Авторизація

HomeНовиниВ РайоніСамоврядування по рафалівськи (+фото)

Самоврядування по рафалівськи (+фото)

( 5 Votes )

«Приїжджайте до нас на сесію, там буде кілька цікавих питань, які в нас обговорюються уже по третьому або й п’ятому колу, а рішення по них і досі не прийняті. Та й про Рафалівку вже давно нічого наш «Вісник» не писав, а, як то кажуть, подія не відбулася, поки про це не написали у місцевих ЗМІ. Може, щось нове для газети почуєте, а може й нам що підкажете, але нудьгувати не будете, це гарантую» – такий телефонний дзвінок пролунав від рафалівського селищного голови Василя Совгутя.

За несподіваними запрошеннями найчастіше криються і несподівані колізії або ж піднімаються якісь скандальні проблеми. А поскільки сільські та селищні голови дуже рідко запрошують на сесії журналістів, воліючи свої і перемоги, і помилки не виносити на обговорення всього району, рішення однозначне: їхати!

У п’ятницю, 24 березня, беремо на «підсилення» Михайла Герасимчука, помічника народного депутата Василя Яніцького і якраз встигаємо на початок сесії, 14:00.

До складу Рафалівської селищної ради обрано 14 депутатів; на 14 чергову сесію сьомого скликання прибуло 10, отже, кворум є, і селищний голова Василь Совгуть при секретарі Наталії Бабецькій починає озвучувати порядок денний, до якого включено 24 питання і «Різне».

Не знайомився попередньо з регламентом ведення сесій у Рафалівці, але певною мірою здивувала активність депутатів, які до пропонованого головуючим порядку денного додали ще 5 нових питань, про які дехто вперше почув безпосередньо на самій сесії.


 

Але, думаю, певне, то такі особливості місцевого самоврядування. Хоча, як на мене, розгляд питань по принципу голосування «ед-хок» (рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур, передбачених Регламентом ради, приймається без попереднього обговорення шляхом голосування, яке проводиться після внесення відповідної пропозиції і заноситься в протокол) і прийняття відповідальних рішень у країнах молодої демократії непростий – депутати ризикують бути підписантами неправомірних рішень, адже у виконавчого апарату ради взагалі немає часу на їх юридичну оцінку.

Причому пропоновані питання (без проектів рішень і їх обговорення депутатами та громадськістю!) стосувалися такої юридичної складної сфери, як відміна або скасування попередніх рішень ради щодо відведення земельних ділянок у власність та передачу цих ділянок іншим заявникам, а також про забезпечення вивезення сміття у селищі та встановлення тарифів на цю послугу (у Рафалівці нема навіть свого комунального підприємства, яке може надавати такі послуги населенню). Але раз головуючий не проти – значить, все по регламенту.

Спочатку депутати заслухали начальника сектору превенції Володимирецького відділу поліції Варашського відділення поліції Олександра Куліша про запобігання правопорушень та забезпечення громадської безпеки на території селища Рафалівська. Він, зокрема, відмітив, що з 13 травня по 31 грудня 2016 року поліцією було зареєстровано 78 повідомлень (з них 20 – кримінальні) про злочини та пригоди. Враховуючи, що по нормах Нацполіції 1 дільничний на 10 тисяч осіб не справиться навіть з профілактичною роботою, є наміри у Рафалівці розмістити групу швидкого реагування. Було відмічено, що поліція хоч і бореться на території селища із самогонниками, але явно недостатньо, «крапки» процвітають, сплачуючи аж 51 гривню штрафу.

Далі було збільшено видатки загального фонду селищного бюджету на 35 тисяч гривень за рахунок вільного залишку бюджетних коштів, а кошти ці спрямувати на благоустрій (зрізання сухих дубів на кладовищі). Це питання також не обійшлося без дебатів, мовляв, нащо шукати підприємство, яке різатиме дерева, якщо є місцеві охочі. Однак, за словами селищного голови Василя Совгутя, з такою пропозицією до ради ніхто не звертався; та й бажаючим варто враховувати відповідальність за можливу порчу надгробків та могильних пам’ятників і огорож на цвинтарі. Рішення депутати таки підтримали.


