Хай живе 24 серпня, перший день копання картоплі?

( 7 Votes )

Так уже створене людське суспільство, що гуртують, зміцнюють, цементують людську єдність речі, які дорогі його громадянам. В епоху кам’яних сокир це були тотемні знаки родів і племен, пізніше – ідоли їхніх богів-охоронців. На даний час це такі символи, як герб, гімн, прапор, пам’ятні історичні дати. Як приклад – любов англійців до своєї королеви чи день взяття Бастилії у Франції. Маючи Інтернет або телевізор, можемо спостерігати, з яким трепетом ставляться до Дня незалежності консервативна Англія, могутня Німеччина чи маленька Ямайка.

А тепер порівняймо святкування цієї дати в нашій рідній неньці-Україні. Ось уже 24 роки День незалежності більш-менш достойно відзначають в столиці, дещо робиться в обласних центрах західної частини нашої держави і майже нічого не робиться владою в райцентрах та селах, принаймні на Володимиреччині.

День незалежності у Володимирці і по селах всі ці роки – звичайний вихідний день, день масового копання картоплі. Чому так цінують День незалежності у всьому світі? Як правило, незалежність дається великою кров’ю, масовими жертвами та стражданням людей. Незалежність України, дякуючи інтригам комуністичних вождів Єльцина та Горбачова і спритності комуніста-ідеолога Кравчука, дісталась нам без крові.

Та почалася Революція Гідності – і Україна вмилась кров’ю, відстоюючи демократичні цінності, а пізніше – і власну територію. За незалежність загинули тисячі людей, десятки тисяч стали каліками; гинуть наші сини й дочки на сході і по цей день. Втекли та були вигнані із своїх посад колишні представники Януковича, перекрашені «Гаврилові діти», виховані райкомом і навчені в партійних школах.

Здавалось, їх замінили нові патріотичні люди. Та День незалежності в цьому році нічим не відрізнився від минулих років – те саме копання картоплі. Ні святкових концертів, ні масових гулянь, ні інших святкових заходів.

Правда, є в районі люди, які картоплі не копали. Як і всі попередні роки, відбулось святкове богослужіння в Українській церкві Київського патріархату, святкова хода вдягнених у національне вбрання парафіян із своїми дітьми та внуками до пам’ятника Кобзарю та до могили борців за волю України. Покладено вінки і виголошено промови священиком отцем Михайлом Льодою (який нині готується стати військовим капеланом) та лідером УНП в районі Олександром Бобриком.

А напередодні, у День державного прапора, патріоти віддали честь на могилах вояків УПА в Балаховичах, Іванчах, між селами Полиці і Жолудськ та на Замковій горі поблизу Бабки. Відрадно що на цьому дійстві була присутня молодь села Балаховичі та Полиць, яку організували депутати Микола Дукач та Микола Юсько.

У Заболотті відбувся фінал кубка району до Дня незалежності, заснований 18 років назад з ініціативи районної організації УНП. З рук Олександра Бобрика вручено перехідний кубок переможцю турніру – команді із Нової Рафалівки.

Теперішній представник влади на піднятті прапора 23 серпня в своїй промові наголосив на тому, що настала пора внутрішньо змінюватись. Постає питання: кому і в яку сторону змінюватись? Це саме від влади ми ждемо змін не на словах, а на ділі.

Побачимо це по конкретних справах. Наприклад, по кадрових призначеннях на вакантне місце начальника управління освіти. Хто його займе: компетентний, патріотично налаштований спеціаліст чи особа, яка їздила на Антимайдан і змушувала своїх підлеглих до цього та отримувала грамоти і подарунки з рук Азарова? Не секрет, що при колишньому президентові головним показником роботи того чи іншого педколективу були результати на виборах, а не педагогічні досягнення. То хіба за це гинуть наші хлопці на Сході?..

А простих громадян хочеться спитати: хто у світі буде нас поважати, якщо ми не будемо поважати самих себе і свої цінності?

Петро Кладюк, депутат Володимирецької райради,

член фракції УНП.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити