Володимирець: на «дембель» з прощанням «Слов’янки»
З 8 серпня 2018 року припиняє своє існування Володимирецьке управління водного господарства, яке в народі називають «мокра канава». З карти району зникає ще одне підприємство, котре грало не останню скрипку у виробничій діяльності народного господарства Володимиреччини.
«Ось така ситуація в нас уже років 5 повторюється, чи не після кожної негоди», – бідкаються Микола Годунок та Любов Римаренко, жителі вулиці Поліська у селі Любахи, виглядаючи електриків з Володимирецького РЕМу.
От і минулого тижня вітровій знов обірвав провід (не дріт, а суцільна скрутка!) на електроопорі. І це далеко не єдина проблема з електропостачанням у Любахах.
Відгомін найбільшої техногенної катастрофи в колишньому СРСР ось уже 32 роки переслідує українців, білорусів, росіян, поляків.
Як не старалося тодішнє радянське керівництво заховати, змовчати або ж зменшити масштаби трагедії, але під тиском міжнародної спільноти 28 квітня було повідомлено про незначну аварію, без загрози для здоров’я людей.
Мрії пам‘ятки історії очима журналістів «Володимирецького вісника»
18 квітня світ відзначає день пам'яток і визначних місць. Що ж, «ВВ» вирішив не відставати від всіх. Оскільки останніми роками обертів в Україні набирає зелений туризм, ми вирішити нагадати суспільству, що Володимиречина славиться не лише вузькоколійкою, бурштином, лісами, грибами, автентикою і унікальними гліцериновими озерами. В нашому краї зберігся чи єдиний на все Полісся панський маєток – палац Красицьких.
Чорні археологи, чорні копачі, крадії, мародери – так у народі називають людей, які вишукують історичні артефакти під землею.
Робиться це неофіційно, без жодних дозволів. І дедалі частіше до цього вдається молодь. Через брак роботи і зарплати таких людей стає все більше. Тож територія поблизу райцентрівського сміттєзвалища нагадує справжнісінький клондайк.