Авторизація

HomeНовиниУ ВарашіКузнецовськ чи Вараш: кому треба перейменування, або Хто більший цабе?

Кузнецовськ чи Вараш: кому треба перейменування, або Хто більший цабе?

( 2 Votes )

Місто-супутник АЕС живе собі з подвійною назвою вже добрих пів-року. Постійно бачиш на автобусах то «Кузнецовськ», то «Вараш». Заїжджаєш до Вараша – а катаєшся по місту Кузнецовську. Мимоволі співаєш подумки «Я уехал в Петербург, а приехал в Ленинград».

Але то пісня, а тут – суворі реалії місцевого виконання закону про декомунізацію, про перипетії яких у Кузнецовську-Вараші уже навіть російське інтернет-видання «lenta.ru» часто згадує, вибудовуючи свою ідеологічну картинку. І хто знає, можливо, зовсім невипадково тут згадується цей російський хіт…

Хтось скаже, що районній газеті з Володимирця варто і писати про новини у Володимирці, а не лізти зі своїми «селянськими» порадами у місто атомників.

Але ми, журналісти «Володимирецького вісника», уже давно працюємо у форматі регіональних новин і не можемо стояти осторонь подій у наших сусідів. адже там живуть наші родичі, друзі; наші інфраструктури настільки тісно пов’язані і переплетені, що місто атомників уже давно не сприймається як чужорідний мегаполіс серед диких прерій глухого Полісся. Тим паче не можна своїми бажаннями підміняти цілі закони держави і проводити неконституційні референдуми (як це сталося в Криму, у Донецьку і в Луганську), які ніким і ніде не будуть визнані.

Актуально це і для нашого бурштинового краю (уже маємо історію із розповсюдженням закликів про створення так званої Поліської народної республіки, автора листівок якої затримала недавно СБУ), адже на прикладі Кузнецовська-Вараша вже навіть у Росії поговорюють про містечковий сепаратизм, яким треба заразити всю Україну.

Тому ця стаття присвячена здоровому глузду і пошукам законних методів вивчення громадської думки та конституційним змінам в Україні і в Кузнецовську-Вараші зокрема.

 20 грудня відбулася сесія Кузнецовської міськради, на порядок денний якої зокрема було винесено питання міського консультативного референдуму, про створення комісії з вивчення й узагальнення результатів опитування перейменування міста Кузнецовська.

По цьому питанню доповідала секретар міськради, автор проекту Ірина Шумра. На жаль, вона на питання присутніх «що таке консультативний референдум» не змогла відповісти, керуючись лише аргументом «я секретар, а не юрист». На питання, якими законами вона керувалась при розробці даного проекту і чи знає, що місцеві референдуми не дозволені законом України (бо ж нема відповідного закону), вона знову ж таки відповіла, що подібні питання хай задають юридичному відділу міськради. А вона не має відповідати на такі каверзні питання, вона автор (після цієї фрази склалось враження, що над головою виступаючої мав з’явитись німб, бо ж вона автор).

Виходячи з позиції І. Шумри, можна зробити висновок, що при створенні будь-якого проекту, який подаватиметься на розгляд депутатів міськради, не обов’язково керуватись нормами законів України, не обов’язково розуміти, про що йде мова, не обов’язково розуміти терміни, якими оперуєш, головне – бути автором. а при цьому що саме ти говориш – вже не суть важливо (до слова, про компетентність секретаря міськради як автора проекту (точно автора?) можна було судити вже після її відповіді на питання «що таке консультативний референдум»: вона відповіла: «ну, консультативний, від слова «консультація…». Щоб ви розуміли, це було єдине пояснення терміну).

Далі було цікавіше. В автора проекту запитали, яким чином проводитиметься запланований незаконний референдум. Хто, коли, у якому вигляді друкуватиме бюлетені для голосування, а найголовніше – за якого відсотка відвідуваності референдуму він буде вважатись проведеним, здійсненим. Від І. Шумри прозвучала феноменальна фраза: вся громада міста має проголосувати, абсолютно вся.

Напевно, автор проекту живе в якомусь утопічному Кузнецовську (утопічному у всіх смислах – бо місту вже Верховна Рада присвоїла нову назву і Кузнецовськ існує хіба що десь в паралельному всесвіті, де на референдум і вибори беззаперечно приходить 100 відсотків респондентів). Бо якщо чекати стовідсоткову відвідуваність, то… То навіть невідомо, що буде.

На жаль, плачевно виглядає в уяві автора проекту і мисля (вибачте, по-іншому ніяк) про те, як саме буде визначено, за яку назву міста голосувати. Прозвучала ідея надрукувати прикріплений до газети «Вітрина міста» бюлетень, де кожен бажаючий матиме змогу написати свій варіант назви міста і кинути той бюлетень в поштову скриньку міськради (а далі комісія відбере на референдум три найпопулярніші варіанти назви міста).

