HomeНовиниВ РайоніОберемок галасу з нічого?...

Оберемок галасу з нічого?...

( 0 Votes )

 

Правду кажучи, довго довелося водитися з думкою, давати цьому листові якийсь журналістський рух чи, облишивши марну затію, відправити цю листовну критику «в архів». Особливо після того, як на редакційний запит надійшла відповідь і стало видно, що лист писався у пориві дитячого максималізму – зробити все і зробити негайно.

«Нещодавно в Великожолудську ЗОШ приходив секретар сільської ради Сергійчук Сергій Володимирович з такою проблемою: "Чому ми забруднюємо своє село?", – повідомляється в листі. – Сергій Володимирович навів дуже багато прикладів… Багато учнів школи, а також вчителів, були не згідні.., тому що це проблема не тільки учнів, а також і керівників сільської ради. Керівництво сільської ради винне.., що… відсутні заклади, які приносили б користь мешканцям села.., через їхню байдужість навпаки відкривається більше барів, магазинів... На мою думку, керівництво… просто забуло про існування мешканців... Шкода дивитись на людей, які справді мають талант.., але ним просто нема де подітись.  Шкода дивитись на підлітків, які стоять біля барів, а могли б проводити час у спортзалах, маленьких діток, які навчаються в маленькому класі замість того, щоб проводити час в садочках. Але через байдужість в селі досі нема дитячого садка…»

Лист повнився невдаваним співпереживанням за долю села, і ми надіслали його в сільраду, доповнивши кількома питаннями: як сільська влада оцінює дискусію, що відбулась у школі, і які висновки з неї зробила? Чи й справді діти виступають мало не основними забруднювачами сіл і яким чином позбутися місцевих екологічних негараздів? Як вирішуються молодіжні проблеми і що робиться для обдарованих і просто допитливих дітей?

Відповідь через якийсь час надійшла. І треба визнати, вона розставила крапки над багатьма «і». «Хочемо звернути  вашу увагу.., що під час зустрічі з учнями… жодним словом не було обмовлено, що тільки учні… винні у забрудненні свого села. Наголошувалось.., що ми, тобто всі жителі села, не можемо смітити там, де живемо, ходимо, перебуваємо... Це була зустріч із запрошенням учнів до Всеукраїнської акції «За чисте довкілля», – повідомили сільрадівці і запевнили, що проблема чистого довкілля, благоустрою населених пунктів постійно на контролі у виконкомі. «Вирішувати її ми повинні всією громадою, – резонно зазначається в листі. – Так як шкільна молодь є її частиною, то була проведена ця інформаційна зустріч». «Хто є основним забруднювачем наших сіл? Це риторичне питання. Когось одного, хто забруднює населені пункти, немає, – мовиться далі, і сказане підкріплюється відомим класичним визначенням: – Жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо».

Нам пишуть, що в сільраді задіяні місцеві екологічні програми, триває боротьба зі стихійними сміттєзвалищами і за високу екологічну культуру сельчан. До послуг обдарованих і просто допитливих дітей – дві бібліотеки, сільський клуб, КДК, ФК «Зірка», гуртки при клубі і школі. А ще варто додати, що не так давно сільраду піддано серйозній перевірці на колегії РДА, і її роботу визнано задовільною. Це – офіційно. А ще однією «перевіркою» – неофіційною – стала дискусія в соціальних мережах, де кожний «борець за правду» одержав своє.

«Про що ви говорите? Майже в кожному селі така проблема», – зауважує авторові листа Петро.

«Проблема не в адміністрації села, а в людях, які його населяють, які навіть навчити своїх дітей вихованості не можуть, – зауважує Патріот і до сказаного додає: – Нема чим зайнятися? Великожолудська ЗОШ представляє великий спектр різноманітних гуртків, де ви можете розкрити свій талант, аби тільки хотіли!»

«У Великожолудській ЗОШ гуртки тільки в планах, але ніхто їх не хоче проводити!..» Це вже – Василь. Він підкидає своє «полінце» у палаюче вогнище. І Патріот, заперечуючи,  згоджується, що не все так гладко, як би хотілося: «Гуртки є, просто ніхто їх не хоче відвідувати!..»

Отака розмова на тему "Чому ми забруднюємо своє село?". Людям прагнеться чистоти і краси стосунків, але шлях у цьому напрямку, зазвичай, зарослий колючим терням. Два клуби на чотири села – хіба це достатньо? А відсутність того ж дитсадка? А що на чотири села – жодного закладу побутового обслуговування? А що виконавець послуг по вивезенню побутових відходів невідомий, а населення договорами на їх вивезення  не охоплене?..

Перелік, з огляду хоча б на ті ж гуртки, можна продовжити, але вчасно згадаймо: не все зразу. Усе виростає поступово. Отож і консерватизм сільрадівців, і максималізм нашого автора (ми його знаємо, але чисто з етичних міркувань не називаємо) зрозумілі і по-своєму виправдані. Очевидно, треба, щоб влада тонше відчувала потреби і настрої сільської громади, а громада активніше підтримувала добрі владні починання. Критика тут така ж важлива, як сіль до борщу. Тільки бути вона має доброзичливою. Як тепер кажуть – конструктивною. Цього разу, на жаль, так не сталося…

 

Олексій ГОРОДНИЙ.

 

У вас недостатньо прав для коментування.