Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Трохи більше тижня тому темою номер один чи не в кожного доброго господаря була картопля, бо її копанню різка зміна погоди на холодну і дощову зовсім не сприяла. А нині у всіх на вустах гриби.

Гриби там, гриби сям – тільки і мови про те, в кого більший «улов», бо ж то неабияка радість як для грибних мисливців, яким подобається сам смак тихого полювання, так і для тих, хто любить більше грибами ласувати, аніж збирати. Особливо завзяті хваляться у соцмережах вражаючими фото звітами про грибні урожаї.

 А все тому, що раніше хіба найтерплячішим та найдосвідченішим, які мають свої «грибні» місця, таланило знайти кілька грибів. А нині великим грибником може зватися кожен, хто більш-менш тямить у їх їстівності-неїстівності: люди масово несуть з лісів гриби цілими відрами. Як кажуть старші, така зміна погоди – саме те, що треба для активного росту лісових делікатесів: тиждень мочило, а потім раз – і така теплинь.

На пошуки лісових скарбів люди йдуть з самого ранку, кажуть, тоді можна зібрати найбільше. Тож тільки розвидніє – в усі напрямки їдуть грибники з корзинами велосипедами, скутерами, мотоциклами, автомобілями. Трафік такий, ніби поспішають на роботу. Затяті грибники готові поміняти кілька звичних годин найсолодшого ранкового сну на такий лісовий азарт, а дехто з них, швиденько пробігши улюбленими місцями, повертається, аби встигнути на роботу.

Та найбільший грибний ажіотаж – у вихідні, коли усі, хто в будень завантажений різними клопотами, все-таки виривається, аби нарешті втамувати спрагу по тихому полюванню. Та й як у таку погоду сидіти вдома, знаючи, що десь там хтось зрізає чергового боровичка? Як каже одна моя знайома, «у вас же тут їжа під ногами росте!».

Грибний урожай зараз дуже рясний і різноманітний. З лісу несуть білі, польовики, сироїжки, червоноголовці, лисички. А коли раптом хтось усе проспить, то на крайній випадок завжди може поїхати до молодих соснових насаджень і «накосити» маслюків. Правда, тоді з маслюками господині доведеться трохи помарудитися.

Та після недавньої сприятливої для росту грибів погоди проспати гриби тяжко. Бо навіть якщо ти зберешся до лісу після обіду, все одно з нього з порожніми руками не вийдеш – чи то гриби ростуть так швидко і рясно, чи то грибники втомлюються їх усіх визбирувати і лишають «на потім».

Ми потрапили до лісу якраз після обіду. По дорозі тільки й бачили щасливих грибників з повними кошиками, пакетами і відрами грибів. Їхали якісь хлопчаки на велосипеді, вдягнені геть не по-грибному, – і ті везли у пакетику кілька добротних грибів на високих ніжках.

– Хлопці, багато назбирали? – питаємо.

– Та ми так, гуляли на велосипедах, проїхалися до лісу, то по обочинах за хвилин 20 назбирали. Завеземо додому, маму порадуємо, – тішаться школярі.

– А знаєте, які гриби їстівні?

– Знаємо. Ми не збираємо тих, яких не знаємо.

Коли тобі потрапляє на очі один, а далі другий такий щедрий «улов», прокидається азарт – так і хочеться швидше знайти і зрізати кілька молоденьких грибочків, щоб любуватися ними, одним оком зиркаючи за новими боровичками, а другим тішачись у відрі.

Думали, будемо останніми, хто в таку пору ще сподівається на грибні знахідки. Проте, як виявилось, все зовсім інакше: люди в лісі не лише були, але й приходили в ліс аж до пізнього вечора.

Відчуття – ніби ти на базарі, бо три кроки туди, три назад – та й стрінеш когось. І не важливо, знайомого чи ні, бо відразу зав’язується діалог. Звісно, про гриби.

– Назбирали трохи? – питає у нас чоловік років сорока на вигляд з корзиною у руках.

– Зовсім трохи, – відповідаємо. – Та ми тільки з півгодини, як зайшли до лісу, то оце натрапили на кілька білих. Але бачили, люди з повними пакетами таких добрих грибів їхали.

– То ще візьмете своє, – ніби підбадьорює чоловік, потроху розгортаючи під ногами довгі трав’яні коси. – Я он теж тільки прийшов, але то вже другий раз за сьогодні. Зранку ходив, набрав відро, а оце, думаю, ще трохи підзбираю.

Попри загальний азарт знайти побільше і найкращих, якоїсь конкуренції в обходжені грибних територій немає. Погода така, що у лісі ходжено-переходжено тими самими стежками, а гриби все одно є.

У полюванні за грибами раз по раз натрапляємо на копанки – які з водою, які сухі, трохи прикидані гілками. То тут, то там височіють піщані пагорби – таких тут не було задумано природою, але люди у погоні за сонячним каменем вирішили інакше. Тут гриби не ростуть, а недосвідчений грибник може випадково втрапити в одну із воронок, схованих у високій траві.

А радість від впольованого у лісі урожаю тим часом шириться – із вуст в уста, у світлинах у соцмережах та у п’янких ароматах щойно зготованих страв. Синоптики прогнозують, що така сприятлива для сезону грибів погода точно триматиметься до вихідних. Тож хто не встиг відчути на собі смак грибного тріумфу, ви ще маєте таку можливість!

Вікторія Черпак.

фото автора.