Віктор М’ялик: «Починаємо естафету інвестицій у район. Хто більше?» (+фото, відео)

( 12 Votes )

 

Про нашого земляка з Воронок, а нині київського бізнесмена Віктора М’ялика в районі знають вже, певне, усі. Меценат і благодійник, він допомагав і церковним громадам різних віросповідань, і тим людям, які справді потребували фінансової допомоги через скрутну ситуацію, і школам, дитсадкам та лікарням.

І хоч допомога ця не вельми афішувалася (роби добро таємно), ми знали про неї з численних подяк у газеті. Але тоді більшість громадян це сприймали скептично: мовляв, вибори, от і сипле кандидат у народні депутати грошима, підкуповує довіру виборців, аби отримати папаху парламентаря і «пролізти у Верховну Раду. Як тільки вибори пройдуть, ми тут же забудемо про нього.

Та хоча вибори пройшли майже рік тому, ім’я Віктора М’ялика й досі не сходить з газетних шпальт. То він передав 20 тисяч гривень на білощебеневу дорогу в Озірцях – всього лиш відгукнувшись на прохання голови райради Василя Ковенька підтримати громадську ініціативу (а дізналися ми про це випадково, від жителів громади), то привіз волонтерську допомогу для військовослужбовців нашого району на десятки тисяч гривень, то передав гроші на храм монастиря у Цепцевичах. Знову піар? Та вряд чи, до виборів ще далеко…

А недавно із здивуванням почули про справжню сенсацію: М’ялик своїми коштом фактично будує дорогу із Воронок до Володимирця! Це вже точно не дешевенький піар, а багатомільйонні інвестиції. Адже мова йде не про ямковий ремонт (засипати вибої щебенем), а про реконструкцію дорожнього полотна і укладку щебеневого покриття за сучасними технологіями шляхобудівництва. За правильного обслуговування така дорога служитиме десятиліттями, не потребуючи укладки дорогого асфальту. Але в будь-якому разі її будівництво – справа не сотень тисяч, а кількох мільйонів гривень.

 
 

 

Остаточно переконала у тому, що бізнесмен і далі допомагатиме району, новина про те, що у Телковичах за власні кошти він будує міст через річку Стир на село Млинок Зарічненського району.

Віктор Мялик змінив реноме і відтепер виступає не в ролі благодійника, а в ролі серйозного інвестора.

– Вікторе Ничипоровичу, ви не даєте про себе забути жителям Володимиреччини. Що це: приціл на нові вибори чи, можливо, бізнесовий інтерес?

– Скоріше інвестиційний. Я працюю у будівельному бізнесі, і моя компанія досить прибуткова, щоб я міг дозволити собі інвестувати певні кошти у розвиток рідного краю. Але не подумайте, що я таким чином «відмиваю» гроші чи заробляю майбутній політичний капітал: кожна гривня – чесно зароблена, із сплаченими податками, і повертається вона інвестиціями як дяка рідній землі, що мене зростила. Вважаю, якби кожен хоч на крихітку допомагав би своєму місту, селу чи району, нам не потрібні були б ні зовнішні запозичення, ні великі потреби у державному фінансуванні. Я забезпечена людина, але всіх грошей із собою на той світ не забереш…

– Отже, це вже не благодійність, а інвестиція в майбутнє?

– Так, я даю людям не рибу, а вудочку. Дорога, яку ми будуємо від Воронок до Володимирця (то моя Батьківщина, і хочеться землякам зробити добру справу), з часом окупиться хоча б тим, що дасть змогу розвивати зелений туризм, привабити туристів до нашого знаменитого озера у Воронках, покращити сполучення із Зарічнянським районом. Адже тут за всі часи незалежності жодної гривні жодна влада не потратила на ремонт доріг, внаслідок чого у бік Телкович зостався тільки напрямок. А саме туризм і розвиток його інфраструктури в багатьох країнах є бюджетоформуючим, як, наприклад, в Арабських Еміратах. Поклади нафти там уже закінчуються, але сьогодні від 70 до 85 відсотків усього бюджету країни формується від надходжень з туристичної сфери.

