Бомба на ім’я "Приватбанк" (+опитування)

( 0 Votes )

Сьогодні навіть визнані фахівці у банківській сфері не готові дати повну картину, фаховий аналіз чи якісь фінансові прогнози з приводу блискавичної націоналізації найпотужнішого системного банку держави. Єдине, в чому сходяться думки як вітчизняних, так і закордонних експертів, це що банкрутство «Приватбанку» зірвало б з рейок повільно вставаючу на ноги фінансово-економічну та банківську системи країни.

«Точка опори», про яку так довго говорили як про найбезпечнішу фінансову площадку, виявилась вибухонебезпечною. Підкладання та стягування, фігурально мовлячи, вибухових речовин під Приватбанк тривало не один рік.

На своєму брифінгу 19 грудня, повідомляє видання «Економічна правда», голова Національного банку України Гонтарєва озвучила наступні фінансові «міни». За її словами, 97% корпоративного портфелю банку – а це приблизно 150 млрд. грн. – видано інсайдерським (внутрішнім, пов’язаним з банком, – прим. ред.)  структурам ФПГ (фінансово-промислової групи) «Приват». До того ж, ще на 1 квітня 2015 року нестача капіталу дорівнювала 113 млрд. грн., а на 1 грудня цього року нестача капіталу виросла до 148 млрд. грн. і ліквідність банку, відповідно, суттєво знизилась. Банк практично рік не виконував обов’язкове резервування, а непогашена заборгованість комерційної фінустанови перед регулятором по стабілізаційних кредитах складала 14 млрд. грн. із загальної заборгованості у 19 млрд. грн. З огляду на таку ситуацію, банк реально впав би до кінця цього року.

Упавши, він (Приватбанк) поховав би під собою більшу частину зав’язаних на ньому виплат за зарплатними та пенсійними картками, які сьогодні проходять саме через цю фінансову установу. Зрівняти масштаби соціального вибуху та протестні акції під орудою несповна адекватних особистостей – великого труда не представляє. Навряд чи ці акції вилилися б у наступний Майдан, проте сміття та галасу на вулицях Києва та обласних міст було б багато. До того ж зрозуміло, що повз цієї ситуації не пройшли б і закляті північні «брати» українців.

Урахувавши всі ці нюанси, українська влада на найвищому рівні прийняла  правильне, але дороге рішення: націоналізувати вибухонебезпечний банк. Іншими словами, держава Україна стала 100 % господарем банку.19 грудня рахунки юридичних осіб були заморожені до призначення нового правління КБ «Приватбанк». До того ж у терміновому порядку президентом був внесений й 20 грудня проголосований Верховною Радою України законопроект N5553 «Про внесення зміни до Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо гарантування державою вкладів фізичних осіб». «Згідно зі змінами, держава бере на себе обов'язок із гарантування відшкодування фізичним особам – вкладникам державних банків тієї частини суми вкладу, що перевищує граничний розмір відшкодування коштів за вкладами, встановлений у відповідності із законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відмічає видання «Тиждень. ua». Тим самим влада взяла на себе обов’язки зберегти існуючу систему виплат як бюджетникам, так і пенсіонерам, які користуються послугами тепер вже державного банку «Приватбанк».

Керувати націоналізованим «Приватбанком» призначено 56-річного Олександра Шлапака. Колишній міністр фінансів України у першому постмайданному уряді Арсенія Яценюка – людина в ПриватБанку не чужа. Свого часу він працював в його структурах і добре знайомий з установою та її засновниками. З 1993 по 1998 рік Шлапак займав посаду директора Львівської філії, директора Західного головного управління та заступника голови ради банку. Найближчим часом Олександр Шлапак сформує нову команду топ-менеджерів. При цьому, що важливо, стара команда виразила готовність надавати всіляку підтримку новій, повідомляє державне новинарне агентство «Укрінформ».

І, все ж таки, питання ціни цієї покупки за наші гроші не останнє серед насущних проблем. Як відмічає О. Мойсеєнко з видання «Економічна правда», «…це божевільно дорога покупка за гроші платників податків. Як показує практика, вартість подібних операцій зазвичай коштує державі дорожче, ніж відразу названі суми… Але наразі заявлені 148 млрд. грн., необхідні для до капіталізації, є абсолютним рекордом. Фактично це означає, що кожний платник податків сплатить по декілька тисяч гривен – за прорахунки бувших акціонерів та довготривалу бездіяльність з державного догляду за діяльністю цього банку». 

Не можна полишити за рамками цієї історії і ще один аспект, а саме політичний. Наразі одного з українських олігархів змусили грати по правилах, вигідних державі та народу. Певною мірою це є симптоматичним показником якщо не закінчення ери українських «кондових» олігархів, то принаймні початком її кінця. Як наголошує політолог С. Таран на сторінках  «Укрінформу», «останні два роки дійсно бачимо поступове відсунення олігархів з політично-економічної сфери країни. І це не можна зробити за один день, тому що за кожним олігархом стоїть купа робочих місць, конкретні підприємства і цілі галузі. Наприклад, той же Приватбанк, де у більшості населення є рахунки. Тому відбувається поступове реформування економічно-політичного сектору, внаслідок чого олігархи поступово втрачають вплив… Треба відрізняти олігархію від великого бізнесу. Олігархія отримує надприбутки від монополій і від політичних рішень, які працюють на інтерес конкретних підприємств. Поява неоолігархії можлива лише за умов повернення старих схем».