 

Далі посперечалися ще трохи по ремонту доріг, нарікаючи на те, що вони якраз і потребують особливої уваги. Втім, за словами голови В. Совгутя, до ремонту вулиць за залізницею приступлять одразу, як тільки дозволять погодні умови. Не хоронити ж щебінь у баюрах з грязюкою. Після звіту про здійснення регуляторної політики селищною радою (торік було прийнято два регуляторних акти) та списання основних засобів перейшли до земельного блоку питань.

Найпершим на прохання депутатського активу поставили на обговорення проект про скасування рішення Рафалівської селищної ради № 944 від 18 травня 2015 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства жителю селища Володимиру Юсину». Виготовивши «технічку», він 5 разів звертався до селищної ради з клопотанням затвердити дану документацію на земельну ділянку, якій уже присвоєно кадастровий номер. (Після затвердження проекту землеустрою проводиться реєстрація земельної ділянки в реєстраційній службі, а її власнику надається відповідний витяг, що фактично і є підтвердженням права власності).

Однак депутати постійно відмовляють заявнику у затвердженні його проекту землеустрою. Мотивація така: ділянку для сільського господарювання (і доволі пристойну – 25 соток) чомусь виділено у землях житлової і громадської забудови, отже, вбачається корупційна складова у намірах майбутніх землевласників (тим паче, за словами депутатів, усі члени родини теж були забезпечені земельними ділянками). Про це говорив і депутат районної ради Юрій Антонюк, закликаючи депутатів селради прийняти правильне рішення і насамперед забезпечити землею учасників АТО. Та чи правда, що родина  Юсинів отримала стільки земельних ділянок? За словами селищного голови, неодноразово здійснювалися перевірки, піднімалися раніше прийняті рішення, в тому числі і на запити депутата районної ради Ю.В. Антонюка. Депутати ж ділянку планували забрати і перерозподілити між учасниками АТО.

За словами селищного голови, вказана  земельна ділянка перебувала в постійному користуванні колишнього ВАТ «Володимирецьке РТП» і відносилась до земель житлової і громадської забудови. Після ліквідації даного підприємства дана земельна ділянка була передана в землі запасу Рафалівської селради. Отже, цільове призначення, даної ділянки  не мінялося. Відповідно до генерального плану забудови смт Рафалівка та плану зонування території, які діяли на момент прийняття рішення, ніякої забудови не було передбачено.

Узагалі на сесії хто хотів, той і брав слово, або ж вигукував щось з місця, іноді геть не по суті. В будь-якому разі було б краще, якби живі мали повагу до пам’яті покійної очільниці селища, обраної тричі більшістю голосів жителів селища. Апелювати необхідністю виділення земель учасникам АТО у цій ситуації аморально. А землю їм варто знайти і виділити якнайшвидше, тим паче в Рафалівці є масив під роздачу (лише там немає електропостачання). Війна не закінчується, і усім іншим хлопцям, які відслужили і повернулися з фронту, теж пропонуватимуть цю спірну ділянку? А покійна Надія Василівна уже має свій наділ – довічний. Тож, як кажуть, про мертвих можна говорити або хороше, або нічого – перед людьми вони себе захистити не можуть і звіт даватимуть уже перед Всевишнім…

До трибуни навіть запросили головного спеціаліста юридичного відділу Володимирецької райдержадміністрації Інну Рижу. Вона загалом роз’яснила нюанси земельного законодавства та розповіла про судову практику трактування правочинів органів місцевого самоврядування. Так, за дефініціями юристів, треба виходити з юридичних фактів – тобто набуття права власності на земельну ділянку (в даному випадку воно для громадянина Юсина ще не настало, оскільки  депутати не затверджують проект землеустрою). Також юрист наголосила, що свої ненормативні акти (тобто такі, що стосуються окремого громадянина) органи місцевого самоврядування можуть відміняти або скасовувати, якщо дане рішення ще не виконане  громадянином.