От тільки автор проекту не додумався до того, що такий повністю неконтрольований варіант обрання назви міста може бути і повністю сфальшований. Чого не можна скупити кільканадцять зразків газети та від однієї людини кинути в поштову скриньку кільканадцять одних і тих самих пропонованих назв? І якщо до цього додумається якийсь дотепник, який вирішить поглузувати з усіх, то запросто в бюлетені на референдумі серед варіантів назв буде якийсь Чортоплюйськ чи Крижопіль-2.

Увесь час витягував і прикривав І. Шумру міський голова Сергій Анощенко. До слова, під час обговорення голова міськради як обранець народу, як ймовірний взірець у всіх смислах, дозволяв собі поведінку, недостойну своєї посади, час від часу обзивав деяких з присутніх, грубив і періодично висміював когось з тих, хто елементарно хотів зрозуміти, що ж таке «консультативний референдум» і за яких умов він відбудеться.

На жаль, чіткої адекватної і такої, яка не суперечить закону, відповіді присутні не почули. Єдиний аргумент, яким керувались автор проекту і міський голова, – це: «А перейменовували у Вараш законно? Чого не спитали думки населення?» Мовляв, іншим можна переступати закон, а нам – ні?

Хоча в даному випадку Верховна Рада України чекала до останнього рішення кузнецовців з пропозиціями про перейменування – і, не дочекавшись, скористалася рекомендаціями Національного  інституту історичної пам’яті та присвоїла місту назву села, на місці якого і постав Кузнецовськ. Варто зазначити, що столичні науковці не надто переймалися топонімікою, семантикою та краєзнавчими розвідками. Міський журналіст Петро Комнацький неодноразово піднімав цю тему на сторінках нашої газети (позаяк у місті атомників свого інформаційного видання нема) і вказував, що треба звернутися до Національного інституту історичної пам’яті з проханням роз’яснити міській громаді, чому знехтувана можливість дати Кузнецовську, наприклад, українську назву Полонне, а вибрали іноземну назву Вараш (що в перекладі з угорської означає фортеця, городище, тобто місто). Вважаючи, що таке перейменування – це «відновлення історичної назви Вараш населеному пункту Кузнецовськ», науковці «забувають» про те, що Вараш ніколи й ніким не перейменовувався на Кузнецовськ. А Кузнецовськ ніколи не називався Варашем, щоб можна було відновлювати його історичну назву.

Чомусь тодішній в.о. голови міськради Ігор Куц зовсім не переймався думкою населення стосовно перейменування Кузнецовська, завівши дебати на сесіях міськради в тупик у той період часу, коли це потрібно було зробити – до березня 2016 року, коли можна було і потрібно було дізнатись думку населення і ще був час, аби влагодити це питання.

У влади і колишньої, і нинішньої була маса можливостей у встановлений час провести чи громадські слухання, чи опитування і голосування стосовно вибору назви міста. Проте оскільки це питання напередодні виборів було нерейтинговим (бо левова частка містян не стільки за «Кузнецовськ», скільки проти «Вараша»), жоден з кандидатів його не вніс до своєї програми. В результаті маємо те, що маємо. Голова міськради ж, у свою чергу, керується незареєстрованим (читати: нечинним) Статутом міста, де прописані пункти про референдум, які не відповідають законодавству, тому юстиція іх просто не зареєструє. Рішення стосовно референдуму і його організації не було прийняте на сесії, тому, скоріше за все, це питання вже буде закритим.

Кожен бажаючий може передивитися відеозапис сесії на сайті міськради, тому за оціночні судження звинуватити журналіста в упередженості до міської влади, прихильників або противників перейменування не варто; ми можемо наперед вибачитися хіба за якісь дрібні неточності або несуттєві деталі.

Нині ж усі прихильники референдуму вдало собі на руку маніпулюють почуттями громади, волаючи на всіх майданах, що «треба враховувати думку людей». Але чомусь теж роблять це не тоді, коли все можна було робити законно, а тоді, коли це вигідно. Тобто на ідеологічному ґрунті вноситься дисбаланс у роботу міської ради і замість займатися поточними проблемами і нагальнішими питаннями, політики усіх мастей займаються популізмом (в теорії інформаційних війн цей спосіб називається методом «перенесення мішені»).

Чомусь і міський голова не дуже переймається тим, що порушує законодавство України про проведення референдуму, підбурюючи і самих містян порушити той закон, апелюючи до пунктів Статуту міста, який ще навіть і не затверджений.

Автор проекту настільки далека від правового поля, термінами якого вона користується у вільній трактовці при розробці проекту (але вона й не має на них розумітись, вона секретар, а не юрист), що для більшості створила картину про себе «Я не хочу нічого. Я хочу нову сумочку і плаття». А вся балаканина навколо ганебного скандалу з референдумом не призвела ні до чого: рішення про питання міського консультативного референдуму, про створення комісії з вивчення й узагальнення результатів опитування прийняте не було.

