HomeІсторія, дослідженняІсторія, дослідженняСало їм, на салі сплю, або чи можна освятити те, чого не освячував Бог?

Сало їм, на салі сплю, або чи можна освятити те, чого не освячував Бог?

( 1 Vote )

ЧИ МОЖЕ людина їсти все: рослини, плоди і все живе, що рухається по землі, плаває у воді і літає під небом? Навіть на людський розсуд стає зрозуміло, що від дечого, якщо його вживати в їжу, може стати погано, від дечого взагалі може наступити смерть, а дещо може бути шкідливим не відразу, а з часом, так що людина й не здогадується, звідки у неї та чи інша проблема.

Кому ж, як не Творцю людини, нашому Господу, знати, що корисне для людського організму, а що його занечищує? Навіть добре і корисне, якщо його вживати без міри, шкодить людині. Тож чи може бути щось шкідливим для єврея і корисним для українця? З однієї ж крові створено весь людський рід (Дії, 17:26).

Мова піде про свиней. Це – майже культова тварина в Україні. Уже й пам’ятник їй у Полтаві поставили. Так-так, саме тій свині, яку Бог називає нечистою і забороняє їсти (Лев., 11:7). Але про все по порядку.

Що говорить медицина, яку важко запідозрити в необ’єктивності стосовно вживання в їжу свинини? Переступивши поріг Володимирецької неврології і глянувши направо, читаємо: вживання сала, жирного м'яса і жиру на 35% підвищує ризик захворювання раком. Що це? Страшилка? Ні, це багатолітній досвід медицини, на який не звертають уваги, поки не захворіють. Наслідки вживання свинини, які виявляє медицина, не перелічити у цій статті. Ось тільки дещо: апендицит, запалення жовчного міхура, гострі катари шлунка і кишечника, важкі хвороби внутрішніх органів, ризик інфаркту міокарда, подагра, фурункульози, ускладнення обміну речовин і т.д. і т.п. Навіть вірус грипу проводить літо у легенях свиней і з м’ясом потрапляє в людський організм – атакує його, коли імунна система ослаблена. Та й свинячий гній під посадку чи посів рослин, вживаних людиною в їжу, можна використовувати тільки через два роки, застерігає агрономія. Це, так би мовити, чисто фізична складова цього питання, зрозуміла і невіруючим людям.

 Які ще докази потрібно, щоб людина взяла до уваги Божу турботу про неї, тим більше, що тварин, які Бог освятив для вживання в їжу, чимало (Лев., 11). Дійсно, до потопу не було дозволу їсти тварин. Тоді людині вистачало найрізноманітніших плодів. Але ще до потопу Ной, не будучи євреєм, знав, що є чисті і нечисті тварини. По Божому велінню Ной ввів до ковчегу по сім пар чистих тварин і по парі нечистих (Бут., 7:2). Вийшовши з ковчегу, він не заколов кабана чи свиню, але приніс у жертву чистих тварин (Бут., 8:20). Чому? Тому що ці жертви вказували на чисту і святу Божу жертву Ісуса Христа – Агнця Божого (Ів., 1:29). Якщо Ной, не будучи євреєм, але будучи віруючою людиною, розрізняв чистих і нечистих тварин, то звідки взялося стільки людей, які, називаючи себе віруючими, цього не роблять, і, кажучи, що живуть по слову Божому, не вважають своє тіло храмом Святого Духа – вносять у цей храм нечисте і заборонене Богом (1Кор., 6:19-20)? Подібне вчинив грецький цар Антіох Єпіфан, якого місцеві проповідники називають антихристом. У 168 році до н.е., щоб зневажити Божий храм, Божий народ і істинного Бога, цей цар-язичник заколов свиню у Божому храмі. Ким же є ми, якщо вносимо у храм свого тіла нечисте?

