HomeНовиниВ РайоніНаркоманія – проблема, якої не розуміють

Наркоманія – проблема, якої не розуміють

( 0 Votes )

 Наркоманія – це характерне явище сучасного суспільства. Нині з цією хворобою борються чимало український сімей, правоохоронні органи, медичні заклади та громадськість. Та, на жаль, у молоді, яка складає найбільший відсоток наркозалежних, у голові міцно-наміцно засіла ідея, що «у житті треба спробувати все».

 

– Так, я пробував наркотики. Було класно. Чи хотів би повторити ще раз?Авжеж. Ці речовини розширюють свідомість і дають можливість більше пізнати себе, – розповідає Андрій, 19 років.

– Пробувала травку. Пропонували і більше, та повторювати цей досвід більше не хочу. Втягнутися легко, головне зацікавитись», – ділиться студентка третього курсу Тетяна.

–Так, курила траву. І не раз. Після останнього разу більше не хочу. Все добре в міру, – мовить 17-чна школярка Марія. «Враження неймовірні. Фантазія кльово працює. Ти сам собі щось видумуєш і сам з того смієшся. Добре спиш, смачно їси після накурки. А головне – забуваєш про свої проблеми. Я маю лише позитивні враження від споживання травки. Проте це було давно і я б хотіла повторити цей досвід, але намагаюсь тримати себе в руках. Моя свідомість мені не дозволяє повторити це знову», - розповідає Оля, абітурієнтка.

За результатами мого  невеличкого опитування, 9 із 10 підлітків хоча б раз вживали психотропні речовини, переважно курильну травку. А якщо і не вживали, то точно знають, де її можна дістати. У кожного другого опитаного є друг, який би із задоволенням допоміг у цій справі. Лише одна особа з опитаних ніколи не вживала наркотики  і не бажає спробувати це у майбутньому. Отож, проблема наркоманії у Кузнецовську існує.

На жаль, головний нарколог міста Наталія Юріївна Хілько нині перебуває у відпустці, тому поспілкуватися і отримати чіткі статистичні дані мені  не вдалося. Проте в лікарні розповіли, що на обліку стоїть до 50 хворих.

– Звичайно, було б добре, якби ця кількість відображала реальну ситуацію. Насправді наркозалежних у місті набагато більше. Та виявити їх нелегко, адже вони здебільшого безробітні, медогляди не проходять та і лікарні уникають. Коли міліція фіксує якесь правопорушення, пов`язане з наркотиками, підозрілих у вживанні цих речовин вона також направляє до нас. Рідко хто приходить сюди за власним бажанням, – не на камеру розповідають медики.

Кожен другий опитаний підліток запевняє, що дістати порцію «чудо-речовини» зовсім не тяжко. «Вийди на вулицю – і другий чи третій перехожий розкаже тобі, де і як можна дістати дозу», «Я не знаю, де мої друзі це беруть. Але у них завжди є контакти, за допомогою яких вони обов’язково дістануть травки».

Правоохоронні органи проводять певні заходи для припинення вживання та розповсюдження наркотичних речовин. За словами начальника Кузнецовського міського відділу МВ УМВС Олега Кульбашного, основний напрям їхньої роботи полягає у документуванні збутчиків наркотичних речовин.

– Але цього замало. Скільки б ми не ловили злочинців та не знаходили небезпечних угрупувань, рівень наркотизації населення від нас не залежить, як це не парадоксально звучить. Проблема у тому, що органів, які б мали працювати над поліпшенням ситуації багато, а ось пропагандою на всіх рівнях ніхто не займається. Треба що була присутня активна позиція громадян. Ми можемо багато говорити про проблему наркоманії, та насправді у повсякденному житті ми нічого не робимо для її вирішення. Побачили наркомана і нам відразу стає гидко і ми проходимо мимо, – ділиться своїми думками головний міліціонер Кузнецовська.

– Вилікувати наркозалежного – це тяжке завдання. Адже це як фізична, так і психологічна недуга. Ми можемо допомогти хворому позбутися ломки, але нав’язлива ідея з його голови нікуди не дінеться. Щоб вилікуватися – треба мати дуже сильне бажання  і підтримку оточуючих, – розповідають у лікарні.

Визнати себе наркоманом та попросити про допомогу – це перший і найважчий крок на шляху до нормального життя. У Рівненській області є чимало місць, де наркозалежним допомагають позбутися їхньої манії. Останнім часом в Україні відкрилось багато християнських реабілітаційних центрів, рівень довіри до яких з кожним роком зростає. Переважна більшість працівників таких закладів – це колишні хворі, яким вдалося позбутися від недуги.

Дім Милосердя у Щокові, який я відвідала – не виняток. Працівники цього закладу настоюють на тому, що їхній будинок – ніякий не центр, а приватна садиба.

«Офіційна реєстрація тягне за собою чимало бюрократичних проблем. А так це просто приватний дім, куди ми запрошуємо гостей. Та і реклама нам ні до чого. Наша найкраща реклама – це люди, яким ми зуміли допомогти. Якось ми хотіли створити власний сайт, та часу забракло», - розповідає мені служитель церкви Олександр.

Заклад існує за рахунок благодійних внесків батьків, бізнесменів. Місцеві жителі часто приносять туди овочі та фрукти. Незважаючи на те, що заклад ніяк не рекламує свої послуги,гостей сюди приїжджає немало. За словами Олександра, тут були люди з різних куточків України. Навіть коли я покидала Щоків, по дорозі я зустріла машину, яка шукала реабілітаційний центр.

У чому ж секрет Дому Милосердя? «Нам допомогає лише Бог», - відказує Олександр. А ще –праця. Гості закладу, нарко- та алкозалежні допомагають сусідам по господарству, а також допомагають організовувати щорічний християнський табір. На відміну від багатьох диспансерів, тут з цими хворими та відкинутими суспільством людьми поводяться на рівних.

Реабілітаційний курс є безкоштовний та триває приблизно рік. Перші два етапи християнської терапії проводяться безпосередньо у Щокові, третій – вдома, де хворий адаптовується до соціуму. Олександр зазначає, що за шість років існування Дому Мислосердя близько 37% людей підтвердили ефективність цих методів.

На мою думку, це велике досягнення. А головне те, що тут залежні вірять у своє одужання. Багато хто після них лишається у закладі.

– Допомагати іншим – це велика радість, – говорять колишні наркозалежні, а тепер працівники Дому Милосердя. Вони зазначають, що жодні таблетки та курси лікування не допомогли їм так як Біблія та підтримка людей.

 Я цілком погоджуюся з ними, що наркоманія – це хвороба, яку неможливо подолати самостійно. Щоб викорінити це захворювання раз і назавжди – треба насамперед оздоровити суспільство. Це хвороба поведінки, яку людям диктують сучасні умови. Бути залежним – це не те, що варто спробувати у житті. Варто спробувати створити сім`ю, знайти роботу, віру, а не впадати у крайнощі, які в кінці-кінців приведуть тебе лише до соціального дна.

Ілона ГРОМЛЮК

 

У вас недостатньо прав для коментування.