Синдром Савченко: від Героя до політика

( 1 Vote )

У світовій політичній практиці довгий час панувало уявлення про появу політичних лідерів або яскравих політиків, які можуть з’явитись тільки завдяки трьом обставинам.

У першу чергу – від Бога: по-друге, ним можете стати Герой і тільки у третю чергу політик можете вийти з народу. З першим випадком людство в своїй історії розібралось доволі швидко, поставивши під сумнів спроможність імператорів, королів та царів успішно керувати державами.

Існуючі сьогодні такі політичні рудименти є, скоріше, історичними винятками, аніж правилами. На зміну «богоданим» прийшли політики з народу, у відповідності з принципами демократії. Проте гірше склалась з героями. Їхня поява у політиці не завжди стає вирішальним чинником у вирішені існуючих проблем. А їхня політична діяльність не завжди приносить очікувані суспільством результати.

Представники Майдану та добровольчих батальйонів, які були обрані до нині діючого парламенту, нині розчинились у політичному середовищі. Проте поява на українській політичній орбіті «заручниці Кремля», депутата Верховної Ради України Надії Савченко мала усі шанси зламати цю тенденцію. ЇЇ активність та заяви привернули увагу не тільки української політичної еліти, яка побачила в ній конкурента, але й викликала інтерес у європейських політичних коментаторів.

Європейська редакція часопису «Politico» присвятила ґрунтовну статтю політичній діяльності Н. Савченко. У ній розвивається теза про те, що Савченко чудово розіграла карту «аутсайдера», людини поза системою. Українські політичні еліти прагнули змалювати Савченко сміховинною, повністю непідходящою для політики. Але ця стратегія, схоже, зіграла у протилежному напрямку: «аутсайдерська» привабливість Савченко тільки зросла. Як і Д. Трамп (претендент на пост президента США від республіканської партії на виборах цього року, прим. ред.), вона … настільки поза політичним мейнстрімом, що дійсно може бути чесною і чистою в брудній грі». Проте у статті також окреслюється тривожна тенденція: українці продовжують обирати тих, хто голослівно обіцяє «змінити країну». «Громадськість досі не вчиться на своїх помилках і продовжує голосувати за особистостей, а не за політичні платформи. Упродовж останніх 25 років українці обирали «рятівників», які підводили їх, нагальні реформи відмирали, а розчарування і нетерпіння громадськості накопичувалось. В результаті цикли революцій в країні стали коротшими, оскільки виборці охоче штовхали перспективних політиків до верхівки одного за одним, тільки для того, аби через кілька місяців їх звідти скинути», цитуємо Інтернет-видання «Тиждень.ua».

Найстрашніше для героя, який потрапив до політичної сфери, не маючи досвіду політичного, стати об’єктом насмішок. Саме тоді забувається його героїчне минуле, а на перший план виходить некомпетентність, невміння дипломатично формулювати думки й часто-густо нестриманість у словах і діях. Тоді народ втрачає віру в нього і як в політика, і як у героя.

Як відмічає політичний оглядач О. Гарань на сторінках «Української правди», «Савченко зараз робить лише перші кроки в політиці, причому, як ми бачимо, їй не все вдається. Деяких речей вона просто не усвідомлює; вона плутається в цьому, іноді нечітко формулює свою думку. Пройшло зовсім небагато днів, але ми вже бачили дві яскраві помилки: перша – це її виступ з трибуни Верховної Ради щодо гранати, що було абсолютно недоречно, адже мова йшла не про особливий статус Донбасу, а про судову реформу. Друга – це інтерв’ю Савченко, де вона, знову ж-таки, плуталася і називала Олександра Захарченка та Ігоря Плотницького ледь не народними депутатами від ДНР та ЛН Р. Офіційний Київ звинувачують у чомусь, але він ніколи не говорить про ЛН Р і ДНР; цього немає ані в Мінських домовленостях, ані в інших документах. І, тим більше, не йдеться про перетворення цих одіозних постатей на народних депутатів…

Тому ще раз: Савченко може вирости в політика, але це буде непросто. Їй доведеться багато працювати над собою, стримувати емоції, багато вчитися та лавірувати». Наразі тільки сама Н. Савченко може дати в цьому собі раду. Працюючи над своїми недоліками та прислуховуючись до порад, вона може уникнути багатьох помилок. Саме про такі свої наміри народний обранець Н. Савченко заявила в інтерв’ю ВВ С-Україна. «Президент сказав мені, що я ще досить молодий політик і маю різкі висловлювання. Він пояснив позицію, як це виглядає на політичній арені. Я його вислухала. Частково я приймаю думку людей, які мені радять, ще вчусь. Частково я залишаюсь на своїх позиціях. Я ж не сказала, як це викрутили журналісти. Все встигли розкрутити та перекрутити. Я ж сказала, що просто готова говорити на лінії вогню».

Безумовно, вчитись політичним тонкощам – справа марудна та довга. Не всі можуть витримати тиск політичного середовища. Але ті, хто проходять це випробування, мають усі шанси зайняти гідне місце на політичному полі, поєднавши ранг героя з рангом політика. І вже з таким досвідом чесно служити своєму народові, який наділив його довірою.

Що ж, ікона з «Надії України» злетіла дуже швидко, і переважно з вини самої Савченко, яку нині багато хто з недругів вже називає «політичним проектом кремлівських спецслужб». Стати політиком у нашій державі самотужки, без підтримки потужних партій і застосування відповідних технологій людині без великих статків практично нереально.

Політика уже давно бізнес, і без значних інвестицій не чекай значних прибутків (тобто політичних дивідендів). А взагалі з будь-кого технологи можуть зробити короткотерміновий (тобто до наступних виборів) успішний політичний проект; втім, його рейтинги напряму залежать від подальших інвестицій у політтехнології, і без постійних фінансових виливань усе закінчиться провально. І лише харизматичний та мудрий лідер насправді може стати самостійною політично значимою фігурою на Олімпі, де все менше героїв і все більше облудних політиків…

Олександр Трухачов, політолог, м. Київ,

спеціально для «Володимирецького вісника».

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 180 гостей і 1 користувач на сайті