Післяпотопний дозвіл їсти тварин – це, по суті, жертва Божа для того, щоб могли вижити люди, і ця жертва не могла бути нечистою. Невинні тварини мусили вмирати, щоб жила людина. Перша жертва тварин була принесена Богом ще в раю після гріхопадіння. Щоб покрити гріховну наготу Адама і Єви, Бог одягнув їх у шкіри тварин (Бут., 3:21). Авель по вірі приніс жертву з первородних своєї отари (Бут., 4:4). І взагалі всі жертви, які приносили віруючі всіх часів, це, по суті, жертви Божі, бо Господньою є земля і все, що її наповняє (Пс., 23:1). І вказували ці жертви на Ісуса Христа, Агнця Божого, праведність якого покриє наготу гріховності людини для її спасіння (Ів., 1:29). Віруючі люди: Ной, Авраам, Мойсей, Давид, апостол Петро – не вживали нечисте в їжу. Коли у видінні Петру Бог сказав йому: заколи і їж нечисте, Петро відповів, що нечисте ніколи не входило в його вуста (Дії, 10). Але не про їжу тут говорив Бог, а про те, щоб Петро проповідував євангеліє і язичникам, що й пояснив сам Петро: «Бо відкрив мені Бог, щоб я жодну людину не мав за огидну чи то за нечисту» (Дії., 10:28).

 Більшість людей на світі живе у невіданні Божих постанов стосовно харчування. Чом же ті, що, на їх думку, живуть по слову Божому, намагаються виправдати себе у вживанні нечистого – приписують Єрусалимському собору дозвіл нам, українцям, їсти свиней, французам – жаб, китайцям – мишей, корейцям – собак, іншим народам – змій чи ще щось нечисте, неосвячене Богом? От і співає симпатичний дядько М.Поплавський: «Сало їм, на салі сплю». Але що насправді вирішував Єрусалимський собор (Дії., 15)? Найперше – це питання обрізання язичників, які ставали християнами (цього вимагали деякі вихідці з Юдеї). Про істинне обрізання говорили ще старозавітні пророки: «Обрізайте серця ваші» (5М., 10:16; Єр., 4:4, 9:25; Дії., 7:51). Тому язичникам, які покорилися Богу, тілесне обрізання не було обов’язковим, бо їхня покора Богу свідчила, що в них обрізані серця. Апостол Павло говорить: «Обрізання – ніщо, і необрізання – ніщо, але все у виконанні заповідей Божих».

Зараз християн з язичників дуже багато, але чи всі вони з обрізаними серцями, що визнають усі заповіді Божі і Його постанови? Питання вживання в їжу нечистих тварин на Єрусалимському соборі взагалі не згадувалось. Питання їжі обговорювалося на соборі у контексті вживання ідоложертвенного м'яса і задушенини. Кров же заборонено вживати взагалі. Навіть язичники приносили у жертву ідолам-богам чистих тварин. І випадок з Павлом і Варнавою, коли жрець храму Зевса привів воли для жертви, це підтверджує (Дії,14:13). Це ідоложертвенне м'ясо (або його залишки з язичницьких храмів) продавалося на базарі. Ідольська жертва – ніщо, як і сам ідол, говорить Павло (1Кор., 10:19), тому беріть усе, що продається на базарі, про сумління не турбуючись (1Кор., 10:25, 26), бо це звичайне м'ясо чистих тварин. Але якщо слабкі та не зміцнені у вірі можуть подумати, що я учасник ідольської трапези, то краще я зовсім не буду їсти м'яса, щоб не спокушувати брата (1Кор., 8:13). 8-й і 10-й розділи послання до коринтян прекрасно все це пояснюють.     

Ставлення Христа до порушень Божих постанов про чисте і нечисте абсолютно ясне й однозначне. Він дозволив нечистим духам увійти у стадо свиней, і ті погинули, кинувшись із кручі (Матв., 8:30-32). Боже ставлення до порушень Його постанов народом Божим, яким повинні бути і теперішні християни, показує пророк Ісая: ті, що освячуються у поганських садках, їдять свиняче м'ясо й гидоти та мишу, загинуть (Іс., 66:16,17). Тому дуже дивна логіка людей, які Єрусалимським собором хочуть виправдати свій непослух. За такою лукавою логікою, будь-який гріх, що не згаданий у розділі 15 Дій, дозволяється, крім вживання ідоложертвенного, задушенини, крові і розпусти (тобто прелюбодійства), а все інше ніби вже й не гріх. Ну й основний аргумент таких віруючих на користь вживання свинини – слова апостола Павла «кожне-бо Боже твориво добре і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно-бо освячується Божим словом і молитвою» (1Тим., 4:4,5). Треба мати неабияке «дерзновіння» перед Богом, щоб так перекрутити Павлові слова. Освячений – означає відділений. У Лев., 11, Бог нагадав своєму народові постанови про чисте і нечисте і велів записати їх. Бог освятив (відділив) те, що можна вживати в їжу, і заборонив те, чого не можна. Тому молитва над тим, чого не освячував Бог своїм словом, є бридотою і богохульством, якщо це робиться свідомо. Хіба може Бог, який говорить «будьте Святі, як і Я Святий», навчати Свій народ язичницьким звичаям, які є безбожжям? Волі Божої на гріх ніколи не було й не буде. Людина все повинна робити во славу Божу, а не зневажати Бога (1Кор., 10:31).

