися! Раніш я із Млинка на роботу у Красносільську школу їздила через Мульчиці і Кузнецовськ. Сьогодні за дві години я вже на роботі. Аж не віриться. Низький уклін Віктору Ничипоровичу за безплатний проїзд по мосту. Така економія і грошей, і часу….

– От тепер ми невістку із Борової на коцюбах у Телковичі перенесемо по мосту. Васю, запрошуй газету на весілля… І М’ялика не забудь.

Сміється народ і радіє. І ми всі дякуємо тим, хто приклав руку і слово до спорудження Мосту єднання.

 
 
 
 

Галина Тєтєнєва.

фото автора

 

У вас недостатньо прав для коментування.