Авторизація

HomeНаше життяПро те, що хвилюєРеформи: нас покинуло УВГ (+фото)

Реформи: нас покинуло УВГ (+фото)

( 0 Votes )

Володимирець: на «дембель» з прощанням «Слов’янки»

З 8 серпня 2018 року припиняє своє існування Володимирецьке управління водного господарства, яке в народі називають «мокра канава». З карти району зникає ще одне підприємство, котре грало не останню скрипку у виробничій діяльності народного господарства Володимиреччини.

Майже 100, а, точніше, 99 працівників і їх сімей опинилися перед страшним ударом долі – втратою роботи, відсутністю соціального захисту. Реорганізація шляхом приєднання до Зарічненського УВГ здійснюється згідно наказу голови державного Агентства водних ресурсів України. Цей процес розпочався у серпні 2014 року постановою Кабміну, коли було затверджено положення про дану «водну» структуру. Одначе зміна вивіски і переведення з Міністерства в Агентство тоді галасу не наробили. Хоча поруч із цим тривала й кадрова політика (одних знімають з роботи, а інших ставлять, одні відділи чи управління скорочують, а іншим придумують нові назви і набирають нові штати…)

Сьомим пунктом тої постанови значилося: «направити сили на підвищення ефективності управління сектором економіки». Це фактично означає, що декілька структур з часом можна знову буде скоротити і мати економію державних коштів. Це все відбувалося, нагадаю, у серпні 2014 року.

 Сьогодні на календарі 2018-й. Тож дана «ліквідація» не є снігом на голову для меліораторів-водників.

На основі вищесказаного в.о. голови Агенства віддає наказ від 24 січня 2018 року «Про реорганізацію Володимирецького УВГ та Дубровицького УВГ» з подальшим приєднанням до Зарічненського УВГ.

Усі сиділи і мовчали до сьогоднішнього дня.

Коли така ж участь з Києва чекала лісівників області, то вони зі своїми профспілками на чолі з Миколою Шершуном підняли на ноги всю Україну. Лісники аргументовано довели з точки зору економіки, що реформа лісовій галузі лише нашкодить. А вони можуть надавати послуги і працювати ефективно при умові, що будуть відмінені ряд обмежень у виробничій діяльності.

Меліоратори-водники просиділи тихенько, як гриби. Палець об палець ніхто не вдарив…

І ось 24 липня 2018 року. Рано-вранці із території Володимирецького УВГ виїхала техніка. Техніка, яка давала заробіток працівникам управління, можливість їм утримувати-годувати свої сім’ї. Техніка, яка в зимовий час разом з іншою збереженою розумними керівниками райцентру розчищала дороги по містечку до лікарні і шкіл, від райцентру до населених пунктів. Щовесни від повеней рятувало район також УВГ.


Проводжати техніку-годувальницю вийшли нинішні та колишні працівники ПМКа та «мокрої канави». Дійсно, «мокрої», бо без бою здали територію. Навіть техніку через Степангород на Зарічне відправили завчасу, без відповідних документів акту-передачі. Так хотіли хлопці вислужитися.


На моє зауваження, що це незаконно, почула: «Документи вже в Мульчицях. Везуть із Заріччя», – повідомили мені. Можливо, в Мульчицях і дільницю зроблять, щоб так далеко до Володимирця не їхати?

Запитала у голови профспілки Віктора Мельника, чи зверталися вони по лінії своїх профспілок? Чи поставили профспілки до відома місцеву районну раду та райдержадміністрацію? У відповідь прозвучало: «Ні». Що тут скажеш: спасіння потопаючого – справа рук і розуму самого потопаючого…

 Техніку на Степангород гнали з такими діалогами-монологами, що й описувати боюся. Пріоритетно звучало таке: «Таку їх мать, ще одну фірму прохлопали. Буравський держав-держав, три атаки по об’єднанню одбив. Та не втримали наступники…»

Були і такі висловлювання: «Давно пора їх розігнати, – це вже слова, колишнього працівника цієї контори Сергія Васильовича. – Усі через це проходять».

– Вони сиділи, нічого не робили, а їм гроші з нашої кишені платили. Скажіть, яку вони хоч одну канаву для сільрад прочистили? – резонно запитує пенсіонер. – Он техніка поіржавіла. Послуги до тебе самі не прийдуть. Їх треба пропонувати і шукати замовників самим… Так, я згідний з тим, що Дубровиця мала десятитисячний виробіток на одного працюючого. Там їх техніка працювала на копальнях. А в наших – перемовчу.

– Та все одно шкода. Хоч десятим разом Буравський пенсіонерам давав машину піску чи дров привезти… – і оповідач махнув рукою.

