Авторизація

HomeКультураОфіційноНа що "спіймати" туриста у районі?

На що "спіймати" туриста у районі?

( 0 Votes )

27 вересня усі ті, хто може назвати себе туристами, відзначали своє свято.

З давніх давен люди вирушали в подорожі, щоб пізнати світ, побачити й відкрити для себе щось нове, нетипове для краю, у якому вони народилися, виросли чи живуть. Мільйони людей щороку закидають рюкзаки-чемодани на плечі і вирушають у велику чи маленьку подорож – хай з метою чи підзаробити трохи грошей, чи погостювати у друзів, чи просто відпочити.

Так чи інакше, у вузькому значенні слова назвати себе туристом може кожен, хто виходить за кордони свого власного населеного пункту. 

На Володимиреччині ж діє ціла галузь культури та туризму при РДА. І вже з літа у нас діє один з анонсованих в області туристично-інформаційних офісів, покликаних збільшити потік туристів та якісно організувати їх дозвілля. Власне, показати на Володимиреччині є що. Та й туристи до нас їдуть не лише з України, а й з-за кордону. Про справи туристичні найкраще знає очільниця відділу культури та туризму Людмила Босик, тож вона й розповіла нам про все, як є.

Людмило Василівно, яким, на Вашу думку, є туристичне майбутнє Володимиреччини?

– Якщо почати з суто філософської точки зору, то майбутнє завжди є. А Володимиреччина потенційно цікавий регіон для туристів, це вже доведено подіями останніх років. Інше питання, чи маємо ми достатньо бажання, щоб вивести цей потенціал в реально підтверджений факт.

Маємо раритетну і в той-же час діючу вузькоколійку, природні ресурси, цікаві водойми, автентичну гастрономічну культуру, багаті традиції та етнографію, історичні об’єкти і території, людський ресурс для популяризації туризму і бажання все це розвивати.

 Визнаймо, що одного бажання мало. Зазвичай під реалізацію подібних питань на практиці окремих областей, районів України, де туризм вже поставлений на конвеєр, попередньо виділялися бюджетні кошти для старту.

Тобто якщо хочеш з’їсти смачне яблучко зі свого саду – посади сортове деревце і вирости його.

Що впливає на потік туристів до нашого краю?

– Насамперед, рекламна промоція. Як там, у бізнесі: «реклама – рушій торгівлі»? Але далі складніше. Надто слабка інфраструктура. Відсутні хостели, готелі, низький рівень агроосель. Досвід пропозиції послуг у нас на початковому рівні. Суспільно-географічні чинники (а це економіко-географічне розташування, стан соціально-економічного розвитку території, наявність населення і трудових ресурсів, розвиток дотичних до туризму галузей матеріального виробництва та розвиток інфраструктури) також важливі.

Ще одним елементом інфраструктури, що безпосередньо впливає на розвиток туризму, є її транспортна система – дорожня мережа, способи комфортно подорожувати. Сьогодні вже бачимо позитивні зрушення в цьому питанні, але це ще далеко від потреби.

 Сучасний туризм не можна уявити без добре організованих, відповідно структурованих інших галузей інфраструктури. Кожна із них – а це фінансове забезпечення, охорона здоров'я, сучасний зв'язок, освіта, торгівля, громадське харчування, побутове та комунальне обслуговування, – є серцевиною в обслуговуванні та створенні комфортних умов для приїжджого населення у туристичних центрах і зонах масового відпочинку й оздоровлення населення.

Що буде з нашою «кукушкою»? Про що кажуть у кабінетах УЗ?

– Кількаразово мала нагоду спілкуватись з представниками Львівської залізниці – саме їй належить наша «кукушка». Результатом є досить двоякий висновок: з одного боку, вона збиткова і Укрзалізниці не знають, що з нею робити далі, а з другого – модернізація чи пошук шляхів виведення «в плюс» відсутні.

Ця проблема не лише наша. Аналогічно розводять руками колеги-ентузіасти з Асоціації збереження вузькоколійних залізниць в Закарпатті, Гайвороні.

Хоча є надія на прогрес: тогоріч при Міністерстві інфраструктури України створено сектор збереження раритетних залізниць, а Володимир Омелян є прихильником вузькоколійок і ставить акцент на їх відродженні.

Варто детально вивчити і використати досвід Угорщини, Польщі, Румунії, де «кукушки» перебувають у приватному секторі або на співфінансуванні. Там використовуються, окрім вагонів, і малі форми колійного транспорту. В основному – для туристів. Головне сьогодні – не зарити її в землю в прямому сенсі слова, не знищити «клондайками».

 


 

Чи є співпраця у галузі туризму з іншими районами/регіонами?

– Так, є. Налагоджені зв’язки з туристичними агенціями Закарпаття, Волині, Львова та області, Хмельниччини. Напрацьовуються нові контакти. Саме завдяки співпраці ми цьогоріч маємо на порядок більше туристичних груп. Завдяки цьому вдосконалюємо карти маршрутів та побутовий райдер гостей.

 Цьому сприяло насамперед відкриття туристично-інформаційного офісу-музею. Розроблено і виготовлено ряд дрібної сувенірної продукції, буклет ТІО, створено ресурси в соцмережах. На сьогодні зареєстровано більше семисот відвідувачів з часу відкриття. Однозначно діяльність ТІО ефективна. А це лише початок, тому плануємо розвивати в цьому напрямку і надалі свою діяльність. Хороші відгуки вже полинули до США, Польщі, Білорусії. В соцмережах за нашими новинами слідкує багато іноземців. Запрошуємо всіх у гості. Для того створено ряд відеороликів, фотоальбомів з рекламою наших найцікавіших місцин.

На що насправді можна «спіймати» туриста-іноземця у наших краях? Чи діє той же принцип у випадку з туристами з інших районів Рівненщини, інших областей?

– Іноземці – досить цікаві люди. Помітна різниця в менталітетах. Вони дисципліновані, виховані і досить прагматичні, як на мене. Для них важлива санітарія і комфорт. Вони готові день провести в глухому лісі, але на ніч треба розміститись в комфортабельному номері з усіма зручностями. Ще помітний вплив антиреклами України. З великою осторогою ставляться до нас, бояться «бандитів». Тобто до нас їдуть або відчайдухи, або інформовані про реальний стан речей. Але всі люблять нашу кухню. Особливо її масштаби, коли стіл валиться від страв та напоїв. Подобається наш фольклор та щирість. Один із гостей дивувався, як ми можемо в господі прихистити чужинців, не боячись. У них би навіть у двір не пустили. А от сусіди-туристи інші. Якщо до нас їдуть, то знають, за чим: відпочинок на озері, подорож вузькоколійкою, етнографічна експедиція тощо.

Загалом спільними зусиллями зроблено чимало в плані розвитку туризму Володимиреччини. Назвати індустрією це ще рано. Говорити про якість та глобальні інвестиції – теж. Маємо навчитись заробляти гроші на наших туристичних продуктах. Але, оскільки сьогодні туризм – це модно, то і наші шанси на кілька порядків зростають. Треба креативити, фантазувати і рухатись!

А наші правила працюють: «Ми працюємо – ви відпочиваєте», «Дивись на відпочинок через призму зеленого туризму!», «Не страшний ям безкрай, якщо іде «Поліський трамвай»!

Дякую за розмову!

Спілкувалася Вікторія Черпак.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 188 гостей на сайті