ГУЛАГ
Вступила ніч в права свої законні,
Прогнала день на інший край землі.
На мить спинились коло хати коні,
Щоб згодом зникнуть тихо в далині.
Ні сліз, ні зойку при «гостях» в мундирах
(Бо діток трійко на печі сопуть),
Тривожний погляд, а в зіницях – віра:
Все обійдеться й милого вернуть.
На ранок діти татуся питали,
А мати їм: «Пішов кудись наш оберіг».
Сама ж тихенько сльози витирала
І сумно поглядала на поріг.
Не раз вже й ластівки під стріху прилітали,
Все зостаючись вірними гнізду.
А чоловіка й батька не вертали
Ні коні, ні мундири ДПУ.
…Вступила ніч в права свої законні,
Прогнала день на інший край землі,
Щоб освітив могилку десь у зоні,
Відому Богу – тільки не сім’ї…
Леонід ПЕТРИНА,
с. Красносілля, 1991 р.
Останнє оновлення на П'ятниця, 09 листопада 2012, 12:47