Авторизація

HomeНаше життяСлідами подвигу

Слідами подвигу

Герою України потрібна допомога!

( 1 Vote )

Звертаюся до Вас з великою надією в тому, що Ви зрозумієте батьків і сім'ю тяжко пораненого героя України полковника Збройних Сил України Гордійчука Ігоря Володимировича, і зробите все можливе від Вас залежне в тому, щоб наш земляк, уродженець с.Залізниця Корецького району Рівненської області Гордійчук Ігор Володимирович повернувся до життя і ще довго служив на благо незалежної нашої з Вами держави – Україна.

 

Війна у часі обійшла…

( 2 Votes )

Уже багато літ час від часу зринають у пам’яті слова, мовлені кимось із літераторів-земляків: «Мене війна у часі обійшла». Я часто повторював їх подумки, бо, як і автор, належу до повоєнного покоління, яке завдяки Перемозі не звідало ні повітряних тривог, ні посвисту куль, ні вимогливого гупання у двері, коли сувора ватага озброєних людей непрохано вривається у дім.

 

Солдат із Ромейок

( 1 Vote )

Щороку, відзначаючи свято Перемоги, ми в урочистій скорботі шануємо героїв, які віддали життя за свободу, за щастя нинішніх і прийдешніх поколінь. Оберігаючи нетлінність нашої пам’яті про полеглих, святість їх подвигу, честь і совість живих, над могилами Невідомого солдата в нашій країні і країнах Європи променіє вогонь вічної слави і безсмертя. Символ вогню утвердився в свідомості наших сучасників як незгасимий подих самовідданої любові до Батьківщини, як вічна пам’ять.

 

Солдати армії "втраченого покоління"?..

( 0 Votes )

– Ти хочеш, щоб ми написали спогади про афганську війну? Нам важко на таке зважитися. На цих спогадах підірвешся серцем, як на протипіхотній міні. Але хочеш? Я принесу свої листи. Половину їх дома прочитали, а половину, повернувшись, я застав нерозкритими, бо в кожному – одне й те ж: про афганську природу та нашу дружбу з тамтешнім людом, – почув у день вшанування воїнів-інтернаціоналістів від ветерана тієї знеславленої афганської війни.

 

Високі очерети на Віслі

( 0 Votes )

Чого тільки не бувало на фронтах! І плакали, і сміялися. Сумували і веселилися. Хоронили близьких та одружували закоханих. Але були ще й зустрічі, даровані долею.

…Коли фронт прокотився Володимиреччиною, з кожного села демобілізували десятки чоловіків, які поповнили ряди Червоної Армії. Усіх наших земляків здебільшого кинули на Кенігсберзький плацдарм. Це було місто-цитадель, укріплене за найновішим словом оборони і тодішньої техніки. До цього міста вела асфальтована дорога, причому шар асфальту складав 57 сантиметрів.

 

Сторінка 1 з 2

На даний момент 201 гостей на сайті