Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Спалювання сухої трави та стерні спричиняє масштабні пожежі

З початку 2015 року, у Володимирецькому районі зареєстровано 76 пожеж, що на 52 % більше ніж за аналогічний період 2014 року (торік 50 пожеж). Збитки від пожеж становлять майже 1 млн. 930 тис. грн, що більш ніж в 3,5 рази більше аналогічного періоду 2014 року (538 700 грн). В цьому році внаслідок пожеж знищено чи пошкоджено 20 житлових будинків, 48 інших будівель та споруд, 3 одиниці автотранспорту, 88 тон грубих кормів.

Як свідчить статистика та показує досвід, більшість пожеж виникають саме через так званий «людський фактор» та недотримання громадянами правил пожежної безпеки.

Різке збільшення пожеж стало спостерігатися саме в останні місяці в період встановлення сухої спекотної погоди. Зокрема за останні два місяці в районі зареєстровано 30 пожеж. В середньому це 1 пожежа на два дні. В той час коли в першому півріччі середній показник становив - 1 пожежа на 5 днів, тобто їх кількість збільшилася в 2,5 рази.

Як свідчить статистика останніми роками спалювання сухої трави, стерні, бадилля та інших рослинних залишків та побутового сміття на території району перетворилося на справжнє екологічне лихо. Не зважаючи на перестороги працівників Державної служби з надзвичайних ситуацій, селяни продовжують у такий спосіб звільняти земельні паї від усілякого непотребу, тим самим отруюючи повітря десятками найрізноманітніших хімічних сполук. Вони накопичуються в організмі тих же підпалювачів, їхніх близьких та дітей, провокуючи загострення як хронічних хвороб, так і виникнення нових – у тому числі й онкологічних – захворювань.

Дивує і такий факт: якщо на сотню мешканців знайдеться одна нерозсудлива людина, яка кине на поле із сухою травою сірник, то з решти 99-ти жодна людина не пригасить полум’я, що розгорається. Всі байдуже споглядатимуть на оповиті димом обрії, вдихаючи отруйне повітря. На сполох заб’ють лише тоді, коли вогонь почне загрожувати знищенням матеріальним об’єктам – сараям, житловим будинкам тощо.

Основним аргументом «випалювачів» є думка, що очищення вогнем сприяє підвищенню родючості ґрунтів. Насправді, все відбувається із точністю до навпаки: висока температура при горінні знищує всю мікрофлору, що утворюється у верхньому шарі ґрунту. Гинуть не тільки мікроорганізми, але й знищуються гнізда птахів, різні види тварин, плазунів тощо. А це аж ніяк не сприяє утриманню належного балансу екосистеми. У якості ж добрива, яке покращує кислотність ґрунтів, нерідко дійсно радять використовувати попіл або ж золу. Але ж мається на увазі принесений попіл, а не утворений безпосередньо на місці у такий варварський спосіб.

Не зупиняє «випалювачів» і наявність посеред сухої трави трансформаторних підстанцій, що забезпечують електрикою населенні пункти. Підносячи сірник до сухої трави, чомусь ніхто не переймається загрозою перекидання вогню на лісопосадку, чи загоряння торфу, який доречі погасити дуже і дуже складно. Результати такої байдужості, а можливо навіть злочинної халатності жителі Володимирецького району вже не один тиждень мають зможу відчувати на собі, вдихаючи отруйний дим, яким оповита чи не більша частина всіх населених пунктів району. І це в той час, коли за умов сухої спекотної погоди більшість меліоративних систем та малі озера й ставки ще з початку літа пересохли. А врахуйте складність гасіння торф’яних пожеж та ще й за відсутності води. Здавалося б в такий час потрібно бути ще більш уважними до дотримання правил пожежної безпеки, проте як показує практика люди не замислюються про це доти, поки не переконаються на власному досвіді, що таке «вогняна стихія».

Потрібно також враховувати, що рятувальні підрозділи для ліквідації невеличкого займання сухої трави у віддалених населених пунктах змушені витрачати значні матеріальні кошти, долаючи десятки кілометрів. І річ не тільки у сотнях літрів пального, що витрачають великогабаритні пожежні ЗІЛ-и. У той час, коли пожежно-рятувальні розрахунки змушені гасити суху траву у полі, пожежа може спалахнути і у житловому будинку на іншому кінці району, і на об’єкті із масовим перебуванням людей. В такому разі ціною випаленого поля може стати навіть не одне людське життя.

Крім того, не можна забувати й про те, що нещадне полум’я, особливо при сильному вітрі, швидко розповсюджується з одного поля на інше, а приборкати таку пожежу дуже складно. Часто вогонь поширюється і на лісові масиви. Нерідко ліквідовувати такі масштабні пожежі доводиться силами численних загонів рятувальних підрозділів. Гасіння таких пожеж пов’язано із затратою значних матеріальних засобів і людських ресурсів.

