Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Коли дивишся на наші зупинки, мимоволі згадуєш рекламу лаку для волосся, де дівчина завдяки перельоту літаком упродовж дня опинялася в кількох точках Європи: «Амстердам – сонце, Берлін – вітер, Париж – дощ. Проте зачіска залишається бездоганною».

Це той єдиний випадок, коли у нас в районі зупинка уособлює в собі й Амстердам, і Берлін, і Париж. Але на тому схожість закінчується. Амстердамське сонце, берлінський вітер і паризький дощ з голови до ніг можуть на собі відчути абсолютно всі пасажири громадського транспорту, чекаючи на «зупинці» маршрутку.

Зупинка у нас – це поодинока лавка. Коли ж потрібен навіс над головою, щоб захиститися від дощу чи палючого сонця, пройдіть трохи далі – там дерево! Отам і стійте. А захищаючись від вітру, визначте, з якого боку дме вітер і сховайтеся з протилежної сторони дерева.

Довго виловлювати по дощовому Володимирцю тих невезучих, яким у дощ випало чекати маршрутку на таких ось зупинках, не довелося. Одразу натрапила на двох жіночок з Довговолі.

– Могли б уже і навіс якийсь поставити! – обурюється одна з них. – А як у дощ не маєш при собі парасольки? Що робити?

Жінки розказують, що у Довговолі ситуація та ж сама. Є лише одна зупинка з навісом.

А як, скажіть, сісти на цю мокру лавку? Ми-то постоїмо. Молоді! А людям похилого віку як бути, коли у дощ чекаєш автобуса? А тим, у кого дітки малі? З дитиною на руках довго під парасолькою не вистоїш...

На весь Володимирець лиш одна повноцінна зупинка – біля магазину «Вітамін». Власник магазину з власної ініціативи «прибудував» до крамниці зупинку. Так часто роблять підприємці у крупних містах. Зупинка отримує назву магазину – і він таким чином популяризується серед населення. Всім від того тільки краще. Але такої тенденції у нашому селищі немає.

– Перевезенням пасажирів у нас займаються виключно приватні підприємці. Державного перевізника ми не маємо. Та й офіційно до тих зупинок селищна рада не має жодного відношення, – заявив селищний голова Олександр Осмолович. – Благоустроєм зупинок і всіх селищних доріг займається КП «Аква». Ми ж мали певний стосунок до них, якби хтось до нас звернувся з таким проханням. Ні перевізники, ні «Аква», ні жителі Володимирця до селищної ради стосовно якості зупинок не звертались.

Щоправда, О.Осмолович додав, що в разі отримання звернення від будь-кого з жителів Володимирця це питання буде підніматися на сесії селищної ради. Тоді депутати й визначаться, виділяти на ці потреби кошти, чи люди й надалі стоятимуть під чужими придорожніми навісами або тулитимуться до дерев.

Прикро, але подібна ситуація звична у нашому районі. Якщо їхати з Володимирця до Вараша чи Городця, то можна на пальцях перерахувати криті зупинки. Часто-густо – це «тінь» колишніх радянських зупинок: так-сяк підтримуються – і все.

На такому фоні контрастно виглядає зупинка по дорозі на Рівне. Знаходиться вона біля села Мирне Костопільського району. Розмальовування ініціювали 11-класники місцевої школи. Сільська рада знайшла спонсорів з грошима, а  учні та вчителі зупинку відремонтували, а потім розмалювали. Та ще й як! Біля неї хочеться зупинитися, пощупати і сфотографувати. Таку красу, мабуть, і псувати шкода. Тож самими жителями і чистота підтримується, а стіни не обписані нецензурщиною. Замість матюків на стінах – уривки з віршів українських поетів.

До речі, у нас теж немає нецензурщини на зупинках. Це тому, що й зупинок у нас нема…

Олена СТЕЛЬМАЩУК.

Фото автора.