Авторизація

HomeПоліські перлиниПоліські перлиниСім чудес Володимиреччини

Сім чудес Володимиреччини

( 8 Votes )

Білоозерський заказник. Біле озеро

Ландшафтний заказник "Білоозерський" розташований між селами Озерці, Рудка, Більська Воля, Березино. Тут пролягла колись льодовикова прадолина довжиною 17 км та завширшки 3 км, що була прадолиною річки Стир, по якій стікали льодовикові води. Згодом долина заболотилась, оточені лісами, тут сформувались болотні масиви.

Достатньо побувати на болотному масиві Коза-Березина, що прилягає до озера, щоб побачити всі типи боліт Українського Полісся. У цій реліктовій прадолині збереглося велике карстове Біле озеро, яке називають перлиною Українського Полісся. Велике, красиве Біле озеро займає глибоку карстову западину із своєрідною будовою дна, що складається з двох конусоподібних заглиблень. Найбільша глибина — 26 метрів — досить значна для рівнинних водойм. Біле озеро живиться підземними джерелами, єдине в Україні з підвищеним вмістом гліцерину у воді, через що вона має надзвичайні цілющі властивості.

“Поліський трамвай”

Антонівканевелике село, з якого починається найдовша в Європі діюча вузькоколійна залізницяАнтонівка-Зарічне" протяжністю 106 км. Старенький міні-поїздок місцеве населення називає "кукушкою" за специфічний звуковий сигнал. Тут усе, починаючи від чотиривагонного потягу з тепловозом до охайного шляху, на якому лежать рельси "музейного" року випуску, та рідкісної техніки, що й досі використовується в обслуговуванні вузькоколійної залізниці, створює відчуття нереальності та відкидає подорожуючих на півстоліття у минуле. Потяг іде повільно, 30-40 км/год.

 

Ще однією особливістю вузькоколійки є те, що вона проходить через єдиний в Україні раритетний залізничний дерев’яний міст через річку Стир. Тут рух потягу сповільнюється до 15 км/год. Початки будівництва “кукушки” припадали ще на 70-ті роки ХІХ століття з єдиною метою — експортувати ліс. Музей "Історії вузькоколійної залізниці та Поліського краю" відкритий улітку 2010 року на станції Антонівка, під час проведення першого етно-турфесту "Бурштиновий шлях".

Озеро Воронки

Це одне з найчистіших озер Полісся, на його берегах росте ряд рідкісних рослин, що занесені в Червону книгу України. Довжина його сягає 600 метрів, а площа — 21 гектар. Тут знайшла собі прихисток така рідкісна рослина, як молодильник озерний. Та й берег цього озера незвичайний: лише в одному місці є невелика смуга піщаного пляжу, більша ж його частина оточена хитким плавом різної ширини. Навколо озера — смуга осоково-сфагнового болота. Трапилася тут і дуже цікава знахідка: у прибережній смузі виявлено непоказну на вигляд рослину — ситник бульбастий. Це нове для України місцезнаходження рідкісного західноєвропейського виду.

Маєток Красицького

Багатовічний палац, колись літня резиденція графа Фердинанда Красицького, досі вражає своєю величчю. Панський палац є найстарішою будівлею (з існуючих сьогодні) у Володимирці і побудований у стилі ампір. В якому саме році збудували панський маєток, історичні джерела не вказують. У період довоєнної Польщі тут розташовувалась резиденція управляючого справами Володимирецького та Городецького спиртозаводів та сільськогосподарського виробництва. У 1914 р. від спадкоємців Красицьких маєток у Володимирці купила Марія з роду М’ячинських де Пурбе.

 

19 вересня 1939 року селище стає радянським, і все панське добро безоплатно передається людям. А у 1958 році у приміщенні палацу розташувався дитячий будинок. Навколо маєтку було висаджено парк з унікальних видів дерев, що звозились сюди з усієї Європи.

Свято-Миколаївська церква

Поміж вікових лісів та безмежних лугів, на високому березі річки Стир, у селі Стара Рафалівка возвеличується духовна прикраса Полісся, Свято-Миколаївська церкваєдина храмова споруда у Володимирецькому районі, яка вміло поєднує православну та католицьку архітектуру. На початку свого існування церква була римо-католицьким костьолом. У 1963 році храм передали як пам'ятку архітектури під охорону держави, що дало змогу зберегти його. Справжня окраса церкви — дзвіниця з древніми дзвонами. Їх одинадцять.

