Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Ревнощі, побої, пожежі, сльози і знову примирення…

Ця трагедія – ситуацію лише так і можна охарактеризувати – сталася в Берестівці. Не можна вказати точну дату і час, адже багато фактів накопичувалось і передувало тому, чим все НЕ завершилося 9 вересня. Спробуємо хоч трохи у її причинах розібратись.

Чужа сім’я – темний ліс

40-річна Тетяна вдруге заміжня. Проте щасливого сімейного життя не склалось.

– Одружилися ми в 2005 році, на той момент я не знала, що він мав судимість, – розповідає Тетяна. – Ще до одруження, у 2000 році, я купила хату. Після реєстрації шлюбу чоловіка прописала у себе. Працює він завідувачем сільського будинку культури у нас в Берестівці. Але посаді своїй не відповідає. Постійно пиячить навіть в свій робочий час. Часто приходив додому пізно і починав мене бити.

Кілька років тому дуже сильно побив мене, вибив ногою диски в спині. Я тоді довго лежала в лікарні. А він з переляку втік в Росію на заробітки. Після того випадку мені час від часу віднімає ноги. Працювати я вже не можу. Раніше була продавцем у приватного підприємця у Вараші. Останні роки через свого чоловіка я не можу працювати, болять ноги. По селу мене обмовляє, а люди йому вірять. Навкруги його всі знають, як господаря. Та де там! Клали дах на будинку, він боявся висоти, то я з вагітною донькою лазили прибивати ту металочерепицю. Ось такий він господар, – гірко плаче Тетяна.

На питання, чому не розлучилась, Таня каже:

– Кілька разів вже намагалась це зробити, проте кожного разу він перешкоджав. Як зберусь їхати до райцентру писати заяву, так наздоганяв, бив і погрожував, казав – тільки спробуй, то уб’ю і спалю хату. Мати у мене віруюча, п'ятидесятниця, казала мені: я вас шістьох виростила-вигодувала, не дивлячись, що мене ваш батько теж бив, але терпіла. І ти терпи, бо ти жінка, маєш коритись чоловіку. Мене так виховали, так і жила. Хоча дітей у нас не було.

 

Залишилась гола й боса

За день до трагедії чоловік із дружиною знову дуже посварились.

– Він щось там штукатурив біля будинку. Мені подзвонили по телефону, і я поїхала – треба було відвезти у Володимирець документи тітці. Він же, як завжди, подумав, що я поїхала йому зраджувати (постійно мене в тому звинувачував). Повернулась з райцентру, зробила собі чай, але і допити не встигла: він мене вдарив чашкою, потім почав з ноги бити в обличчя. Коли я впала, почав душити. Я не пам'ятаю, як видерлась з його рук і втекла. Прибігла до доньки. Зять одразу викликав поліцію, я не знаю, про що поліцейські там говорили з чоловіком, але мене вони відвезли в лікарню.

Жінку назад не відпустили. Із закритою черепно-мозковою травмою, струсом головного мозку, множинними саднами кінцівок і тулуба жінку поклали до травматологічного відділення Володимирецької ЦРЛ.

–  Наступного дня він приїхав до мене у відділення. Я йому показала папірець з діагнозом і кажу: бачиш, що ти наробив, йди тепер і купуй ліки. Він навіть погодився, витратився на ще якісь фрукти і їжу. Приніс мені в палату, я вийшла на кілька хвилин. У цей момент задзвонив мій телефон. Сусідка по палаті розповідає, що Міша вмить озвірів, схватив ті пакети з їжею, потоптав їх, викинув у смітник і пішов геть. Вже у телефонній розмові знову почав матюкатись і погрожувати. А через якийсь час мені подзвонили і сказали, що у Берестівці горить мій будинок. Він давно говорив, що спалить будинок. Цього разу не збрехав.

 

 

Сполохана жінка, у якої після побиття ще крутилось у голові, пішки бігла з Володимирця до Берестівки. І ніхто, розумієте, ніхто не додумався зупинитись і її підібрати!

Так склалось, що в цей момент я їхала в напрямку Вараша і на початку Довговолі уздріла перелякану і стривожену жінку. Лише по одному її вигляду стало зрозуміло, що в неї сталась біда. Повезли нещасну аж у Берестівку.