Ми сфотографували 15 одиниць техніки, що відправили на Зарічне, та адмінприміщення УВГ, яке чомусь значиться … лабораторним корпусом.

Ще перевірила дані. В центр зайнятості по списку «передано» 93 чоловік. База приблизно, за амортизаційною вартістю) оцінюється 240 тисяч гривень (адмінкорпус). А за ринковими цінами скільки таке приміщення з усією інфраструктурою і власною баштою на воду скільки коштуватиме? Це ж готовий дитсадок для мікрорайону Бурки! Чому б державне та не передати у комунальну власність селища? Та найпевніше, його очікує доля бути проданим за безціна на аукціоні «своїм» людям…

За чутками, його вже приглянули для себе бурштинщики, техніка яких стоїть у Цепцевичах та Ромейках, а інвестиції вони одержали «американські». Наше УВГ на день прощання мало основних засобів на 19,5 мільйона гривень (приблизно). Область дала кошти на приватизацію земель в басейні річки Стубла на 71 га. Та земля в бік Кідрів, Антонівки, Городця – не приватизована. Значить, ще може мати статус власності районної.

У держреєстрах значиться приватизованим адмінкорпус. Хоча там не розбереш: чи то майстерня приватизована водгоспом, чи контора. Та найголовніше – 86 тисяч гривень податків від УВГ більш не побачить наш район!!!

У багатьох і працівників, і зацікавлених жителів виникло питання: а чого це раптом наше УВГ приєднують до Зарічнянського, а не до, скажімо, Сарненського? Або чому кущову базу не у Володимирці створюють? І ми поїхали на Дубровицю та на Зарічне.

 

ДУБРОВИЦЯ: ПРАМАТІР УОЕС ТЕЖ У СМУТКУ

 З головним редактором дубровицької районної газети Людмилою Родніною прямуємо до Дубровицької УВГ. Контора чисто прибрана. Будівля потопає у зелені та квітах. Клумби – як на картинках ілюстрованого журналу. Приміщення велике і впорядковане, як кінотеатр чи будинок культури, теж на два поверхи. Територія займає площу 2,85 га (без адмінприміщення).

Плац вже пустий. Одна сучка Муха бігає та стоїть автомашина прикордонників. Чорне крило праматері першого управління осушних систем рівненської півночі торкнулося чотири місяці тому, коли меліоратори –водники з Дубровиці та Костополя виступили одноосібно проти нерозумних реформ у водному господарстві області. Треба сказати, що дане управління очолювала в.о. начальника УВГ Алла Георгіївна Яцковець, колишній головний економіст структури. Невідомо, яким чином, її, голову комісії, замінив сам начальник Зарічнянського УВГ Віктор Мельникович. Техніку забрали з Дубровиці всю «під чисту». Одну собачку лишили.

Розмовляємо з економістом Валентиною М. про об’єднання, яке в Дубровиці сприйняли в штики:

– До нас теж приїхали із Зарічного без штатного розкладу. Головному бухгалтеру з двома вищими освітами запропонували посаду … сторожа. Я теж працюю до вересня – і їду до своїх донечок у Швецію. Вони в мене заміжні. Живуть добре.

Тільки, дивлячись на ці метаморфози, здригаєшся. Хто оці реформатори? Під кого це все роблять, стягують техніку і матеріальні ресурси? Що це взагалі діється? Наша УВГ до місцевого бюджету щомісячно перераховувала не одну тисячу гривень, а сотню. Тепер наскільки збідніє Дубровиця…

Вони говорять про дільницю? Де ви її будете бачити? У нас майстерня «потягнула» більш ніж на 360 тисяч гривень. Від нас народилися Володимирецьке та Зарічнянське УВГ. Ви бачили базу УВГ Зарічного? Там навіть територія необгороджена.

117 працівників залишилися без роботи. А скільки посад молодих багатодітних оглядачів каналів та гідроспоруд стоять під знаком запитання? Хто з Дубровиці наїздиться на роботу у Зарічне, якщо й запропонують посаду в інженерно-технічному персоналі?

 Тут підходить до мене знайомий земляк-механізатор Іван і задає питання: «Ви бачили наш акт-прийому основних засобів? То погляньте обов’язково на залишкову вартість транспорту, тракторів, іншої робочої техніки. У нас все справне. Все робоче. А тут такі остаточні ціни поставили – ледь не по ціні металобрухту. Більше 27 найменувань з основних засобів перетягнули з Дубровиці у Заріччя. На того депутата  у нас не бочку котять, а матюки гнуть, кажуть, він це затіяв».

На його місці і я поступила б так: своя сорочка ближче до тіла. Яніцький хоч що небуть зробив для свого Заріччя. А депутат Полюхович що лишив Зарічному? Свою батьківщину треба піднімати.