– А хто будує дорогу?

– Місцева шляхобудівна організація «Агрошляхбуд», тож усі податки залишаться в районі. Іншу ділянку розбитого шляху в напрямку села Луко-Телковичі, найімовірніше, реконструюватиме інший підрядник – задля виробничої конкуренції за критеріями «ціна – якість». Кращому підряднику ми дамо можливість працювати й на інших об’єктах.

Скажу, що суворий контроль якості проводиться на всіх етапах будівництва, і розікрасти будматеріали чи халтурно виконати роботи ми не дамо. Зрештою, це й інтерес жителів, щоб усе зберегти.

Уже збудували більше 2 кілометрів дороги зі щебеневим покриттям (до Паски по плану закінчать 2,8 км траси). А всього буде капітально відремонтовано більше 18 кілометрів, у тому числі частину – з асфальтовим покриттям.

– Тобто розвиток зеленого туризму – не єдиний мотив ваших інвестицій?

– Звичайно ж, ні. Я насамперед бізнесмен, і вмію заробляти кошти. От, наприклад, торфобрикетний завод у Луко – це ж місцеве паливо, прекрасна альтернатива дорогому російському газу! В районі насправді є маса прибуткових проектів, реалізація яких дозволить району жити за рахунок власних надходжень, а не випрохувати субвенції в держави. Це і надра  та переробка корисних копалин (торф, туфи, базальт, мідь, кібреліти), це і бурштин, і переробка дарів лісу, і рекреаційний та зелений туризм.

– А міст, який сполучить Володимиреччину і Зарічнянщину? Він теж пов'язаний з вашими бізнесовими інтересами? До речі, хто підрядник?

– До мене звернулися жителі навколишніх сіл і я пообіцяв їм його збудувати. І навіть програвши на виборах, я вважаю, що обіцянку треба виконувати – хоча б заради того, щоб зробити добру справу. Цій справі люди раді – то й мені радісно її робити. Будують мости (їх буде 2 загальною вартістю понад 500 тисяч гривень) військові мостовики з Дубного, безкоштовно, до речі, ми лише техніку доставили. За всі роботи уже сплачено податки.

 
 
 

 

Це не перша моя і не остання інвестиція в район. Тож хочу запропонувати місцевим бізнесменам перейняти інвестиційну естафету на зразок американської («АйсБукет Челендж» – ред.) щоб працювати не тільки для себе, а й для громади. Сам Янукович показав «хороший» приклад – не поступати так, як він поступив – накраденим щасливий не будеш. Скільки б ти не заробляв, усіх грошей не заробиш. Тому треба більше робити таких добрих справ і перед Богом, і перед законом, а найперше – перед людьми.

 

 На фоні негативних новин в Україні світлою звісткою виглядає уже навіть не просто меценатство, а справжні інвестиції Віктора Мялика. Це і створення нових робочих місць, і податки, а головне – обіцяні переміни на краще вже сьогодні, тільки не від політиків, а від патріотів-земляків – як от Віктор Ничипорович. Він пообіцяв зробити якусь важливу і добру справу у кожному селі району. Він біля 3 мільйонів гривень пожертвував на потреби армії, а список його добрих справ, кажуть, уже займає повністю списаний зошит. Але найголовніше, що він і хороший бізнесмен, і справжній патріот своєї малої Батьківщини.

Хочеться вірити, що інвестиційну естафету Віктора М’ялика таки підхоплять інші наші земляки-бізнесмени, і вкладатимуть зароблені кошти у розвиток рідного краю. Досить уже порожніх гасел і обіцянок – пора працювати самим. Європа нам не зробить «європу» у нашім домі, поки ми не зробимо цього власноруч.

 

Сергій СКІБЧИК.

Фото та відео автора

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити