Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

З початком жовтня в Україні стартувала осіння призовна кампанія. Начальник Головного управління персоналу - заступник начальника Генерального штабу ЗСУ генерал-лейтенант Артур Артеменко під час брифінгу у Києві повідомив, що на строкову військову службу до ЗСУ та інших військових формувань планується призвати 10460 юнаків, яким виповнилося 20 років та які не досягли 27-річного віку, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2017 року №44 та Розпорядження Кабінету міністрів України від 20 вересня 2017 року №660 (ukrinform.ua).

За докладнішою інформацією по нашому району «Володимирецький вісник» звернувся до військового комісара Володимирецького об’єднаного РВК, підполковника Сергія Ліснякова. Той у свою чергу зізнався, що дані про кількість призовників по Володимиреччині оприлюднити не може, бо ця інформація на даний час є закритою.

– Сергію Олександровичу, роз’ясніть, хто підпадає під осінній призов?

– Призову підлягають громадяни України віком від 18 до 27 років. Хочу роз'яснити: якщо чоловіку більше 27 років, призову на строкову військову службу він не підлягає, навіть якщо і не служив у віці з 18 до 27 своїх років через тимчасову непридатність.  Проте, якщо стан здоров’я дозволяє служити, то при бажанні він може йти на службу в Збройні Сили України за контрактом.

– Розкажіть докладніше про контрактну службу.

– Термін контракту для тих, хто зовсім не служив, – три роки. Це перший контракт. Наступні контракти – вже 5 років. Той, хто служив у ЗСУ і має посвідчення учасника бойових дій, може заключити контракт на 6 місяців. Грошове забезпечення – від 7 тисяч гривень і більше. Служба за контрактом передбачає в першу чергу службу на мирній території України, бо тут також потрібні військові. Ті строковики, які за призовом служать у військових частинах ЗСУ, мають можливість заключити контракт після 8 місяців служби. Практично в їхній службі нічого не змінюється, просто контрактник довше перебуває на службі й отримує за це грошщове забезпечення. Призовники мають можливість і певні привілеї у здобутті вищої військової освіти. Прямо зі служби можна їздити на сесії, і ми всіляко сприяємо тому, аби вони здобували освіту. Я працюю вже рік –  і ні один призовник не поскаржився, що його ображають чи в чомусь обділяють. Третина призовників після 8 місяців служби виявляють бажання продовжити службу на контрактній основі, і їхній обов’язок – виконання внутрішніх статутів, служба у військовій частині. Наприклад, якщо строковик був стрільцем, то й надалі від удосконалюватиме свої знання і навички у цьому напрямку. Контрактники мають повний соціальний пакет, додаткове матеріальне забезпечення (їм виплачуються 14 зарплат) і змогу отримати (й отримують, як показує практика) службове житло по місцю служби. У 45 років можна вийти на пенсію, і пенсія буде значно вищою, ніж у цивільного громадянина.

– Яка ймовірність, що такі підготовлені контрактники можуть бути перенаправлені в зону АТО?

– Після подій минулих років населення дуже налякане зоною АТО. Контрактника туди направити можуть, але на сьогодні це не становить такої небезпеки для життя, як колись. Зараз ситуація в зоні бойових дій стабілізувалась, і там така ж служба, як і на мирній території. Єдина відмінність – там наявні бойові чергування.

– Хто має право на відстрочку від призову на строкову службу?

– Цьому питанню приділена стаття 17 закону «Про військовий обов'язок і військову службу». Вона містить перелік пунктів, якими чітко прописано, хто має право на відстрочку від призову. Насамперед – це особи, які здобувають першу вищу освіту; у кого вагітна дружина, троє і більше дітей або дитина віком до трьох років; ті, що працюють у медичних закладах та закладах освіти з повним навантаженням за спеціальністю згідно з дипломом, та опікуни.

– Де наші призовники проходять службу і який тепер її термін?

– Наші призовники служать у частинах ЗСУ протягом 18 місяців. Ті з них, що на період служби мають повну вищу освіту, служать 12 місяців.

– Яка ймовірність, що призовники під час служби потраплять в зону АТО?

– Нульова. Тому що в зону АТО призовники не направляються. Туди в принципі можуть потрапити ті, хто має достатній рівень військової підготовки. А призовники лише вчаться і такого достатнього рівня не мають. Через це їх туди ніхто не направляє. А вже потім за власним бажанням можна продовжити навчання за контрактом, аби вдосконалити свої військові навички, і лише після цього можна потрапити на службу в зону АТО.

– Який стан матеріально-технічної забезпеченості призовників?

– Строкова служба повністю забезпечується одягом, харчуванням і житлом згідно зі статутними стандартами.

– А як прокоментуєте факт дідівщини серед юнаків, які проходять строкову службу у військових частинах?

– Дідівщини у нас немає з тієї простої причини, що немає «дідів». Є програма навчання і програма підготовки до первинної військової спеціальності. Воїни ходять у наряди, забезпечують внутрішню життєдіяльність своїх частин та виконують завдання командирів. Байдики бити ніколи –  всі зайняті справою.

– Що можете побажати призовникам та їхнім родичам?

– У першу чергу хочу звернутися до мам наших призовників. Ви не повинні боятися, що ваші діти йдуть служити в ЗСУ. По-перше, ви виростили справжніх чоловіків, які не «косять» від служби, а йдуть служити, вчитися захищати нашу Батьківщину й виконувати свій військовий обов’язок, прописаний у Конституції України. Ми маємо ними пишатися. А стосовно материнського побоювання запевню: на строковій службі юнаки служать на мирній території України. У зоні АТО працюють лише підготовлені підрозділи ЗСУ. А строковикам вистачає роботи в тилу. Це – здобуття первинної військової спеціальності залежно від того, куди строковик потрапить. Нинішня перша відправка строковиків відбуватиметься у високомобільні десантні війська. І не боятися, що сини там служитимуть. Вони гартуватимуть в собі мужній характер і стануть справжніми нашими захисниками.

…На вулиці дощ, мряка. Хлопці потроху збираються у військкоматі. Хтось після буйних проводів попиває водичку, хтось мовчки занурився в себе.

– У мене батько не служив, а я хочу служити. Мені 20 років. Хотів піти на службу ще весною, але не вийшло за станом здоров'я. Тепер нарешті дочекався, – каже один призовник.

– А що дома робити? Вдома робити нічого. Я в свої 20 на заробітках побував, але несмачний той хліб. Краще в армію піду. Навчуся, може, чогось хорошого. Не боюся бути захисником. Батько за Радянського Союзу служив аж у Прибалтиці. Я теж хочу служити, – доповнює свого товариша ще один призовник.

Що ж, хлопці, удачі вам! Ви – наша надія…

Спілкувалась

Олена СТЕЛЬМАЩУК.