Чи буде третій майдан?

( 0 Votes )

Серіал під назвою «Україна йде у Європу» поповнився новою сюжетною лінією. Як у дешевій «мильній опері», коли для придання гостроти та на радість жіночій  аудиторії автори сценарію вводять у дійство «поганого третього», який упродовж всього серіалу намагається зруйнувати стосунки двох головних героїв. Лише в останніх серіях на поверхню виходить правда, головні герої миряться, одружуються і разім ідуть у щасливе майбутнє…

Приблизно так виглядала ситуація з ратіфікацією (ратіфікація – остаточне схвалення, затвердження договору вищим органом держави, який означає її згоду на обовязковість для неї договору) Угоди про Асоціацію (далі УА) між Україною та ЄС. Слід нагадати, що УА складається з двох частин: політичної та економічної. Економічна частина займає 80% тексту УА та включає в себе положення про створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС.

Яку роль у цьому процесі грала та грає Росія, зі своїми  вимогами до України та ЄС, пояснювати немає сенсу. Хоча насправді Росії абсолютно начхати, буде чи не буде в України зона вільної торгівлі з ЄС. Тут інша причина, яка називається «імперський комплекс». Він виражається у тому, що  РФ досі вважає, що з нею треба радитись зі всіх питань щодо країн, які межують з нею кордонами або раніше входили до складу СРСР.

Проте 16 вересня 2014 року Верховна Рада України синхронно з Європейським Парламентом ратифікували УА й тим самим змила з  України гидкий ярлик «пострадянської держави». До того ж, певною мірою ця подія виправила історичний прецедент трьохсотп’ятдесятирічної давнини, довівши, що Україна – це Європа.

Підписання ратифікації УА не тільки окреслює європейський шлях, а насамперед має на увазі проведення реформ та побудову європейського суспільства.

Однак у всій цій історії вимальовується одна небезпечна тенденція. Влада, яка позиціонує себе як нову та відкриту, проєвропейську та демократичну, не забажала пояснити українській громаді суть прийнятого нею рішення (відтермінування розбудови зони вільної торгівлі) та впливу на нього російського фактору. Неясними (а для деяких наших громадян й образливим) стало внесення та голосування у Верховній Раді закону про особливі території.

Отже, такі дії влади нагадують дії «папєрєдників»: кулуарні домовленості, незрозумілі пояснення вже після прийняття, м’яко кажучи, не додають довіри до сьогоднішніх керманичів країни. Тому їхні ролі можуть бути переосмислені громадянами у контексті їхній дій вже найближчим часом.

Олександр Трухачов,

політолог, м. Київ

 

У вас недостатньо прав для коментування.