Окупований Крим: як живеться «западенцям» на півострові

( 0 Votes )

На фоні нинішнього розвитку подій на сході країни, здається, історія Криму для більшості населення забулася та відійшла на задній план.

Але Володимиреччина хоч і розташована за тридевять земель від півострова, проте жителі району досі не можуть оговтатися від анексії Криму – на окупованих землях залишилися жити сотні земляків, родичів, синів, дочок…

Наші туди їхали здебільшого на сезони, на переселення у 80-тих роках минулого століття, останнім часом – через навчання. Часто траплялося, що там і залишалися жити.

Так трапилось і з сином однієї кримської родини, з представниками якої довелось поспілкуватись днями. Хлопець з нашого району поїхав до Севастопольского національного університету ядерної енергетики та промисловості здобувати професію ядерника. Окрім освіти, знайшов там і свою долю: одружився на кримчанці, молода сім’я вже чекає на поповнення.

2014 рік показав усім українцям: плануй щось у житті чи не плануй, а трапляється, що всі мрії та плани ідуть шкереберть. Ось і наші кримчани стали заручниками історії, зоставшись жити на окупованому півострові.

Оскільки нові родичі мають російські корені (батьки дружини – росіяни, як кажуть, до мозку костей), ставлення до окупації Криму у них, звичайно не таке, як на Західній Україні.

Співбесідниця, мати студента-енергетика, розповідає, що нашумілий референдум, який не визнав світ, їхні нові російсько-кримські родичі підтримали. І цьому є пояснення – вони за корінням росіяни, і тим все сказано.

– Син мені мало розповідає про політичні зміни на півострові, знає, що буду переживати та нервувати. Коли питаю про військових, то каже, що їх в Криму завжди багато було. Місцеве населення до того вже звикло, тому коли в березні-квітні почалась «заваруха», більшість людей просто не звертала на «зелених чоловічків» уваги, жила своїм життям. Участь в політичних акціях син ніколи не брав – постійно зайнятий, бо працює…

Та як не відкараскуйся від політики, а вона все одно проявиться в елементах побуту. Відтепер на півострові діють дві валюти – гривня і рубль. І кримчанам доводиться по магазинах чи не з калькуляторами ходити – вираховувати вартість товарів (подумки ще не пристосувались швидко переводити українську валюту в російську). Те саме відбувається і в маршрутках.

Зарплати та пенсії кримчани поки що отримують в гривнях: в приватних підприємствах таке відбуватиметься, поки не скінчаться підписані контракти про співпрацю. В бюджетних установах, говорять, виплати просто перерахували в рублі, тому обіцяного підвищення пенсій та зарплат не відбулося. А от про щедрі державні соціальні виплати їм відтепер доведеться забути, що також змушує їх нервувати: державна допомога на дитину в Росії в рази менша, ніж у нас на Україні. Та й з тривалістю декрету там не панькаються (за російським законодавством декрет складає 70-84 дні)…

Невідома ситуація також і з паспортом та громадянством України. Поки що відповідні служби самі не знають, як відбуватиметься заміна паспортів на російські. Син співбесідниці телефоном заспокоює свою матір: ні за яких умов паспорт міняти не буде, а дружина його сама каже – хоч і росіянка за походженням, проте за чоловіком поїде всюди. Як чоловік, так і вона.

Усе моментально подорожчало: ціни виросли, отже, платоспроможність населення впала. Та, як свідчить жінка, розцінки на півдні України завжди відрізнялись від розцінок на заході. Ще коли син приїжджав сюди з молодою дружиною, та постійно дивувалась, як тут все дешево. Тепер, напевно, здивувалася б ще більше, якби приїхала сюди (різниця в цінах досі різниться в нашу користь). Однак гостини на Полісся навряд чи стануться найближчим часом: не дозволяє стан здоров’я майбутньої мами та психологічний момент: кримчан таки зуміли переконати, що вся Україна (тим більше західна її частина) аж кишить смертельно небезпечними бандерівцями.

З пересуванням по Україні для жителів Криму тепер очікуються проблеми: окрім прогнозованого введення закордонних паспортів, вже діють так звані митниці. Студенти-пятикурсники, що проходили на Рівненській АЕС переддипломну практику, у квітні поверталися потягом назад на навчання і їх зупиняли на трьох митницях (нібито поблизу Херсону, на кордоні з Кримом та в самому Сімферополі). Поки що це не завдає ніяких труднощів, окрім психологічного напруження.

До речі, всі українські банки ще з початку квітня припинили будь-яку діяльність на території Криму. Відтепер кримчани не можуть проводити банківські операції, а їхні рахунки в українських банках анульовано і вони не можуть навіть забрати свої зберігання.

Не можуть вони отримати кошти і шляхом банківських переказів коштів. Керівники провідних банків в районі говорять, що всі кореспондентські операції з Кримом припинено ще на початку квітня.

Поки що на півострові працює лише Сбербанк. А це – нескінченні черги біля банкоматів і постійні переживання, що гроші в ньому ось-ось закінчаться…

На Укрпошті зазначають: у березні, коли в Криму «крутили-мутили», люди з материка не могли інакше переслати кошти своїм родичам на півострів, аніж як грошовими переказами через пошту. Проте ті повертались через вимогу переоформити їхню вартість за міжнародними тарифами. Це відбувається і нині.