Коли ми під'їхали до її будинку, все село було тут. Тут же були і пожежники, і поліція. Чоловіча половина активно допомагала гасити палаючий будинок. Небайдужий житель села В.О. Качинський тракторецем підвіз бочку з водою і вогонь заливався відрами. Проте будинок так справно горів, що відро води проти вогню – це те саме, що йти з пістолетом проти танка.

 

На жаль, всі старання селян були марні, будинок палав і димів, а пожежники саме поїхали за другою порцією води.

Винуватець подій, будучи п’яним, зі сторони байдуже спостерігав, як горить наполовину його будинок (він оформлений на Таню), як той будинок гасять всі, окрім нього. Коли ж побачив поліцейських, спробував тікати, проте правоохоронці оперативно його впіймали і доставили у відділ поліції.

Таня втратила свідомість. Згоріло все – від предметів ужитку до одягу. Жінка залишилась гола і боса.

 

Ледь не підпалив Будинок культури

Сільський голова Вікторія Ясинська розповідає:

– Немирно вони жили. Поліція їздила на їхні виклики стабільно щотижня. Мені і Таня, і Міша постійно дзвонили, щоб я втрутилась. Та ніхто з них мене не слухав. Міші постійно казала – перестань пити, накличеш біду. Вже якось навіть оговорилась, що він не гідний своєї посади. На що він мені казав: не ти мене сюди призначила, не тобі мене і звільняти. Пити продовжував постійно, але і хазяїном був нівроку. Сам і їсти варив, кажуть люди, і консервував. Тані теж казала – не провокуй його на скандали. Проте все продовжувалось і продовжувалось.

9 вересня він подзвонив і сказав – забери у мене ключі від Будинку культури, поки не пізно. Це була субота, я вдома поралась в городі.

Кажу – не можу зараз, зайнята, раз в тиждень вихідний маю, і знов маю до тебе бігти? Я ще не знала на той момент, що він задумав. Якби я знала…

Подзвонила секретарю сільради, та пішла до нього і ключі забрала, а через кілька хвилин побачила дим в їхній хаті. Лише зараз ми розуміємо, що згоріти міг не один лише їхній будинок.

Але в понеділок він до мене пришов по ключі. Я не хотіла давати – невідомо, що ще він вчверить. Проте чи маю я право не дати йому ті ключі? Не маю. Дала. А мені переживай, чи вціліє наш БК. Тепер боюсь. Тані, звичайно, будемо допомагати. Організуємо збір коштів. Адже треба якось їй на ноги стати.

 

Пожежі можна було уникнути?

Як це не прикро, але... Якби попереднім днем чоловіка після побиття власної жінки затримали, пожежі б не сталося.

Однак правоохоронці доставили винуватця у відділ поліції, провели всі необхідні слідчі дії, враховуючи вимоги чинного законодавства, і змушені були відпустити за відсутністю підстав для затримання.

– На момент доставлення чоловіка достатніх підстав для його затримання не встановлено. Слідчі з метою забезпечення законності проведення досудового розслідування вимушені чітко дотримуватись встановлених законом правил доведення вини особи. Треба призначити та отримати необхідні висновки судових експертиз. Вони не отримуються в короткі строки, – розповідає начальник Володимирецького відділу Сарненської місцевої прокуратури Микола Кругліцький. – Цього вимагає закон, по інакшому вчинити ми не мали права.

Простіше кажучи, в даному випадку для затримання поліцейським, окрім інших доказів, треба мати судово-медичну експертизу потерпілої, де вказувався б ступінь тяжкості нанесених їй тілесних ушкоджень. Експертиза дає змогу кваліфікувати злочин. Після цього вже вирішується питання про повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ККУ, та про наявність можливості затримання у відповідності до вимог КПК України.

І знову на думку приходить анекдот: «помирайте, потім приходьте». У жінки сліди побоїв і удушення на тілі, але, йомвірніше, вони не кваліфікуватимуться як тяжкі тілесні ушкодження. І справа тут не в бездіяльності поліції, а в недосконалості законодавчої бази, яка регулює порядок затримання особи.

