Авторизація

HomeНовиниВ РайоніМедаль кіборгу вручили у в'язниці

Медаль кіборгу вручили у в'язниці

( 1 Vote )

«А це наш герой…», – на День відкритих дверей у колонії вказує на ув'язненого начальник Полицької виправної колонії №76 Володимир Каламбет.

Дивлюся на того в’язня і не можу повірити. Чоловік старшого віку, зовсім не схожий на того, хто здатен скоїти злочин. У нього привітний вираз обличчя, про його перебування у колонії свідчить хіба що бейджик чорного кольору на грудях, який носить кожен ув’язнений. На ньому вказані ініціали засудженого.

Андрій Дунь, родом із Ковеля Волинської області, ще кілька років тому й гадки не мав, як складеться його життя вже незабаром і які випробовування підготує йому доля.

49-річний чоловік разом із дружиною виховує двох діток – 18-річного сина та 20-річну доньку. Спочатку Андрій Павлович працював в одній із страхових компаній. Як і кожен  турботливий чоловік та батько, він хотів, аби його сім'я жила у достатку. Тому разом з товаришем почав переганяти авто з-за кордону під замовлення. Перевозив до тих пір, поки проти нього та його напарника не порушили кримінальну справу. Чоловіки перегнали два авто з перебитими номерами. І хоч машини чоловік доставляв  більше року, проте подібне, запевняє Андрій Дунь, трапилося вперше. За його словами, про підроблені номери він не знав, довірився тому, хто продав йому автомобілі.

«Пішов на війну, щоб змити ганьбу кров'ю»

 У родині Андрія Дуня з дитинства прищеплювали любов до рідної землі та патріотизму. Йому далеко не байдуже на те, що відбувається на Сході. Потрапити туди він хотів ще тоді, коли тільки ворог ввів війська на територію Донбасу.

«Коли довідався про скоєний мною злочин (хоч і по невіданню) – хотілося провалитися крізь землю», – зазначає ув’язнений. Одразу повернув і гроші, і авто. Його запевняли, що все обійдеться. Якраз тоді розгорталися страшні бої на Сході. Він добровільно пішов служити в батальйон «Правого сектору». Каже, ці добровольчі формування були найближчі по духу, та й чимало друзів належали до громадського руху «Правий сектор». Якось друзі зі Львова більше розповіли про «правосєків», чим ті займаються, а тому і вирішив до них приєднатися, не думаючи по посвідчення УБД, пільги та компенсації, які по праву належать бойовим підрозділам ЗСУ. Він ішов за покликом серця, а не за пільгами і славою ветерана АТО.

Через деякий час потрапив у гарячі точки – тримав оборону у Пісках та Донецькому аеропорті.

Не приховує, що попри патріотизм, пішов на війну ще й тому, аби хоча б трішки змити свій гріх перед людьми.

Мені було так соромно за такий ганебний вчинок. Я йшов на війну, аби змити ганьбу кров'ю. Чомусь був впевнений, що не повернуся звідти», – каже чоловік.

Про те, що відбувалося там, на Сході, пан Андрій не хоче розповідати бажає нікому такого не знати. Він добре пам'ятає перші дні свого перебування на війні, коли постійно не вистачало зброї. Часто хлопці просто сиділи в окопах, поки їх обстрілювали з крупнокаліберної зброї.

Часто ми перетиналися з 93-ю бригадою. В них була зброя, а в нас їжа. Часом доводилося мінятися. Коли їхали у Донецький аеропорт – всі знали, що їдемо на вірну гибель. Пережили таке, що потім не в одного був нервовий зрив (і в мене теж). Був контужений, лікувався, потім знову повернувся на фронт.

Каже, завдяки війні переосмислив багато чого у своєму житті, а ще знайшов справжніх друзів. Побратими на війні дали йому позивний «Хмара». Запитую, чому таке прізвисько. Посміхаючись, чоловік відповідає: «Напевно, через те, що не дуже худенький, а ще може хмурий інколи буваю».

На Донбасі Андрій Дунь пробув більше року, потім повернувся додому до сім'ї. Та вже через два дні до нього завітали правоохоронці. Суд не зважив ні на бойовий досвід, ні на те, що чоловік навіть не підозрював про підробку номерів, і ухвалив рішення – розбавлення волі на 7 років і 2 місяці.

«В армії часом тяжче було, ніж у в’язниці»

  Півтора року минуло, як Андрій Павлович попав у виправну колонію №76 в Іванчах. На моє запитання про умови перебування в колонії чоловік зазначив: «В армії часом тяжче було, ніж у в’язниці. Для молоді, яка вела розгульний, хуліганський спосіб життя, не мала де жити – кращого місця не знайдеш. Тут тобі знайдуться заняття – шити, готувати. Можна у футбол пограти, волейбол. Та й умови можуть бути».

Багато хто, за словами ув’язненого, кидає у в’язниці пити, курити. А ще колонія – це хороший привід замислитися над своїм життям, своєю поведінкою. Як і кожен ув’язнений, чоловік мріє про волю, свіже повітря, чисте небо над головою, повернення до сім'ї.

 У колонії пішов навчатись в ПТУ, де здобуває професію зварювальника. Каже, вчиться для  того, аби вийшовши на волю, заробляти на життя.

 

«Ув’язнений кіборг»

Питаю, чи сниться війна?

Не сниться. Але про неї думаю щодня…

Про ті складні випробовування на війні нагадує і нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту», який отримав більше тижня тому. Нагорода, щоправда, не державна, а громадська, адже добровольці не входять до складу Збройних сил України і не мають ні пільг учасників бойових дій, ні компенсацій на випадок поранень чи загибелі.

Для держави вони – ті справжні добровольці і волонтери, мотивовані патріоти, а не «притягнуті силоміць до мобілізації» суто цивільні люди (які не хочуть і не надто вміють воювати) – ніхто. Добре хоч до незаконних збройних формувань ще не зараховують. Хоча усі найкращі боєздатні армії світу якраз і тримаються саме на таких мотивованих людях, як цей ув’язнений кіборг. Він ненароком оступився, і повною мірою уже відмив свою вину кривав ми буднями війни і далі спокутує свій гріх у в’язниці, не просячи поблажок і скидок за свої фронтові звитяги…

 


 

Андрій Дунь так і не розповів, як і де заслужив нагороду. Очевидно, що ціна подвигу на Донбасі в рази перевищує міру його вини, за яку він сидить у в’язниці, якщо нагороду, попри серйозну кримінальну статтю, колишньому бійцю «ПС» все ж вручили. Адже отриманий нагрудний знак прирівнюється до ордена у колі тих, що воювали. Його вручила авторитетна громадська організація «Спілка добровольців АТО України», яка опікується долею ветеранів. Перед тим півроку перевіряли, чи справді Дунь воював на Сході.

У колонії про ув’язненого кіборга говорять схвально.

Андрій, як на мене, — хороший і відповідальний  чоловік. До нього постійно приїздять побратими — не рідше двох разів на місяць. Часто відвідує і командир 2-ї штурмової роти Правого сектору, народний герой України на псевдо «Барс». Він же і вручав Андрієві нагороду, каже Володимир Каламбет.

Тим часом сам кіборг запевняє, що така відзнака для нього – хороший стимул, аби виправитися, і ніколи більше не потрапити до в’язниці, не повторювати помилок.

Ольга ПЕШКО.

Фото автора.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 162 гостей на сайті