Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Першого червня, на другий день Святої трійці, після годинної служби Божої у володимирецькій Свято-Успенській церкві прихожани рушили Хресним ходом  до Свято-Троїцької каплички. Освячення там «малої води» стало основною причиною такого походу.

Звичай віншування цього празника походить ще від старозавітної Церкви. Тоді будинки і синагоги прибиралися зеленню на П’ятидесятницю в пам’ять того, як на Сінайській горі все цвіло і зеленіло, коли Мойсей отримував скрижалі закону. Сіонська світлиця, де на апостолів зійшов Святий Дух, у той час теж була прикрашена зеленню і квітами.     

Тому православні християни щороку на Трійцю вбирають свої помешкання гілками липи і клена. Саме в ці дні під дією благодаті Божої людські душі віруючих розквітають плодами чеснот й прагнуть бути відданими Богу.

І хоч шлях від церкви до каплички чималий, серед багаточисленних присутніх були навіть маленькі дітки. Сонячне проміння лагідно торкалося людей крізь величні крони дерев, наче руки Господні з неба. А дзвінкий пташиний хор доповнював милозвучне звучання церковного. Це зачіпало найпотаємніші струни людських душ й налаштовувало на уважне слухання і щире підспівування.

Після зворушливої до сліз молитви «Вірую» залишилось усвідомлення того,  що духовний світ людини має завжди бути сповнений віри й любові, прощення й надії.

 Протоієрей отець Петро, привітавши прихожан із святом, розповів про його історію. А по завершенню служіння та молитви «Духу святому», відбулося мирування, причащання та  найголовніше за чим прийшли віруючі – освячення води. Краплини води від кроплення дісталися й мого плеча.

У цю мить я відчула якийсь теплий небесний подих в обличчя. І тяжко розтлумачити свої ейфорійні відчуття. Можливо, саме  так і подається  людині щось добре з царства Божого.

Слава Отцю небесному, його Сину й Духу святому. Амінь.

Ольга ЧАЙКА.

Фото автора.