Тут, за словами селищного голови Василя Совгутя, виникає наступна колізія. Як роз’яснює Конституційний суд України, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

У нашому випадку ділянці, документи на право власності на яку виготовляє Володимир Юсин, присвоєно кадастровий номер, зареєстрований на його ім’я – тобто правовідносини уже виникли. А питання по суті затвердження проекту землеустрою селищними депутатами досі не розглянуто. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування (до яких відноситься і рішення Рафалівської селищної ради № 944 від 8 травня 2015 року) є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Законних підстав не затверджувати земельну документацію у депутатів нема (інакше таке рішення заявник оскаржуватиме в суді). А скасування попереднього рішення можливе лише за згоди громадянина.

Під репліки із залу проект рішення про скасування рішення Рафалівської селищної ради №944 від 18 травня 2015 року поставили на голосування, але більшості голосів для його прийняття не вистачило. Чоловік не позбувся права на земельну ділянку, на яку претендує, але й проект землеустрою йому не погоджують. Чи оскаржуватиме він таку упередженість стосовно свого громадянського права та порушення в діях органу місцевого самоврядування? Найпевніше, що так, отже, справа затягнеться на роки.

А депутати тим часом якраз і мають намір скористатися тим, що Володимир Юсин не вклався у строки по виготовленню права власності, і готують нове рішення про відчуження злощасної ділянки на наступну сесію. Тим самим породжуючи бюрократичну тяганину і людські прокльони на свої голови, адже права атошників теж певною мірою порушуються, оскільки дану земельну ділянку найближчим часом ніхто не перерозподілятиме, а інших вільних наділів селищна рада (поки новий масив не розділений) їм не може запропонувати. Отака патова ситуація, створена на рівному місці. І не завжди у всьому винні «папєрєднікі»…

Далі депутати продали кілька земельних ділянок місцевим підприємцям – власникам будівель, які розташовані на ній, виділили 1,5 гектара занедбаного, засміченого пустиря на місці колишньої нафтобази автошколі «Сигнал» під трактородром, затвердили більше десятка «технічок» на землеустрій іншим жителям селища (не погодили лише першу в селищі ділянку під садівництво), і на цьому блок земельних питань скінчився. Додам, що деякі депутати не голосували за надання дозволу на розробку технічної документації щодо відновлення (встановлення) меж в натурі (на місцевості) навіть на ті земельні ділянки, де житлові будинки побудовані з 80-тих років і люди живуть і користуються даними земельними ділянками десятками років.

Після заслуховування звіту профільної комісії по фінансуванню утримання апарату селради не прийняли пропоновані зміни в частині урізання преміювання голови та заступників, обговорили питання надання житла сімейному лікарю Марії Базиляк – і далі надовго застрягли у «сміттєвому питанні».

Треба сказати, що прибирання сміття – доволі типова проблема для більшості населених пунктів України (в тому числі й для Володимирця). Однак на відміну від нашого райцентру, де прибиранням та вивозом сміття займається комунальне підприємство, у Рафалівці немає своєї комунальної служби, тож жителі деяких вулиць уже нарікають на сміттєву блокаду на кшталт львівської. Відчувалося по емоційних виступах, що проблема дійсно задавнена (років 5 як мінімум), але селищна рада її чомусь не може вирішити.

Так, локальні вивози сміття присутні, а до світлого Христового воскресіння, звичайно, селище причепурять і непотріб вивезуть. Але чомусь ті самі граблі б’ють по тому ж місцю щороку. Наприклад, голові дорікали, що сміттєзвалище вже переповнене, туди складують уже й чуже сміття, бо своє нікому вивозити. Мовляв, хіба важко укласти договір з власником коника або транспорту для регулярного вивезення? Мешканці готові й платити за це по встановленому тарифу, аби не утворювалися стихійні смітники та голова не боліла як і куди вивезти той клятий непотріб. Пропонувалося ще до Паски зібрати схід селища, де селищний голова заодно й прозвітує за рік роботи на посаді рафалівського війта, а також обговорити питання вивозу сміття, скласти графік вивозу та погодити тарифи на цю послугу.

