Інтернет і дивувався, і розгублено знизував плечима: в Узбекистані Дід Мороз та його внучка Снігурка опинилися під забороною! Навіть новорічну ялинку, кажуть, у телепередачах там відтиснули на другий план. І це при тому, що по всіх усюдах світ витворив як не Діда Мороза, то Санта-Клауса, – новорічних чарівників, схожих між собою, як брати-близнюки.
У себе в Україні з господарем Новоріччя ми не посварені, хоча… у нас теж об’явився його суперник. Святий Миколай в українському обладунку напрочуд схожий на новорічного улюбленця дітвори. Тільки не на цьому хочеться акцентувати. Час хай усе розставляє по місцях. Тож 19 грудня я з приємністю спостерігав, як на райцентрівському майдані Єдності чи то двоє Святих Миколаїв, чи то двоє Дідів Морозів, як повелось у народі, хрест-навхрест обнялись і побажали один одному добра та здоров’я. «Хай би так братались і всі українці! – подумалось у ту символічну мить. – Бо що ж це? У парламенті, крім лівих, маємо й крайніх правих. Разом на виборах вони забрали мало не чверть голосів. А це значить, що у суспільстві формується небезпечна критична сила, яка не віщує нічого доброго…»
Втім, кількасот володимирчан, дорослих і юних, захоплено привітали поцілунок легендарних добряків-дідуганів. І це був знаменний день, коли наш край вшановує Миколая-Чудотворця. Зустріч двох бородачів стала ніким не запланованим, але напрочуд прекрасним заспівом до свята. І в цей же день райцентр урочисто, в силу уже давньої традиції, запалив свою селищну ялинку. З такої нагоди театрали-лялькарі районного Будинку школярів та юнацтва виступили з новорічною казкою, а танці і пісні явили селищу самодіяльних талантів, які відточують своє мистецтво у шкільних гуртках.
Від імені районної і селищної влади володимирчан привітали заступник голови РДА Ярослав Березюк та селищний голова Олександр Осмолович. І хто, ну хто не замилувався святковим феєрверком, що у всій красі сяйнув над звечорілим майданом?! Згустки святкового полум’я зринали ввись і проростали вражаючими квітами. Вони яскравими зоряницями осявали усміхнених людей, і гарний настрій з сотень грудей виривався вигуками захоплення.
А потім… Потім настала урочиста мить, коли спрацювало передноворічне заклинання – і селищна ялинка заклично спалахнула над холодним, але сповненим радістю майданом. До її многобарв’я зачарованим поглядом прикипіли насамперед ті, що найбільше вірять у новорічні дива, – дітлахи. Проте і дорослих торкнулася краса щедрого на радість моменту. У ту мить кожному, мабуть, думалося, що можна скільки завгодно нарікати на життя. Можна навіть всерйоз готуватися до обіцяного на грядущий день кінця світу. Але й тоді маємо залишатися відкритими добру, красі, щирості і всепереможній любові до життя…
Олексій ГОРОДНИЙ.
Фото автора.
< Попередня | Наступна > |
---|