Найпоширеніша фраза, яку чути від людей, – «за їжу гріха нема». Чому ж шукають пісну вафлю, печиво, майонез і т.д., боячись згрішити, а після посту «відриваються» по повній, вживаючи нечисте, заборонене Богом? Мучать себе під час посту, а від безбожжя, порушень заповідей і постанов Божих не бажають звільнятися! Такий лицемірний піст Бог осудив через пророка Ісаю (Іс., 58). Тепер, правда, деякі священики кажуть, щоб не несли святити м'ясо, розуміючи, що принесуть свиняче – те, що Бог не освячував. Звичайно, прості люди роблять це в нерозумінні Божої правди про Агнця Божого, який помер за гріхи світу (Ів., 1:29). Та, по суті, і життя на землі продовжується тільки завдяки тілу і крові цього Агнця – Ісуса Христа. Завдяки Його тілу і крові триває довготерпіння Боже. Як же може той, хто причастився крові і тіла Христових, занечищувати себе тим, що забороняє Бог? Очевидно, такі люди не думають про тіло і кров Христові; такі суд собі їдять і п’ють (1Кор., 11:27-29). Це фарисеї Нового завіту, які комара відціджують, а верблюда (читай – свиню) ковтають. Ці фарисеї вважають великим гріхом їсти у середу і п’ятницю навіть рибу, а після посту вживають те, що заборонив Бог.

Словами «за їжу гріха нема» можна виправдати будь-що, навіть людоїдство, до чого й доходить, коли люди відступаються від Бога. Ще інші, щоб виправдатися, приводять слова Христа «не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст». І справді! Ти щойно підніс до уст те, що забороняє їсти Бог, як лихими помислами противлення його постанові уже занечистив своє серце, говорячи «за їжу гріха нема» (Матв., 15:11, 18, 19). З іншої сторони, виникали об’єднання людей за чоловічою чи жіночою статтю, де за статутом заборонялося женитись і виходити заміж (у католицькій церкві священикам взагалі заборонено женитись), і в яких забороняли собі, а часто й іншим, вживати в їжу навіть м'ясо чистих тварин.

До чого в релігійному фанатизмі доходять люди, страшно згадувати, але – потрібно. Деякі з цих людей взагалі харчувалися тільки травою. А ось що описав російський письменник ХІХ ст. С.В. Максимов: «…не удивительно, что и молоко матери считается для грудных ребят тоже греховной «скоромлю», и ещё недалеко ушло то время, когда в крестьянских избах стон стоял от ребячьего крика, так как во время строгих постов грудных детей кормили постной пищей, приказывая матерям не давать им груди (цих немовлят годували ягодами, огірками, кавунами і т.д. – Автор), вследствие чего нередко появляется кровавый понос, а затем наступает и смерть».  Хто ж навчив цих нещасних матерів такого? Страшно, коли відкидають Боже слово, Божі заповіді, Божі постанови і роблять своє.

Тільки через жертву Христа, Сина Божого, Агнця чистого, ми можемо зрозуміти святість Божих заповідей і Божих постанов, які на благо людині, і не впасти у релігійний фанатизм, доходячи до страшного, і не зневажити Божу любов. «Будьте Святі, як і Я Святий», – закликає Бог свій народ. Тож нехай добра воля поселиться у серцях усіх людей і приведе їх до розуміння Божої святості  і до послуху Йому у всьому! Амінь.

Сергій БОГДАН.

с. Новаки

 

 

У вас недостатньо прав для коментування.