На це Василь Совгуть відповів, що він звітуватиме на сході жителів, але не готовий піднімати сміттєву тему. Адже коли люди з транспортом дізнавалися, що можна не «пошабашити» своєю технікою чи коником кілька днів на громадські потреби, отримуючи за це ще й винагороду, а треба реєструватися підприємцем, платити податки і возити відходи щодня за невеликі, по суті, гроші – тут же відмовлялися і йшли шукати ліпших заробітків. Не хочуть цим займатися ні підприємці, ні держлісгосп, які задіюють свою техніку для власних потреб.

За словами Василя Совгутя, він постійно працює у напрямку забезпечення належного благоустрою селища. Про це говорить і дорога, зроблена по вул. Кн. Ольги. Згідно заяв жителів зрізуються аварійні дерева, які несуть загрозу життю людей та майну, проводиться реконструкція ліхтарів в центрі селища (вони, на жаль, простояли лише одну ніч), встановлені лежачі поліцейські (вони теж постійно страждають від вандалізму). А яких нервів вартує лише боротьба зі стихійними смітниками! Виконавчий апарат, як може, власними силами прибирає ці смітники. Та як з цим боротися, нарікають у селраді, коли смітник ліквідовується, а жителі селища наступного дня знову везуть туди сміття? На договірних засадах у селищі працює підприємець, який здійснює санітарне прибирання селища. Та через претензії підприємець висловила думку, що буде припиняти свою діяльність. Хто ж тоді прибиратиме селище? Депутати? Чи знову апелюватимуть до селищного голови за бездіяльність?

Відтак обговорення проекту рішення, запропонованого не на папері, а усно, з нечітко сформульованими вимогами і пунктами, знову зайшло в тупик, що геть збісило більшість депутатів. Однак вирішили ще раз це питання обговорити у вівторок на виконкомі, запросивши зацікавлених депутатів, та виробити прийнятні пропозиції місцевим підприємцям. Тому ж Петру Максимчуку з автошколи «Сигнал», який в принципі згоден надавати регулярні послуги по вивезенню сміття на умовах договору з селрадою, якщо у неї передбачені на це відповідні кошти (бо збирати самому плату з жителів – то лише ворогів собі наживати). Словом, хто хоче вирішити щось, той шукає способи, а не причини. Варто сказати, що питання благоустрою виносилося у вівторок на засідання виконкому. На відміну від депутатів, члени виконкому не шукали винних у неналежному санітарному стані селища, а разом з селищним головою шукали шляхи подолання ціє проблеми, пропонуючи свою допомогу.

Складніша ситуація із громадським (читай – безгосподарним) туалетом, що коло автобусної станції. Раніше його обслуговувала залізниця, але з часом колійники побудували свою вбиральню, а ту, що коло автостанції, відмовилися брати на баланс. Тепер там «зона стихійного лиха» – як вже буває, коли вбиральня не відомча, а громадська, але обслуговувати її ніхто не бажає в силу специфіки закладу. Тепер туалет просто руйнується, а територія круг нього стала стихійним смітником. Стоїть він у людному місці коло центру селища (поруч ринок, магазини, авто- і залізничний вокзали), і така «візитівка» зі смердючим душком геть не личить селищу.


 

Поскільки комунальних служб у Рафалівці немає, а своїми силами селищна рада не зможе прибирати ту забуту і покинуту всіма господарями вбиральню, найрадикальнішою була пропозиція розвалити споруду. Нема господаря – не буде й проблеми.

Треба сказати, що радикальні рішення по зносу можна прийняти у будь-який час, а от поставити вбиральню на службу гостям селища – то приклад дійсно господарчого підходу. Це й треба доказати нині селищній раді. А депутатам – навчитися шукати компроміси.

Не один селищний голова винуватий у всіх бідах і проблемах селища. Депутати, як громадські обранці, теж розділяють  тягар відповідальності за свої дії або бездіяльність. І вони на ділі мають прислужитися громаді зваженими рішеннями, а не бути просто «інструментом для дерибану коштів та протягування «потрібних» питань». Вони найбільш відповідальні перед своїми громадами – бо найближче до них.