– Ви про історію меліорації не забувайте. Хай тільки-но ваш Володимирець затопить, – мовив Іван Іванович, – то попошукаєте Буравського і старих кадрів…

 Тож із Людмилою Родніною, допоки їхали в Зарічне, переглянули історію.

 

Історія меліорації.  

ПИТАННЯМ водної меліорації людство займалося ще до нашої ери в давній Греції, де вода гвинтом Архімеда подавалася в жолобки і по них ішла до містян. В Європі на цю справу звернули увагу у 1870 році, коли у Франції вперше було проведено Міжнародну Європейську нараду з розвитку та використання меліоративних земель і водних ресурсів.

У 1910-1915 роках в царській Росії створюються луко-земельні станції, куди ввійшла і наша Сарненська дослідна. На цих станціях на науковій основі розроблялися методи використання перезволожених торф’яних земель. Це дало великий поштовх до розвитку водної меліорації.

 У наш час ще можна побачити діючий дренаж, побудований за часів царської Росії і панської Польщі.

У часи Союзу повномасштабне проведення меліоративних робіт припадає на початок 60-х років. Головним завданням тоді ставилось скинути надлишки води з боліт (сьогодні ми відчули, що це рішення було не зовсім правильним). З набуттям досвіду осушувальної меліорації постало питання другої черги, а саме: акумулювання надлишкових вод у ставках, а в період засухи – подача її на зволоження земель. Тобто велося подвійне регулювання водного режиму. Починаючи з 70-х і до 90-х років проводились реконструкції систем, націлені саме на такий рівень роботи.

Україна має меліорований клин в 3,5 мільйона гектарів. У нашому Володимирецькому районі нараховується понад 30 тисяч гектарів з подвійним водним регулюванням.

УВГ виконувало величезний обсяг робіт на загальній площі майже 30 тисяч гектарів. Щороку силами тодішніх пересувних механізованих колон вводилися в експлуатацію від 400 до 1000 га осушених масивів (у більшості з гончарним дренажем).

У даний час водне господарство та меліорація переживають складний період. Йде мова про реформи у галузі водного господарства.

 Треба зазначити що сьогодні водне господарство, як державна структура, має контролюючий і наглядовий характер, до якого додано повноваження надавати ті чи інші послуги. Управління працює на держзамовленнях.

Із розпаюванням земель колгоспів і радгоспів зникли власники та господарі меліоративних систем. Системи занедбані, не використовуються належним чином, немає господаря інженерної інфраструктури. Експлуатаційники не мають права і впливу на колишні колгоспні системи. Разом з тим, тут давно не тримають руслових і всі канави та канали заросли чагарниками. На внутрігосподарській мережі доглядові роботи зовсім відсутні, а, відповідно, і капіталовкладення.

 

ЗАРІЧНЕ. Чи стане воно водною столицею?

НОВОБУДОВ У Зарічному стріли багато. І селяни з гордістю заявляють, що це заслуга нардепа Василя Яніцького. Що ж, молодець, скажуть йому земляки. З миру по нитці – і голому сорочка. З районів по 100 тисяч гривень податків – і Зарічне із звичайного селища стане трішки передовішим районним центром. Воно й так забуте Богом і людьми. А поряд з ним – Білорусь. Так що Зарічнянські кордони із сябрами якось треба облагороджувати.

І хоч переможців не судять, правонаступникам УВГ треба починати «зі свого обличчя». На фасаді УВГ Зарічного вже красуються дві таблички, що в цьому приміщенні функціонує УВГ та якась фірма (типу «поліссяводбуд» чи в цьому роді).

 

Про те, що тут родюча земля, і трави ростуть не по днях, а по часах, свідчить зілля в ріст людини на клумбі перед центральним входом. В порівнянні із Володимирецьким та дубровицьким УВГ тут біднувато. Хоча приміщення – копія володимирецького. На території – зібрана техніка. Є якась нова.

– Он наш БОРЕКС-2203, – показала колега. – Що без такої багатофункціональної техніки буде робити Дубровиця? Її вже в наші райцентри ніхто назад не пожене. А от зимою зарічнянці на нашій техніці зароблять.

– Так-так, – додаю я. – Ще підприємці, які мають в районах подібну екскаваторну техніку, три шкури здеруть з селищної та сільських рад…

Бути у Ватикані і не бачити папи Римського – негоже. Керівник Зарічнянського УВГ Віктор Мельникович за словами одних – перебуває у Володимирці. За свідченням інших – на інвентаризації в Дубровиці. Останні штрихи «прихватизації-об’єднання».

