Увага! Даний матеріал містить фото не рекомендовані для перегляду неповнолітніми та особами із слабкою психікою!
Хіба в ту мить було мені все рівно,
Що діялось на світі і в мені?
Яка різниця, в Київ, а чи в Рівне, –
Я мчав на рідний вогник у вікні!
Вічна пам'ять Богдану і Василю Мороченцям, які трагічно загинули в автокатастрофі.
Ви вічно будете жити у наших серцях. Нехай земля вам стане легкою ковдрою, а Ангели відведуть ваші душі до Раю, де на вас чекає вічне життя.
Мати сина проводжала свій край боронити.
А тепер у розпачі, незнає що робити.
І плакати вже неможе, бо сліз вже немає,
Стала сива і безсила бо дитя чекає.
На початку 30-х років минулого століття, коли Україна опинилася в лещатах московських більшовиків, Європа мовчала, і Олександр Олесь написав ці рядки. У 2010 році Остап Кіндрачук поклав їх на музику.
У 2014 році, коли російські бойовики окупували Крим та схід України, українці взяли до рук зброю, щоби захищати свою країну, не надіючись ні на кого...
Я не можу повірити у те,
Що діється навколо.
Люди скаженіють або думають,
Що все це просто приколи.