Ізолятор для тимчасового утримання підозрюваних у нашому відділі поліції не функціонує, як і в багатьох інших райвідділах поліції по області. Поки суд не обере міру запобіжного заходу, злочинець спокійно може перебувати вдома. Якщо ж через суд злочинцю обирають запобіжний захід, то до оголошення вироку суду він перебуватиме аж у Рівненському СІЗО. На даний час слідчими встановлюються підстави для ініціювання питання перед судом щодо обрання особі виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На жаль, обмежені законом, поліцейські не затримали чоловіка, що й дало поштовх для подальших «геройських» вчинків з його боку.

Тепер йому загрожує кримінальна відповідальність за ст. 194.ч2 ККУ, яка передбачає в тому числі й позбавлення волі.

 

Згоріти могло б не все

– Наш ЗіЛ-130 випущено в 1991 році. Водії зі стажем знають, що на початку експлуатації будь-яку машину треба прогріти. Пожежна машина, а тим більше наш старенький ЗіЛ, на це часу не має, бо ж треба спішити на виклик. Тому дуже швидко виходить з ладу. Кожен місяць ми її ремонтуємо власними силами і коштами. Запчастини шукаємо самі – по знайомих, по магазинах, через Інтернет. За останні 2 роки на нашу область виділено … аж 4 машини. Три з них залишились в Рівному, одна потрапила в Сарни. Ми ж не отримали нічого. Тому мусимо латати те, що маємо, – запевняє начальник Володимирецького РС ГУ ДСНС України у Рівненській області Андрій Муравинець.

Машина вміщує 2,2 тонни води. Звісно, цього не вистачає при такій масштабній пожежі (такий об'єм води витрачається всього за 7-10 хвилин гасіння). Тому пожежники шукають найближче джерело води, щоб набрати воду. Якщо це трапляється під час пожежі, вважайте, пів-хати нема. Що очевидці і могли побачити під час пожежі у Берестівці.

Новенькі пожежні МАЗи, (такі, як у Рівному) вміщують до 4 тонн води. Але МАЗи ми можемо бачити лише на картинці. Лише на картинці можемо побачити на вулицях європейських міст чи не через кожні 100 метрів гідранти. Вони забезпечують миттєвий доступ пожежників до води. Наші ж рятувальники їздять зі своїм гідрантом, приєднують рукав до водонапірної вежі, щоб заправити цистерну... А в пожежі кожна секунда на вагу золота. Старались і помагали всі. Проте й згоріло також все…

 

Актори погорілого театру

Ніхто з односельчан не захотів дати поліцейським хоч якісь свідчення стосовно того, що сталося в селі 9 вересня – «не чули, не бачили, спали», не дивлячись на те, що пожежа почалася близько 11 дня.

Уже в понеділок 11 вересня чоловік, як побитий пес, прийшов до жінки вибачатись. Пообіцяв дати розлучення, виписатись з її будинку, допомогти у відбудовуванні хати і більше ніколи в житті не мати до неї будь-яких претензій, якщо та забере заяву з поліції про її побиття, бо надто він боїться, що його посадять. Про це чомусь не думалось перед тим, як взяв у коморі бензин і підпалив хату. Та судитимуть вже його незалежно від того, які свідчення даватиме жінка. Її свідчення впливатимуть лише на міру покарання.

– Я не маю права перед Господом брати на душу гріх, я його прощаю, головне, щоб у спокої мене залишив, – сказала Таня. В цей же момент попросила її передати слухавку Міші. Проте, з її слів, спілкуватись він відмовився.

Ця розмова відбувалася у присутності Міші.

Окрім лікування, їй тепер ще треба буде відпрацювати 60 годин виправних робіт у сільській раді. Виявилось, що колись обоє один на одного написали заяви, мовляв, то обзивав (обзивала), то бив (била). По селу ходять розмови, що Таня колись Мішу рибою по обличчю била. От він і поскаржився на неї в поліцію. Він свій штраф оплатив, а у неї грошей нема, буде відпрацьовувати.

Кажуть, вона його била не лише рибою. Щоправда, з синцями і забоями чомусь не той, хто побитий, а той, хто бив…

Олена СТЕЛЬМАЩУК.

< Попередня		Наступна >