ПІЗНО ввечері, приглушено клацнувши клямкою, озвалися двері в Оксені Кривко...
Минало літо 1942-го. німців у Сваринях не було. селом правили приставлені окупантами поліцаї. І час той був непевним і тривожним.
Завдяки пісням пережила 3 війни і голодомор. 100-річна ювілярка з Городця розкрила секрет свого довголіття.
Колективізація, три війни та жахи Голодомору – про це все зі сльозами на очах говорить Олена Гугайло, яка за своє життя витримала чимало випробувань. 2 лютого бабуся зустріла 100-річний ювілей.
Попри свій вік Олена Сергіївна охоче спілкується, самостійно ходить, а восени ще й працювала на городі, де власноруч копала картоплю та сапала грядку з гарбузами.
…Стояла холодна ніч березня 1934 року. Тонка жіноча постать, хитаючись від вітру та від голоду, привидом майнула у світлі вікна великої міської будівлі. Вдосвіта на цьому порозі, на ганочку дитячого будинку міста Полтави було знайдено дворічну дівчинку, замотану у велику рябу хустку. Її назвали Ольгою. Прізвище дали – Желєзньова, по батькові – Іванівна. А дату народження записали 6 листопада 1932 року.
Ревнощі, побої, пожежі, сльози і знову примирення…
Ця трагедія – ситуацію лише так і можна охарактеризувати – сталася в Берестівці. Не можна вказати точну дату і час, адже багато фактів накопичувалось і передувало тому, чим все НЕ завершилося 9 вересня. Спробуємо хоч трохи у її причинах розібратись.
Минув рівно рік, відколи житель Володимирця Андрій Босик (сам родом з Новаків) підписав контракт та став військовослужбовцем ЗСУ.
Нині він перебуває у зоні АТО на Луганщині – на захисті суверенітету рідної країни та спокою своїх рідних тут, у райцентрі, куди віднедавна переїхали з Хиноч. За час служби вже має подяки від командира роти, командира батальйону та навіть від Міністра оборони – за відмінну службу та сумлінне виконання військового обов’язку.