Найдревніший із них — свідок відкриття церкви у 1783 році, має напис фундатора Рафаїла Романського та дату відкриття храму. Миколаївська церква і село Стара Рафалівка знаходяться під опікою Божої Матері, велична ікона якої розміщена в древньому кіоті у передній частині вівтаря. Образ XVIII століття, оздоблений золотом і прикрашений короною та металевим відбитком кисті руки, має особливу пошану у прихожан.

Луківські "хрести"

На північній стороні села Воронки, де розбігаються на всі сторони світу довгі змії ґрунтових доріг, стоять хрести. Великі й маленькі. Пригірок біля них обгороджений жердинами. Під хрестами на землі — жовті бідончики, миски, хороший скляний посуд. А самі символи обвішані рушниками, стрічками різних кольорів, вишитими фартухами. Їдуть сюди люди з Білорусі, Росії та з дальніх українських міст. І все заради одного — щоб зцілитися, щоб задумане збулося, щоб мати дітей, щоб чоловік не пив, щоб жінка не гуляла, щоб господарство велося. У Луко та сусідніх селах розповідають багато легенд про це урочище "Старці" і ті Хрести. Але всі сходяться в одному.

…Було це після 1861 року. Тоді сім’ями люди кинулися нового місця шукати. У той рік страшна зима була, мор на людей і худобу ходив. Хати й хліви позамітало, люди копали тунелі в снігу. Вже як пішла відлига, поїхали хуторяни в ліс й натрапили там на мертвих людей. Вони сиділи, притулившись одне до одного: дід, жінка, діти. Бідно вдягнені, як старці. Певне, від голоду і холоду не дійшли до перших хат всього 5 кілометрів. Пройшла така сувора зима, але тіл їх не зачепили, не рознесли дикі звірі. І коли зібралися люди їх хоронити, в діда раптом випала незвичайна іконка (її потім прибили на найвищому хресті). Згодом приїхав православний священик і сказав, що то була сім’я старообрядців. Куди вони йшли, куди добиралися — таємниця, яку забрали з собою в могилу.


Рафалівські базальти

Базальтові стовпи утворилися завдяки дії вулканічних сил у далекому минулому Землі. Рафалівське родовище базальтів знаходиться поблизу сіл Полиці та Іванчі. Базальт — виливна магматична гірська порода чорного або темно-сірого кольору. Вони тягнуться на Рівненщині від Кузнецовська до Славути шириною 10-15 км, де створено кілька родовищ. Використовуються як будівельний камінь, є високоякісною сировиною для кам'яного литва, художнього ливарства. З базальтових волокон виготовляють міцні теплоізоляційні матеріали, які стійкі до високих температур, кислот, вібрацій. Крім базальтів, тут видобувають цеолітові туфи, знайдено мідні руди, вкраплення кварцу, аметисту та інші мінерали.

 

Джерело: http://ogo.ua/rivnenschina/vidkruy/volodumurechunna

 

 

Коментарі   

 
-4 # Сергій СКІБЧИК 20.07.2013, 20:03
Де фото рафалівських базальтів і озера у Воронках? Невже ні в кого нема?
Відповісти
 
 
+7 # Гість 01.12.2015, 09:51
Це скоріше питання до Вас пане Сергію чому відсутні фотографії.Ще відсутнє фото Луківських хрестів.А маєток Красицького за декілька років завалиться.З чим не впорався час успішно впоралися люди...І буде у нас тоді шість чудес Володимиреччини .Хоча достойні номінанти на місцеве чудо є,це звісно Магнат,Дарунок, Інтертех,Побут. Що Фердинанд Красицький будував довгий час теперішні магнати побудували за декілька років продаючи дешеву горілку своїм землякам та накручуючи шаленні ціни на товари.
Відповісти
 
 
+5 # Гість 29.11.2015, 03:37
Який це грамотій перетворив відділення Рівненського заповідника у ландшафтний заказник?
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 206 гостей і 1 користувач на сайті