Реформувати -- не будувати

( 0 Votes )

Традицією кожного нового українського президента стає реформування, як ідєя та як процес. Кожний з попередніх чотирьох президентів щось обо'язково реформував. Готувались та представлялись громадськосьті плани та ідеї, якими обіцялось якщо не докорінно, то хоч наполовину щось змінити (звісно, на краще) у житті суспільства. У запущеному процесі реформування руйнувалось те, що ще могло працювати, але після реформування воно не підлягало відновленю. Проте під час реформування нічого нового не будувалось.

Як бачимо, традиція реформувати не обійшла стороною й п’ятого президента України П. Порошенка. За повідомленям інформаційного агентства УНІАН, П. Порошенко представив програму розвитку України «Стратегия-2020» у рамках своєї першої великої прес-конференції (25 вересня 2014 р.) для центральних і регіональних ЗМІ. Зокрема, «Стратегія -2020» включає близько 60 реформ і спеціальних програм, реалізація яких дозволить Україні увійти до Топ-20 країн у рейтингу Світового банку з легкості ведення бізнесу, збільшити ВВ П на душу населення до 16 тис. дол. проти нинішніх 3900 дол. за версією рейтингового агентства Standard&Poor’s (у тезах 8500 доларів), а також збільшити за п’ять років приплив прямих іноземних інвестицій до 40 млрд. дол. проти нинішнього показника в середньому 4-5 млрд дол. на рік. Крім того, довіра до суду має становити не менш як 60% населення і експертної спільноти, оновлення кадрового складу чиновників має охопити не менш як 70% від загальної кількості держслужбовців, а кількість громадян, задоволених рівнем життя, до 2020 року має становили 90% від загальної кількості населення України. На думку П.Порошенка головними є антикорупційна реформа, судова реформа, податкова реформа, реформа правоохоронної системи та системи оборони України, децентралізація та реформа державного апарату, дерегуляція та розвиток підприємництва, а також реформа охорони здоров’я.

На цій прес-конференції П. Порошенко навів наступні підходи до майбутнього реформування: «… Реформи повинні бути системними, одночасно торкатись зразу усіх політичних, економічних та соціальних інституцій … Мене не інтересує, хто проти реформ. Для мене принципово, що за реформи – український народ, отже, ми непереможні. Я впевнений, що іншої альтернативи насправді немає... 100 днів тому команда українських фахівців почала розробку цього плану реформ … Ми визначились з більш двох десятків показників, за якими можна буде судити про результати змін: від макроекономічних до простих та зрозумілих, таких, як середня тривалість життя та гордість за свою країну… Реалізація стратегії реформ у кінці кінців означає наявність роботи, пристойну зарплатню, пенсію, високу стипендію та успішний свій бізнес, якщо ти виробляєш конкурентоспроможний продукт … Головною реформою вважаю судову. Суть полягає в тому, щоб замість поганих, нечесних, нерівних правил зробити добрі, чесні та справедливі. Можна судову реформу вважати передреформою. Уся державна машина зараз налаштована під корупційні інтереси ... У сьогоднішньому стані бюрократія – непрохідний бар'єр для реформ», – цитує Інформаційна агенція «Ліга». Однак для впровадження та проведення успішних реформ, з наукової точки зору, на думку І. Кульчія потрібні наступні умови, а саме: наявність політичної волі до реформування; чітке, обгрунтоване взаємоузгоджене уявлення про те, які зміни необхідні в цілому і в окремих сферах; наявність критичної маси лідерів реорганізації; наявність реальних ресурсів (фінансових) для здійснення реформ; постійний ефективний діалог з населенням та громадськістю під час реформування країни (доступність до розуміння).

Тут зазначимо, що, згідно зі словником, «реформа» (франц. réforme, від латинського reformo – перетворюю) – це перетворення, зміна, перелаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що не знищує основ існуючої соціальної структури. З формальної точки зору під реформою мається на увазі нововведення будь-якого змісту. Проте в політичній практиці і політичній теорії реформою зазвичай називають більш-менш прогресивне перетворення, відомий крок до кращого.

Таким чином, чи маються наведені вищі умови для проведення реформ у сучасному українському суспільстві, питання відкрите. То, може, з реформами й поспішати не треба. Оскільки, перед тим як починати щось реформувати, мабуть, слід мати те, що хочеш реформувати. Скажімо, у «Стратегії» відзначається, що слід реформувати економіку країни, а чи існує, а точніше, працює в Україні сьогодні реальна економіка? Якби вона (економіка) дійсно існувала та працювала, то, безперечно, її слід було б реформувати. А коли її немає, тоді, мабуть, слід спочатку побудувати економіку. Нехай не сучасну ринкову, як на Заході, але таку, що дасть змогу підняти країну. І тільки після цього, проаналізувавши, як працює побудована економічна модель, приступати до її реформування. Тобто, тоді перетворювати та переналаштовувати. Або реформувати медичну сферу. Спитайте у Києві чи Дніпропетровську про експерементальну медичну реформу «папередників». після неї нема чого реформувати. Ті залишки колись існуючої радянської системи охорони здоров'я (хай там яка б вона не була, але працювала), сьогодні знищені практично зовсім. Отже, мабуть, спочатку було б побудувати сферу охорони здоров'я згідно з прийнятими у цивілізованому світі медичними стандартами. Щоб бабця з села не їхала до районної лікарні зі своєю постіллю та ліками (не кажучи вже про рівень фахівців), а вже потім, якщо потрібно, можна й реформувати цю сферу.

Й ще один важливий аспект. аби реформи запрацювали, вони повинні мати законодавче обгрунтування. Тобто Верховній Раді України слід прийняти низку законів, які дадуть змогу розпочати запропоновані реформи.

Але спочатку побудуйте (відбудуйте) щось, що можна буде потім (якщо стане потреба) без наслідків для народу та країни реформувати.

 

 Олександр Трухачов,

політолог, м. Київ

 

У вас недостатньо прав для коментування.