Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Я хочу вам розказати історію свого знайомства з телерадіокомпанією «Бурштиновий шлях». Коли почула про її заснування, одразу виникло бажання стати причетною до створення чогось нового у нашому краї. Думаю, ви зі мною погодитеся: не так уже й часто у нас засновують щось нове, тим більше – для простих людей…

FM-станції давно вже всім відомі, але вони зовсім далеко, тому ми до них не причетні. А тут з'явилася можливість «доркнутися» до свого ефірного радіо, чим я і скористалась. Звісно, зробила це найпростішим чином: передала привіт своїй подрузі, ак потім з передчуттям якогось свята чекала свого «привіту» у вечірньому ефірі. Сама не знаю чому, але почула – і як багато було радості!

На цьому вирішила не зупинятись. Адже «під боком» – радіостанція. Отрже – потрібно ще щось придумати, бо гріх таким шансом не скористатися. Словом, вирішила привітати свою маму з днем народження, заспівавши їй пісню в ефірі. Звісно, були сумніви, що зробити це не дозволять. Думала, прийду, мене зустріне керівник з суровим обличчям і скаже, що не має часу такими речами займатися. Або й просто посміється.

Насправді ж усе вийшло зовсім навпаки. Мене зустрів молодий директор, який щиро зрадів моєму бажанню і запропонував зробити професійний запис у них на студії. Знаєте, я людина творча. Раніше співала у сільських клубах. Але коли підійшла до студійного мікрофону, то коліна трохи затремтіли! Мене підбадьорили. Пояснили, що і як. Витратили чимало часу (за що окремо дякую), зате в підсумку я мала і бажану пісню для вітання, і безцінний досвід роботи на професійному обладнанні!

Що було далі? Складно передати друкованим текстом. Сама я з Суховолі. Навчаюсь у Сарненському педагогічному коледжі. Звісно, попередила своїх, щоб о 18.30 включили радіо на 101,1, а сама довго намагалася зловити хвилю у Сарнах. З цим виникли певні труднощі. Сигнал до Сарн, на жаль, майже не доходить. Але коли щастить, то вже у всьому: послухати саму себе мені вдалося на третьому поверсі коледжу зі свого «молільника» та з піднятою під стелю рукою!

Я почула свій спів. Вирішила, що могла б заспівати й краще. Але все одно була дуже рада, що в мене все вийшло. А от у Суховолі за святковим столом було по-іншому: там всі сиділи у сльозах! Втім, це були сльози радості, а не розчарування. Отож вважаю, що сюрприз вдався. Мама щаслива – і це найголовніше!

Я ж, у свою чергу, хочу подякувати всім, хто причетний до телерадіокомпанії «Бурштиновий шлях». Дякую за все, що ви зробили для молоді, для своїх слухачів. А відтак і всім нашим краянам бажаю «доторкнутися» до ефірного радіо. Передавайте привіти. Вітайте (до речі, ледь не забула: це зовсім безкоштовно!) – і, можливо, у вас з'явиться така ж історія, яка займе гідне місце у ваших спогадах та у спогадах дорогих вам людей.

Яна ПОЛУЙКО.

с. Суховоля.