HomeНовиниВ РайоніЩо читає Володимиреччина?

Що читає Володимиреччина?

( 0 Votes )

Прикро говорити, але вчинити так, як колись, тобто передплатити все, чого хочеться, тривалий час не вдається. У часи «застою» наша сімя одержувала кілька всесоюзних, республіканських і обласних газет, дитячу «Зірку» і, звісно, «районку». А ще ж були цікаві, розумні і повчальні журнали за інтересами. На жаль, нинішні читацькі можливості обмежилися газетами «2000», «Вісті Рівненщини», «Володимирецький вісник», «Наш край» та журналами «Дивослово» і «Барвінок». За теперішніми мірками ніби й немало. Але зовсім мало, якщо зіставити можливості з потребами й інтересами…

 Інструктор з експлуатаційних, виробничих, технічних та організаційних питань Володимирецького ЦПЗ №7 Людмила Манзик не без задоволення повідомила: план по передплаті періодики на перше півріччя 2013 року і в районі, і в місті Кузнецовську успішно виконано. На початок року міськрайонна поштарська сумка містить 48307 примірників газет і журналів. Але елементарний арифметичний обрахунок показує: на кожну сім’ю припадає близько двох примірників періодики. Такого чтива явно замало, щоб почуватися по-справжньому поінформованим і достатньо зорієнтованим в умовах тієї ідеологічної напруги, що відчувається в суспільстві.

Як і минулими роками, в районі читається «все потроху». І по-старому у нас немає потужних видань, які стали б вирішальними у формуванні громадської думки. З огляду на це ситуацію, коли район одержує більше тисячі примірників парламентського «Голосу України» і майже три з половиною тисячі «ходового» регіонального видання з сусідньої області, явно не назвеш нормальною. Схоже, серйозний аналіз подій, пережитих країною, менше популярний, ніж поспіхом зготована газетярська «смаженина». Видовищ (якщо не явних, то бодай змальованих словом) вимагає масовий читач, свого часу відчувши обман і лукавство політиків та зневірившись у партійних програмах. І це може слугувати своєрідним барометром суспільного настрою.

Спрацював якийсь вражаючий регіональний патріотизм – і район віддав перевагу насамперед обласним виданням. Якщо солідного (за всіма мірками) «Урядового кур’єра» одержуємо 260 примірників, то обласного «Вільного слова» – більше тисячі, стільки ж – «Вістей Рівненщини», майже тисячу – «Рівненської газети», більш як по півтисячі – «Рівненського кооператора», «Рівне-експрес» і «Рівненського регіону». За читацькі симпатії наших земляків активно (і не без успіху) борються й волинські регіональні видання. І в цій боротьбі програють ряд інших обласних газет: «За відродження», «Рівне-ракурс», «Провінційка», «Рівне-вечірнє» (не кажучи про тих, що лише вибиваються в обласні, – «Сім днів», «Сарненські новини», «Полісся», «Наше дзеркало», «Скриня»).

Інтерес до партійних видань на Володимиреччині теж згас. Певний читацький попит хіба що в газет «Комуніст» і «Рівненський регіон». А от популярні свого часу «Діалог» і «Волинь» – майже забуті інформаційні раритети. Не набули попиту церковна газета «Духовна нива», правозахисна «Закон. Правосвідомість. Правопорядок», бухгалтерська «Все про бухгалтерський облік». Зате на невеселому інформаційному фоні трапляються видання з досить незвичними назвами: «Авторитетний календар», «Капля досуга», «Соціальний часопис», «Скандал», «Вараш», «Завтра». Ці газети прибиваються у район часто в одиничних екземплярах. Але звабливі назви аж ніяк не гарантують серйозного інформаційного наповнення. І чимало видань як з’являються у передплатних квитанціях володимирчан та кузнецовців, так і зникають, уподібнюючись метеликам-одноденкам.

Облишивши їх, зупинимося на ще одній газеті, яка, за всіма ознаками, найближча і найрідніша всім нам. Звісно, йдеться про «Володимирецький вісник». У цього видання шлях воістину многотрудний хоч би тому, що народжений наш вісник у глибокому ворожому тилу в уже далекому 1943 році. Під час розпаду СРСР газета виходила накладом у майже 9 тисяч екземплярів і коштувала 5 копійок за примірник. Але почалася «ера» купоно-карбованців – і в 1996 році тираж газети зменшився вдвічі, а її ціна стала астрономічною – 6 тисяч карбованців за один примірник! У лещатах жорстокої кризи до 2000 року разом із газетою лишилися найстійкіші – менше 3 тисяч передплатників. І лише в наступні роки, разом із покращенням становища в країні, ситуація почала вирівнюватись. Повернувшись у 2004 році до 4-тисячного тиражу, ми вже не відступалися від цього рівня.

Протягом кількох останніх років «ВВ» став не лише багатоколірним і повернувся до колишнього обсягу (3 друкованих аркуші), а й суттєво, спільним старанням засновників, редакції і партнерів-поштовиків, наростив тираж до 7 тисяч примірників. У рік 70-ліття газети це особливо приємно. І що впадає в очі, червень, заключний місяць піврічного передплатного циклу, «відстає» від січня лише на 200 примірників «районки». Дуже хочеться, щоб і ці дві сотні сімей стали нашими постійними читачами й передплатниками. Адже газета для того й твориться, щоб завжди, у радості і смутку, бути з людьми і писати про найдорожче, сокровенне для людини.

До речі, маємо надію, що надалі «районка» стабільно виходитиме на 16 сторінках. Можливості довірливої розмови з читачем таким чином розширюються. І ми розраховуємо на вашу, дорогі земляки, активну творчу співучасть у долі газети. Запрошуємо вас до такої співпраці. Адже «ВВ» – не просто газета. «ВВ» – друг, що завжди поруч.

 Олексій ГОРОДНИЙ

 

У вас недостатньо прав для коментування.