Нас приймає заступник начальника Зарічнянського УВГ Олег Бабич (на фото). Спеціаліст молодий, електрик-енергетик з поглядом досвідченого митника чи прикордонника. Але людина відкрита, і таким людям віриш.

Перше, з чого почав Олег Васильович, що із трьох УВГ Зарічнянське споживає електроенергії на 1 млн 243 тисячі гривень, Дубровиця на 500 тисяч, а Володимирець – на 200 тисяч. По всіх показниках Зарічне в системі водгоспу виконує найбільший об’єм робіт та обслуговує найбільшу площу меліорованих земель. «Площу в цифрах вам скаже Віктор Васильович, – каже Олег Васильович. – Це не моя компетенція».

Щоправда, далі, розговорившись, таки дав чимало цифр. Але вони нас не гріють. Бо з нового року піде нове «укрупнення»: вже на рівні облводгоспів Житомирської, Рівненської та Волинської областей і буде створено Прип’ятський басейн (із центром поки що невідомо де)...

А поки що Заріччя УВГ в пасинках (тобто у Володимирці та в Дубровиці) створить дільниці на чолі з начальниками. Бухгалтерів не буде, сторожів не буде. Бо запровадиться електронна система огляду. На кожного руслового має припадати по 12-15 км мережі. Руслові, як в Білорусі, будуть працювати тільки сезонно. Тобто з квітня по жовтень. Поремонтувати насосні станції, мости, викосити на зиму трави по магістральних каналах і до весни.

У планах – створення юридичного відділу, відділу експлуатації. Між іншим в Зарічному дуже мудрий і освідчений фахівець, дядечко старшого віку. Такого не проведеш по технічних питаннях. Бухгалтерія складатиметься із 5 бухгалтерів. Ще будуть структурні відділи.

На останок один із працівників УВГ прямо сказав:

– Ви чого сердитеся на Зарічне? Ми такі ж заложники реформ, як і ви. Воно нам треба? Ви думаєте, що Бабичу чи Мельниковичу за це доплачують? Тут своїх проблем вистачає. По сусідству Білорусь. Шлюзи на їх стороні. Треба якесь питання вирішити – дзвонимо у Рівно. Бо це вже роботи у транскордонній зоні. А як щось на каналах сталося, то першими відповідаємо ми. А ще у нас насосні є, до яких маємо право підійти тільки з прикордонниками.

Я теж у ці реформи мало вірю… Ви зачепили водну реформу, а я хочу зачепити медичну. Як із Зарічного довезти хворого у госпітальний центр в Кузнецовськ (Вараш) чи в Сарни? То що ми з вами розкажемо людям? Я за розумну реорганізацію. І теж не все кажу, бо у мене сім’я, діти та онуки. Я вже не молодий, не поїду за кордон. Тож і в цій реформі (може, й не повністю хорошій) шукаю зерно позитиву.

Р.s. Приватизовані приміщення водгоспів належать об'єднаному водгоспу. Продати чи здати в оренду – віднині буде вирішувати Зарічне.

Записала Галина Тєтєнєва.

Фото автора

 

Коментарі   

 
+6 # Гість 03.08.2018, 11:27
Під час такої перетрубаціі мало враховуються інтереси громад, економічна перспектива територій,реалі ї означені там де писали — про депутатів - розподіл іде по вотчинах в інтересах дикого капіталу. Так що під вікном збудованого за янтарні гроші будинку спокійнісінько вириють вигрібної яму — такі реалії «самодостатніх» деяких громад.
Відповісти
 
 
+1 # Гість 03.08.2018, 22:03
Автор глухий,сліпий та й чутками які не перевірив скористався.Ось такий опус і зліпив.А хто возив у Зарічне і у Дубровицю,хто замовник?
Відповісти
 
 
+1 # Сергій СКІБЧИК 04.08.2018, 09:21
Замовник - редакція.
Назвіться для продовження полеміки.
У вас є щось по суті додати чи аргументувати вашу позицію?
Якщо ні, будемо банити за необґрунтовані образи на адресу автора.
Відповісти
 
 
-2 # Гіcть 04.08.2018, 15:02
Схоже, що замовником є редакція, а спонсором редакції - Мялик. Бо до чого тут Яніцького згадувати? Звинуватити Яніцького в лобіюванні Зарічного за рахунок Володимирця? Підленько. Бабич чітко пояснив чому центром визначенено Зарічне, бо в районі найбільша протяжність осушувальних каналів меліоративних систем. Не журналісти, а пліткарі. Бо журналісти беруть інтерв'ю і на основі офіційної інформації роблять аналіз, але нашим простіше пліток назбирати на попідворотті ІМХО.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 109 гостей і 1 користувач на сайті