Сергій СКІБЧИК.

 

Коментує Михайло Герасимчук, помічник народного депутата Василя Яніцького:

Не хочу нав’язувати свою думку депутатам Рафалівської селищної ради, але відмічу, що будь-які рішення слід приймати відповідно до букви закону – і тоді ні в наступників, ні у громадян, ні у правоохоронних органів не буде претензій до їх роботи. За тим, щоб очільники громади не займалися корупцією, має слідкувати громада. Але й депутати, приймаючи рішення, не мають прикриватися інтересами тих чи інших пільговиків (особливо коли окрім спірної ділянки у селради є вільні масиви). У даній ситуації має перемогти здоровий глузд і компроміс.

Коментує земельний адвокат Андрій НАХОД:

Описана в статті ситуація насправді є не поодинока в земельно-правовій практиці і підході депутатів органів місцевого самоврядування до вирішення земельних питань. Але для початку варто переглянути місцеву практику депутатів – чи до всіх прийнятих рішень з приводу схожих ситуацій органи місцевого самоврядування (в даному випадку Рафалівська сільська рада) діяла по такому ж алгоритму. Тобто чи цей випадок є виключенням  (якщо існує якесь упередження щодо даної ділянки чи майбутнього землевласника), чи така практика існує по всіх ділянках, рішення по яких прийняті попереднім скликанням депутатів.

Не складно бачити, що думка з приводу наявності корупційної складової в прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не витримує критики, адже ті особи, що заявляють про відомі їм такого роду дані, мають надати таку інформацію для вивчення і прийняття рішення компетентними органами. В іншому випадку такі висловлювання можна розглядати як привід (сьогодні дуже популярний) для затягування розгляду питання про затвердження проекту землеустрою.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В даному випадку це є Закон “Про місцеве самоврядування в Україні», Земельний кодекс України, Закон «Про землеустрій» та Цивільний кодекс України.

Хочу наголосити що у відповідності до ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед громадою, юридичними особами, фізичними особами. При цьому шкода, заподіяна органами місцевого самоврядування громадянину, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету.

Органам місцевого самоврядування варто розуміти і пам’ятати, що для громадян не має депутатів попередніх скликань і теперішніх скликань – є орган місцевого самоврядування (в нашому випадку селищна рада). Селищна рада у своїй публічно-правовій діяльності стовно громадян та юросіб повинна бути послідовна і неупереджена.

Громадяни повинні мати гарантії стабільності суспільних відносин у всіх аспектах діяльності органу місцевого самоврядування. Рішення органів місцевого самоврядування мають прийматись обґрунтовано, мотивовано, безсторонньо, розсудливо, добросовісно та своєчасно з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

У зв’язку із вищесказаним, відповідно до ст. 118 ЗК України  зацікавлена в отриманні земельної ділянки у власність особа звертається до органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До клопотання додаються графічні матеріали з указанням орієнтовного місцерозташування земельної ділянки. Орган місцевого самоврядування розглядає дане клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або ж надає вмотивовану відмову. Підставою відмови може бути лише невідповідність місцерозташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до викладеного в статті, можна прийти до висновку, що підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у селищної ради не було. А тому як результат замовник прийняв до виконання рішення органу місцевого самоврядування і виконав його, а саме замовив виготовлення, розробив і погодив, відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону «Про землеустрій», проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Більше того, як вбачається, проект погодили в Держгеокадастрі і також не знайшли порушень чи не відповідності розташування земельної ділянки містобудівній документації селищної ради, яка була б затверджена у відповідності до чинного законодавства. Заявник отримав кадастровий номер на ділянку і зареєстрував дану земельну ділянку у Національній системі Державного земельного кадастру. Фактично ділянка сформована як об’єкт.

 Тобто рішення селищної ради фактично вичерпано і виконано заявником, і тому не підлягає скасуванню. Тому посилання селищного голови на рішення Конституційно суду України щодо підстав і можливості відміни рішення органу місцевого самоврядування є обґрунтованим і правомірним. А прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою хоч і є прерогативою органу місцевого самоврядування, але за таких обставин лише обов’язкова формальність.