На носі й подорожчання житлово-комунальних послуг (особливо на водопостачання), яке раніше йшло за вітчизняними тарифами з материкової України. Тепер же, оскільки від неньки-України відмовились, тарифи на воду істотно підвищать.

Жінка розповідає, що син їздив до університету поцікавитись долею студентів-земляків. Там дізнався, що 1-3 курсам, які вчаться за направленням від РАЕС, тепер дають вибір: вони можуть продовжити навчання в СНУЯЕтаП, а можуть по закінченню навчального року перевестись до інших університетів України аналогічного профілю (як виявилось, цього хоче більшість таких студентів). Випускникам же 4 та 5 курсу університет обіцяє видати заслужені дипломи. Проте адміністрація закладу досі не знає, яка з держав ті дипломи надаватиме.

Інша жінка – мати двох студентів того ж вишу – розповідає, що енергетичний університет підтримав нову владу і підняв триколор над своєю будівлею. Однак відбувалося все цивілізовано: коли український прапор знімали, грав гімн України, коли піднімали триколор, грав гімн Російської Федерації. Проте українські студенти-патріоти (їх було дуже багато) влаштували певний флешмоб: співали гімн України навіть під час звучання російського гімну. Це викликало невдоволення новопризначеного керівника університету. І коли він зауважив студентам на їхню «некультурну поведінку», ті просто пішли геть.

Стипендію всім студенти цього закладу досі не виплатили, хоча вони мали її отримати ще тиждень-два тому. І ніхто не знає, в якій валюті і в яких розмірах її отримають, та й чи взагалі вона буде.

Кримчанам тепер наказують терміново визначитись з громадянством. Син співбесідниці зазначає, що дуже багато є людей, які приходять у відповідні органи відмовлятись від російського громадянства.

Але ті, хто обирає таке, мають бути таки десь прописаними (приєднання Криму до Російської Федерації не визнано жодним міжнародним судом, тому навіть юридично це невідомо чия територія). Те «десь» пропонується кримчанам на краю світу – Магадан, Перм та поблизу нього.

Студент також розповідає, що люди ніби зомбовані – про український материк чути не хочуть, адекватних пояснень ситуації не розуміють і ніби засліплені тим ілюзорним «російським покращенням». Все сподіваються на авось і «можливо, стане краще, зарплати та пенсії побільшають». І хоч вже обпеклись – суттєвого підвищення не відбулося і не планується в найближчий час, все ж продовжують вірити, що все буде краще, ніж при Україні.

Ще напередодні референдуму в Криму не майже не зосталося жодного напису українською мовою – задовго до запланованої Росією анексії півострова йшла шалена інформаційна пропаганда іншої держави.

Оскільки молодь району в Криму здобуває освіту вже не перший рік, давно налагоджено і перевезення продуктових «передачок» дітям у Крим. Організував такі човникові рейси один чоловік з Кузнецовська. Батькам студентів він щонайменше на 5 років був перший помічник.

Перевізник також шокований розмахом проросійської пропаганди в Криму:

– Жителі півострова страшно налякані нестабільністю, Майданом, западенцями і бандерівцями. Подекуди навіть ставили блокпости, які мали зупиняти націоналістів та не пускати їх на територію Криму. Однак, наприклад, в Армянську вже облаштована митниця, з нашого (українського) боку стоять митники, охорона, з кримського боку – лише 2 солдати. Це говорить про те, що, на території півострова не було ніколи тих, кого кримчани бояться – націоналістів, бо якби вони там були, двома солдатами Крим себе не захищав би. Це все – дезінформація населення, провокатори постарались на славу, аби залякати людей.

Чоловік возить на Крим передачки студентам вже років сім. А тепер – у розпачі, адже його «хліб» відбирають обставини: студенти масово переводяться на навчання в інші виші по Україні, отже, поїздки на Крим можуть втратити сенс. Має він на півострові родичів і теж шокований тим, як їм мізки промито: всі Росією марять, не дивлячись на те, що вже зараз опинились у фінансовій та юридичній ямі. Курортний сезон, з якого живе майже все населення Криму, ось-ось має початись, а кримчани не впевнені, чи принесе він їм прибуток. І на фоні цього – лише їхня, незрозуміла нам, надія на російське покращення. Замість якого – безутішні ціни на продукти, зачинені банки, перепади з постачанням світла і води, невизначеність з валютою та виплатами зарплат, пенсій, стипендій…

А депутат Севастопольської міськради Василь Зеленчук на сторінках «Української правди» звертається до кримчан: «Ви ніколи не будете росіянами і вже ніколи станете українцями. Ви станете чужорідним тілом в обох державах. Той, хто зрадив раз – зрадить ще раз, це і буде вашим тавром-девізом на покоління. В очах українців ви будете читати презирство, в очах росіян – недовіру і жалість…».

 Олена СТЕЛЬМАЩУК

 

У вас недостатньо прав для коментування.