Повз поліклініку проходили двоє молодих жіночок у червонястих спецкостюмах.
– Що це за незвична форма? – цікавлюся в них. А вони, мов по команді, повернулися на всі 180 градусів – і на їхніх спинах висвітився напис: «Швидка допомога». Так я познайомилася з диспетчером служби 103 Володимирецької ЦРЛ Тетяною Стадник та фельдшером виїзної бригади Зоєю Босик (на фото).
До речі, якраз на зміні Зої Петрівні довелося транспортувати з села Бишляк пораненого лісника Миколу С. Та що говорити? На «швидкій» ніколи немає вихідних, і всі п’ять виїзних бригад цілодобово чергують, щоб по першому дзвінку вирушити на допомогу. Скільки всього перебачили-перевиділи рятувальники Марія Слобода, Світлана Серховець, Галина Капітула, Олександр Кушнір, Валентина Мариняк, Людмила Кушнір! Траплялося, травмованих у буквальному смислі слова з крові витягати. І пологи прямо в дорозі приймали. Й у цій своїй медичній «статистиці» вже збилися з ліку.
Не перший день несуть службу на «Швидкій допомозі» і фельдшери Світлана Бедик, Любов Петрина, Валентина Шершень, Петро Ясинський та Людмила Романова. Сигнали людської біди і благання про допомогу надходять і по телефону «103», і їх приймають, першими пропускаючи через свої серця, Тетяна Волчецька і Марія Дуляницька.
А водії? Від того, наскільки справна у них техніка, і яка дорога, рівна чи посічена вибоїнами, залежать людські життя. Лік нерідко йде на хвилини. Бо те, хто першим здолає дорогу до постраждалого, – медики служби «103» чи смерть, –залежить від оперативності медиків і умов, у яких вони несуть свою службу.
Ветеран медичної шоферської братії – Валентин Сад. Але такими ж «своїми» стали у цій службі і Федір Хомич, Василь Сяський, Микола Лосінець, Віктор Васьковець, Василь Ковальчук, Руслан Лідич, Микола Бойко і наймолодший поміж них Олександр Гарбар.
У Більській Волі, Антонівці і Рафалівці зосереджено «кущові» пункти «швидкої допомоги». З диспетчерської у Володимирці йдуть вказівки на виїзд тому чи іншому екіпажу, зазвичай – який найближче до потерпілого.
– Право виклику нашої служби не обмежується, – говорить фельдшер Марія Іванівна. – Інша річ, коли на протилежному кінці проводу гіркий п’яниця белькоче зовсім незв’язні слова. Стараємося зорієнтуватися навіть у такій ситуації. Але хочеться, щоб про біду нам повідомляли всерйоз і на тверезу голову…
На сьогодні володимирецька «швидка допомога» підпорядковується комунальному закладу «Обласний центр екстреної та медичної допомоги, медицини катастроф» Рівненської обласної ради. Власне, це Володимирецька підстанція Сарненської станції. Й очолює її старший фельдшер Тетяна Олександпівна Степанюк. Цю службу по праву можна назвати екстремальною. Та розповідаючи про неї, завершити хочеться цілком мирно: «Спокійних ночей і днів вам, медики зі служби «103»! Хай поменше показників значиться у «медицині катастроф»!».
Г.ШТЕРН.
Фото автора.
< Попередня | Наступна > |
---|