Іншої думки з приводу початку кінця ери українських олігархів політичний експерт П. Оліщук: «Найголовніша проблема олігархічної моделі в Україні полягає не у політичних змінах, а в тому, що в нас зараз, так би мовити, «складні відносини» з Росією. Власне, ці олігархи і піднялися на економічних відносинах з Росією, тому зараз, безперечно, на них чекає криза. Але це криза не системна, а криза фінансів і впливу. На жаль, не можна поки що говорити, що ми відходимо від олігархічної моделі економіки». Така ситуація дійсно сьогодні не дає великих надії на швидкий перехід від олігархічної моделі економіки до прийнятної ринкової моделі.

Проте на цьому тлі дії влади, що змогла взяти на себе (нехай і за наш з вами рахунок) економічну та політичну відповідальність за клієнтів найбільшої фінансової установи країни та попередивши (або, точніше сказати, відвернувши) соціально-економічний та політичний вибух, заслуговує на розуміння. Та й, з іншого боку, наступний новий економічний та політичний рік почнеться без однієї проблеми, яка без перебільшення «тягне» на роль головної фінансової. Вона уже вирішена. Сподіваємось, тепер у держави вистачить фінансів утримати свій найбільший націоналізований банк «на плаву» у випадку можливого відтоку інвесторів та вкладників Приватбанку, які перестраховуються, дмухаючи сьогодні і на холодну воду фінансових криз в Україні.

Олександр Трухачов,

політолог, м. Київ.

 

Чи бояться жителі району наслідків націоналізації «ПриватБанку»?

Один із найбільших комерційних банків України – «Приватбанк» – перейшов у державну власність. Така новина нині набула чи не найбільшого розголосу. Про це говорять всюди: в магазинах на вулиці, в маршрутках. Не дивно, адже банк налічує близько 20 мільйонів користувачів та вкладників. В уряді запевняють, що націоналізація – це вимушений крок, адже дозволить стабілізувати роботу фінансової установи, збереже кошти вкладників.

Проте багатьох українців охопила паніка. Не чекаючи подальших наслідків, вони ще в неділю поспішали до банкоматів, аби зняти усі свої кошти та заощадження.

Тож ми запитали у пересічних мешканців, що вони думають про націоналізацію найбільшого банку України, і чи бояться її наслідків. Публікуємо найвідвертіші думки.

Сергій, 52 роки: «Сказати важко. Швидше ні, аніж боюсь. Обґрунтувати важко, оскільки нами маніпулюють і про справжній стан справ у банку можуть сказати лише спеціалісти після перевірки. Я більше боюсь вибірковості, популізму, подвійних стандартів та злодійкуватості окремих представників влади, які керують цими процесами».

Юрій, 30 років: «Ні, мене це не лякає. А чого боятися? Того, що вже сталось?»

Іванна, 23 роки: «Не боюся. Не бачу в цьому чогось надприродного. Банк працює, гроші переказати можна, зняти можна. Користуватися послугами банку – теж. Гірше було б, якби банк збанкрутів, і люди, в яких на картках великі суми, втратили б свої заощадження».

Дмитро, 38 років: «Мабуть, не боюся. Так, маю тут депозит і рахунок. Гроші не бігав і не знімав. Паніки не створював (посміхається). Хоча логіку і сенс дій влади не зовсім розумію: говорили-балакали про приватизацію Укргазбанку (бо державі забагато трьох банків), а взяли ще й націоналізували Приватбанк».

Марина, 32 роки: «Я не знаю, чи варто цього боятися українцям. Мене найбільше лякає і водночас обурює те, що ця націоналізація непрозора. Захист приватної власності – це має бути у пріоритеті демократичної влади».

Юрій, 28 років: «Ні, не боюсь. Це давно було очевидно. Та й заощаджень в мене там немає. Хай інші переживають з цього приводу, наприклад, Коломойський. Та мені здається, наробили стільки шуму навколо націоналізації, щоб відвернути увагу від інших важливих проблем і питань. Де-де, а от в нашій державі це вміють робити».

Анна, 27 років: «Мені байдуже, я вкладів там не маю. Але смішно те, що найбільший банк попав під націоналізацію».

Марія, 65 років: «Дістали вони вже. В державі Бог знає, що робиться. Вже й до банків добралися. Боюся, бо пенсія моя там. Тут і так думаєш, як вижити на ту 1200 гривень, а вони ще й націоналізацію придумали, ще й ті наші копійки хочуть відібрати. Зараз відгребуть ще більше грошей. Я ще в неділю пішла і все познімала, щоб перестрахуватися. Хто зна, що далі буде. Поживемо – побачимо».

Оксана, 48 років: «Я не маю економічної освіти, тому не можу спрогнозувати навіть трішки, до чого це може призвести. Саме тому я наразі ніяк до цього не ставлюсь».

Василь, 56 років: «Дурять нас, українців, як можуть. Вже й тут хочуть щось собі вкрасти. Переживаю, бо гроші маю в цьому банку. Але не знаю що робити, чи знімати йти, чи хай лежать. Уряд каже, що все буде добре. Але вірити їм – дурне діло».

Працівники Володимирецького відділення «Приватбанку» запевняють:  не варто боятися того, що банк став державним. На сьогоднішній день всі операції можна виконати: оплатити, зняти гроші в банкоматі, користуватися терміналами. На роботу банку націоналізація не вплинула, тому не варто панікувати і бігти знімати свої заощадження. Держава виступає гарантом його стабільності і роботи.

Ольга ПЕШКО
 

У вас недостатньо прав для коментування.