На жаль, особисто мені так і не стало зрозуміло, кому потрібен цей шкандаль і чого містяни мають зі свого гаманця оплачувати референдум, який не просто є незаконним, а й трохи попахує сепаратизмом. Так, багато мешканців міста-атомника виступають проти назви «Вараш». Та єдиний їхній аргумент звучить дуже коротко і лаконічно: «Бо не Вараш». Складається враження, що вони чули дзвін, та не знають, звідки він. Вони не хочуть нав‘язану назву, але вони не знають, чому вони її не хочуть. Бо цю причину їм ніхто не озвучив, а як придумати самим – не додумались.

Ну, не така це й проста справа – придумати вдалу і прийнятну для всіх назву цілому місту. Але ж для цього є відповідні установи, які займаються соціологічними дослідженнями. Чому б не замовити за кошти міського бюджету соціологічне дослідження/опитування (це ж не сотні тисяч гривень, і через систему «Прозорро» тендер оголошувати не треба), створити робочу групу, в яку включити представників міської ради, політичних противників перейменування і його прихильників, а також представників громади і громадських організацій? По результатах можна сформувати питання звернення до Верховної Ради України про перейменування міста з новою назвою на основі соціологічних досліджень і поставити його на повістку денну сесії міської ради. Процес довгий у часі, але принаймні на 100% законний. Можливо, й є інші варіанти (наприклад, громадські слухання, громадські обговорення, анкетування чи опитування), головне, щоб усі способи не порушували Конституції та законів України.

Але при цьому стало зрозуміло: питання з референдумом було зовсім не опрацьоване, поверхневе, без правової оцінки, послідовності і розсудливості. Та це все меркне у порівнянні з тим фактом, що питання місцевого референдуму як такого, є незаконним і кожен, хто візьме у ньому участь, вважатиметься таким, що порушує закон. Загалом, сам референдумний казус нагадує оперу «мильний пузир», і за таку іграшку з далекими правовими наслідками в разі чого платитимуть містяни – платники податків. Питання лише в тому, кому і для чого вигідна ця не дуже спланована і не дуже гарно зіграна опера.

Ось такі відбуваються пристрасті в чужому кублі. Всі ці звинувачення, хамство, грубість, некомпетентність – це низько, ганебно і, вибачте, нерозумно. Бо якщо ви закликаєте до демократії і апелюєте до того, що варто спитати думку в громади, то треба це робити вчасно і законним шляхом, а не коли поїзд пішов і порушуючи закон. Бо, мовляв, інші теж його порушують.

Світлана Горецька,

спеціально для «Володимирецького вісника».

Фото  із сайту vse.rv.ua
 

Коментарі   

 
-15 # Гість 22.12.2016, 10:17
Це не назва,а (ЦЕНЗУРА)!!! Я за Західноукраінсь к
Відповісти
 
 
-9 # Гiсть 23.12.2016, 00:07
Багато гарних і не дуже назв
нехай адмін зробить опитування
мої варіанти:

м.Волинськ (на території Волині),

м.Стир (за назвою річки)
Відповісти
 
 
+9 # Гість 23.12.2016, 11:31
А для чого взагалі обговорювати якісь інші назви Вараша? Поїзд давно пішов, а ви й досі топчетесь по перону. Чи неясно, що назва закріплена Верховною Радою? Любителям "русского міра" то воно підходить, бо в них завдання постійно робити смуту та нагадувати про себе. Хороша чи погана назва Вараш, але вона наша, не московська, і має історичне коріння. "Русскій мір" робив смуту в Горішніх Плавнях, Кропивницькому, Дніпрі і йому теж ці назви не підходили, Хотіли залишити Комсомольськ, Кіровоград, Дніпропетровськ .
А якщо українці ведуться на ці провокації, то значить, що декомунізація
в їхніх головах не відбулась. Рабство погано виліковується, Мойсей водив своїх іудеїв по пустелі 40 років щоб це зробити. Невже й нам стільки треба?
Відповісти
 
 
-8 # Гiсть 24.12.2016, 01:40
Мені взагалі не важливо як він буде називатися, але справедливості ради: Вараш - така наша назва, як ти молдаванин.

Із вікіпедії читай:

Вараш (до 2016 року — Кузнецо́вськ) — місто обласного значення Рівненської області України
Цікаві факти[ред. • ред. код]
Сучасна назва Вараш є іранським перекладом імені авестійського бога війни та перемоги Веретрагни (авест. Vərəϑraγna — «той, що руйнує перешкоди»);

я би не ризикував з такою назвою жити...
Відповісти
 
 
+7 # Гість 24.12.2016, 14:16
А нашій мові є море слів, які можна запідозрити як іншомовні.Але про Вараш погано говорять лише хохло-москалі.
Відповісти
 
 
+6 # Гість 24.12.2016, 19:58
В Україні половина всіх назв населених пунктів має або чужоземне походження або якесь давнє забуте староукраїнське . Так що не комплексуйте. Ви могли б назвати ще й схожу угорську назву, але як ви її пропустили?
А щоб з назвою "Вараш" не жити, це дуже просто, "чемодан, вокзал ...і далєє вєздє".
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 96 гостей на сайті