І на самкінець щодо 5 разової відмови у затвердженні проекту землеустрою. Вважаю, якщо селищна рада не має наміру передавати дану земельну ділянку у власність заявнику, вона повинна брати на себе відповідальність і приймати відповідне рішення, а саме відмовляти у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Тоді у заявника буде змога вчасно захистити свої порушені права, а селищна рада нестиме відповідальність за свої дії.

 Депутати різних рівнів, вважають, що їм нічого боятись, оскільки вони колегіальний орган і нестимуть колегіальну відповідальність за свою «колегіальну безвідповідальність». Сьогодні судова практика у таких справах неоднозначна, але все частіше суди задовольняють позови про визнання дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування незаконними і скасовують незаконні рішення органів місцевого самоврядування.

У даному випадку, вважаю, заявнику варто зафіксувати документально  усі випадки відмови в розгляді його питання, заручитися підтримкою і показами свідків та звертатись до суду з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Звісно, коментувати дуже детально ситуацію, описану журналістом, не зовсім професійно. Є багато факторів, які впливають на рішення органів місцевого самоврядування і на відстоювання своїх прав громадянином у суді. Наприклад, звідки взялась ділянка? Чому на неї претендував і претендує саме цей заявник? Навіть текст рішення про надання дозволу проект землеустрою грає роль. Достеменно не відомо, яким генпланом керувалась рада, і що зараз є з нових містобудівних документів у селищній раді, і т.п. 

Загалом у багатьох радах депутати так діють, щоб затягнути час на виготовлення документації. Хоча знову ж таки: якщо в матеріалах проекту і рішеннях селради не вказано терміну дії документів, то за загальним правилом термін дії таких матеріалів три роки. Але потрібен детальний аналіз матеріалів. Варто їх подивитись профільному юристу або адвокату, який спеціалізується у сфері земельних відносин.

 

Коментарі   

 
-8 # Свій 29.03.2017, 17:44
:-x
Відповісти
 
 
+6 # Гість 29.03.2017, 21:17
Дає не голова, а депутати більшістю голосів приймають рішення. Сам голова рішень про надання землі не приймає.
Відповісти
 
 
+7 # Гість 29.03.2017, 23:30
в Антонюка все автостанцію віддали Маєвському(люди сидять під навєсом),хай і туалет собі забере....
Відповісти
 
 
+11 # Свій 30.03.2017, 04:07
Повний варіант відомого вислову: про мертвих або хороше, або нічого... крім правди.
Відповісти
 
 
+7 # Гість 30.03.2017, 21:37
А Володимир Юсин скльки заплатив? А то про нього півматеріалу
Відповісти
 
 
+22 # Гість 30.03.2017, 21:38
ой, а помилок скільки... фу
Відповісти
 
 
-18 # Сергій СКІБЧИК 30.03.2017, 22:38
Де?
Відповісти
 
 
+16 # Гість 31.03.2017, 12:01
і це ще головний редактор пише. А що звичайні журналісти там здатні понаписувати?!
Відповісти
 
 
+30 # Гість 30.03.2017, 23:24
1) в українській мові не "бажаючий", а "охочий";
2) "по нормах" - це калька з російської, українською буде "за нормами";
3) "дана", "дану", "даний" - анорматив, "дано" буває тільки в математиці. На письмі правильно "ця", "цю", "цей";
4) а "селрада" то неологізм? Якщо й скорочувати, то правильно "селищрада";
5) "послуги по вивезенню" - чергова калька. Правильно "послуги З вивезення",
"поскільки" - неправильно. За правилом - "оскільки". "Рішення по зносу" - правильно "рішення стосовно знесення" та ін.(кальок у тексті дуже багато)
6) + розділові знаки.
не маю більше часу та й сенсу редагувати ТАКЕ
Відповісти
 
 
+23 # Гість 31.03.2017, 09:31
І в назві. За нормами правопису, по-рафалівськи.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 101 гостей на сайті