Спалюючи суху траву, більшість громадян навіть не усвідомлюють, що чинять протизаконно. Частина перша статті 77 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за самовільне спалювання рослинності, або її залишків, опалого листя у парках, скверах, інших зелених насадженнях без дозволу органів державного контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища або з порушенням умов такого дозволу. У цьому випадку приватним особам доведеться сплатити штраф від 170 до 340, а посадовцям – від 850 до 1190 гривень. У разі коли пожежею було завдано значних збитків, або ж це призвело до загибелі людини – порушується кримінальна справа, а винні несуть відповідальність згідно чинного законодавства. Не менша відповідальність наступає і в тому разі, якщо пожежа виникла, або ж поширилась на лісовий масив. Згідно статті 245 Кримінального Кодексу України, знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Величезної шкоди завдають лісові пожежі. Це страшне лихо не тільки для деревної рослинності, але й для всього живого. Основна причина їх виникнення — порушення протипожежних правил відпочиваючими та іншими людьми, які перебувають у лісі. Гинуть не тільки дерева, а й птахи, звірі, вигоряє лісова підстилка і верхній шар ґрунту. За кілька хвилин вогонь може знищити те, що виросло за кілька десятиріч. Пожежа завдає величезної шкоди навіть тоді, коли вона поширюється лише по землі і не переходить на крони дерев.

Відповідно до Правила пожежної безпеки в лісах України, які є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадянами, що з будь-яких причин перебувають у лісі, протягом пожежонебезпечного періоду забороняється:

розведення багать у лісі (крім тих, що пов'язані з технологічними вимогами лісогосподарських заходів у спеціально передбачених для цього місцях);

заїзд на територію лісового фонду (крім транзитних шляхів) транспортних засобів та інших механізмів, за винятком тих, що використовуються для лісогосподарської мети;

відвідування населенням хвойних насаджень при 5-му класі пожежної небезпеки (надзвичайна небезпека) за умовами погоди;

палити, кидати у лісі непогашені сірники, недопалки, витрушувати з люльок гарячий попіл, крім місць, що обладнані для цієї мети;

заправляти пальним у лісі паливні баки під час роботи двигуна;

палити або користуватися відкритим вогнем під час проведення робіт з паливно-мастильними матеріалами (переливання пального, заправлення двигунів тощо).

Окрім цього, підприємствам, установам, організаціям (незалежно від виду їх діяльності, форм власності) та громадянам забороняється:

розміщувати ближче ніж за 100 м від стіни хвойного лісу, 50 м – мішаного, 20 м – листяного склади паливно-мастильних та інших горючих матеріалів, смітники, житлові і виробничі приміщення (у випадку існуючого ближчого за відстанню розміщення названих об'єктів від стіни лісу здійснювати додаткове протипожежне облаштування цих об'єктів);

випалювати траву та інші рослинні рештки на землях лісового фонду, а також на інших земельних ділянках, що безпосередньо примикають до лісу (у тому числі проводити сільськогосподарські пали);

залишати під час будівництва доріг, мереж електропередачі, зв'язку, радіофікації, інших комунікацій та об'єктів деревні залишки і горючі матеріали.

звалювати та спалювати у лісових насадженнях сміття, будівельні залишки, побутові та горючі відходи тощо.

На території лісового фонду багаття розкладати дозволяється на спеціально обладнаних ділянках зон і місць відпочинку. Перш ніж розкласти вогонь на галявині, в визначеному для цього місці знімають дернину і відносять її вбік. На галявині виривають суху траву. Якщо ґрунт торф'янистий, то розводити багаття категорично забороняється, бо це може призвести до підземної пожежі. Коли потреба у вогні зникає, його гасять, заливаючи водою або закидаючи землею, а дернину кладуть на місце.

Ми розуміємо, що домогтися істотного зменшення подібних випадків  пожеж можливо тільки завдяки об’єднанню зусиль всіх органів місцевого самоврядування, екологів, працівників лісового господарства, відомчих служб області та простих громадян. Тільки неухильне дотримання вимог пожежної безпеки в лісах, на луках, у полях, зонах відпочинку допоможе не допустити виникнення пожеж.

Вогонь і все, що з ним пов’язане, при невмілому, недбалому поводженні з ним може завдати великого лиха, призвести до загибелі людей, значних матеріальних збитків, взагалі до катастрофи. Тому дотримуйтесь правил безпеки. Давайте пам’ятати, що природа потребує нашого захисту і бережливого ставлення до неї !!!

А. Муравинець

Начальник Володимирецького РС ГУ ДСНС України у Рівненській області

В.Ткач