HomeГромадиГромадиМова "ворожнечі" чи мова правди? (+аудіо)

Мова "ворожнечі" чи мова правди? (+аудіо)

( 0 Votes )

Професор Василь Лизанчук вважає, що ворога слід називати ворогом, а наших героїв – героями

Під час воєн журналістика має перетворюватися в пропагандистську роботу, а "нав'язувані Європою журналістські стандарти" в таких умовах є неприйнятними. З такою тезою ще у квітні виступив на 14-му з'їзді Національної спілки журналістів України завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Львівського національного університету, доктор філологічних наук, професор Василь Лизанчук.

"Нам тут розповідають про якісь журналістські стандарти. Підштовхують європейці, забуваючи, що у нас йде війна. Всі ці стандарти, які нам нав'язує Європа, про об'єктивність, баланс думок і поглядів. В нинішніх умовах, а тим більше під час російсько-української війни – це повна порнографія!", – заявив він.

Особливе невдоволення викладача журналістики викликала розгорнута під егідою міжнародних журналістських організацій та ОБСЄ боротьба проти використання в ЗМІ "мови ворожнечі". "Не потрібно піддаватися маніпулятивним технологіям, особливо щодо висловлення "мови ворожнечі". Українські ЗМІ повинні називати українських героїв – героями, подвиг захисників України – подвигом, сепаратистську зраду – зрадою, російську брехню – брехнею, московський злочин – злочином, російську агресію – агресією, кремлівських блюдолизів – блюдолизами, російських найманців – аморальними зрадниками. Невже цього не розуміють Сергій Томіленко, Андрій Куликов, Анастасія Станько, колишня представниця ОБСЄ Дуня Міятович й інші сівачі так званого примирення і порозуміння з підступним і брехливим російським агресором – вічним ворогом України?", – вважає професор.

На думку професора ЛНУ, нав'язування воюючій Україні журналістських стандартів є проектом Москви, яка завдяки стандартам об'єктивності та балансу думок може просувати свої істини і цінності. "Ідеологи російського світу і їх подільники-відступники з нашого журналістського середовища люто нав'язують пост-модерні постулати Росії в Україні і Європі. Тобто, сприймайте нашу московську правду, оскільки всі правди рівнозначні, рівноправні, прийнятні".

Особливої критики Лизанчука зазнали центральні телевізійні канали, які допускають присутність в ефірі російської мови. Він назвав кілька телеканалів, які, на його думку, руйнують зсередини українську культуру і мову. Також обурення професора викликала популярність радіостанцій ФМ-діапазону замість "справжнього українського" проводового радіо. Також його обурення спровокували гумористичні передачі на центральних телеканалах, а також пісенні конкурси. Навіть канал Громадського телебачення, який професор по-старому називає "УТ", отримав негативну оцінку.

"Структури зв'язку доламують структуру українського проводового радіо, а більшість ФМ-радіостанцій – російськомовні з певним московським присмаком. Натхненниками такої цинічної політики є власники телеканалів – олігархи-чужинці, і менеджери, для яких Україна - це лише територія для збагачення.

Патріотом України робить не кров, а розуміння, що людина – частина своєї Батьківщини, і від її честі залежить честь країни. Той, хто втрачає на життєвій дорозі українські національні загальнолюдські морально-духовні почуття – рано чи пізно починає служити злу. Мовну шизофренію, на жаль, культивують не тільки комерційні теле- і радіоканали, а й канал УТ. Невже таку ситуацію схвалює Зураб Аласанія? Вважаю, що Нацрада України з питань телебачення і радіомовлення має принципово вимагати від телерадіоканалів 100% російську мову перекладати як будь-яку іншу, як це робить радіо "Голос Америки".

Замість справжнього естетично-морального українського гумору, телевізійні канали ТЕТ, ICTV, СТБ, 1+1 пропагують різноманітні програми, в яких ганьблять українську мову, знущаються над україномовними піснями, національно-культурними традиціями. 95-й квартал, Ліга сміху, всі ці коміки... Не можна ж так нешанобливо ставитися до національних цінностей! До слова, і Зелінський, і Кошовий, і Настя Каменських жодного українського слова не говорять українській молоді. Це ж стосується і програми "Голос країни". Я вважаю, що такий конкурс має бути, але повинна бути обов'язково україномовна пісня, а друга – якоюсь іншою мовою", – вважає Лизанчук.

На думку професора, центральні українські канали мають вести мовлення з позицій україноцентризму і більше уваги приділяти історичним розвідкам: "Прикро, але багато журналістів чомусь не опановують правдиві історичні знання. Приклад. У цьому році 1165 років староукраїнській державі Київська Русь. Нестор Літописець писав "звідки є пішла руська земля". Ми повинні розповідати, що це наша історія, а не історія Московії. І ні на жодному центральному телевізійному каналі немає нічого про цю важливу подію!"

"Ще одне. Дуже мудру висловив думку директор Інституту журналістики Володимир Різун, щоб об'єднати зусилля теоретиків і практиків ... Ось над цим викладачі всіх рівнів і журналісти повинні працювати. Але в основі має бути україноцентризм. Тільки з таким підходом можна виростити нове покоління і звільнити з полону деяких старших журналістів. Російсько-українська війна - це війна цінностей, світоглядних орієнтирів. Українці завжди були і є будівельниками в матеріальному і духовному сенсі. Для журналістів для всіх російська агресія – відмінний момент історичної істини. А історична правда - головне гуманітарне зброю. Дізнаємося правду. І правда визволить нас з російського морально-психологічного ярма", – резюмував він.

 

Джерело: «Українські новини»


Довідково. Василь Лизанчук – професор, доктор філологічних наук, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення Факультету журналістики Львівського національного університету. Веде спецкурси "Методика створення телевізійних і радіопередач", "Радіокомунікація: теорія і новітні практики", "Сучасне радіомовлення і телебачення в контексті інформаційної безпеки України", "Українська мова і політика", "Журналістська майстерність". Автор 24 монографій з журналістики, першою з яких стала випущена в 1985 році монографія "Телебачення і радіо у вихованні учнів", і соціально-політичної тематики, першою з яких стала випущена в 1989 році монографія "Грані колективізму: Вплив преси, телебачення і радіо на формування соціальної активності особистості".

Заслужений журналіст України. Член НСЖУ з 1966 року. З 1998 року – академік Академії наук Вищої школи України у відділенні масової комунікації.
 

У вас недостатньо прав для коментування.