HomeНовиниВ РайоніУмовна пожежа і неумовні реалії пожежників (+фото, відео)

Умовна пожежа і неумовні реалії пожежників (+фото, відео)

( 0 Votes )

24 листопада «горів» районний Будинок культури. Умовна пожежа відбулося в рамках тактико-спеціальних навчань із залученням екстрених служб.

Спочатку для працівників культури, що з усього району зібрались в РБК, начальник Володимирецького РС ГУ ДСНС України у Рівненській області, майор служби цивільного захисту Андрій Муравинець провів лекцію, ознайомив їх зі статистикою пожеж у районі та в цілому по країні, їх наслідками та причинами виникнення.

Акцентувалась увага на тому, що більшість з пожеж виникає саме через недотримання правил пожежної безпеки. Також слухачам було роз’яснено основні правила пожежної та техногенної безпеки на об’єктах культури, правила евакуації та дії в разі виникнення пожежі.

А після цього теорію перевірили на практиці. За тактичним задумом, у БК внаслідок короткого замикання електромережі сталась пожежа в актовій залі. За попередніми даними, там знаходився один потерпілий, який не в змозі самостійно рухатись.


 
Поки чекали рятувальників, адміністрація БК евакуювала всіх з будівлі, одразу ж відключили приміщення від електропостачання. 

Після прибуття на місце події рятувальники негайно провели бойове розгортання. Через задимлення в приміщеннях будівлі вони працювали в апаратах захисту органів дихання та зору. Знайшли рятувальники й потерпілого, евакуювали та передали його працівникам екстреної медичної допомоги, які також прибули до місця події.

 


 

Та в принципі, дана стаття все-таки більше не про інсценовану пожежу. Цього разу давайте поговоримо про оточення рятувальників – про нас із вами. І окремо – про умови їхньої роботи - про державу.

Дані події відбувались у п’ятницю, коли Володимирцем головує виїзний базар. І знову здрастуйте, як-то кажуть. Цього разу рятувальники проїхалися базарною вулицею, аби всім вкотре наочно довести: його розташування небезпечне! Пожежна машина – широка і не надто маневрена, для її проїзду треба більше місця на дорозі, ніж для звичайної легковушки. «Врятувало» ситуацію те, що рятувальники проїжджали повз базар після 11 години дня – це час, коли людей і машин там вже меншає. Та все одно проїхати було нелегко, не всі і не одразу поступалися дорогою.

- Що робитимите, якщо у п’ятницю буде пожежа десь, наприклад, біля гуртовні «Імбекс»? Як ви туди доберетесь за таких умов? – питаю у пожежних.

- Нікому до цього діла немає. Але ми робитимемо все, що в наших силах, проте в даній ситуації в наших силах не так і багато, виходить, – знизують плечима рятувальники.

- Чому відеореєстратори не поставите на свої машини?

- Держава не фінансує таке нововведення, хоча воно б нам і не завадило. В інших містах наші колеги відеоеєстратори на пожежні машини ставлять за власні кошти. Відеокамера допомагала б нам доводити свою правоту у випадках, коли потерпілі обурюються, що ми пізно приїхали. А ми у відповідь показали б відеозапис, як доказ того, що пізно приїхали на місце пожежі саме через водіїв, які нам не поступаються дорогою. Через це ми втрачаємо дорогоцінний час. І такі випадки з водіями трапляються постійно.

- Окрім вас сьогодні ще хтось бере участь у тактико-спеціальних навчаннях?

- Медиків і поліцію запросили. Ще б «Акву» треба повідомити - сміються і далі пояснюють. - Система подачі води (зовнішнє протипожежне водопостачання) для пожежної техніки у нас у селищі залишає бажати кращого. В тому розумінні, що по тих вулицях, де воно є, часті випадки, коли пожежні гідранти несправні, а застарілі труби можуть не витримати достатнього тиску. Тому й місць, де можна забрати води для потреб пожежогасіння можна на пальцях порахувати. А на нових масивах, наприклад «Бурки» чи в сторону Довговолі взагалі відсутнє протипожежне водопостачання з вуличними пожежними гідрантами. Це звісно проблема, яка вимагає значних фінансових затрат, тому й не вирішується роками. Проте й увага цьому, на жаль, не надається належна. А за вимогами кожні 200 метрів вздовж вулиці мали б стояти пожежні гідранти, щоб за водостатутом пожежна машина мала змогу одразу стати на вододжерело. Проте у нас цього нема і з такими темпами років 100 ще мабуть не буде. По селищу є кілька пожежних водойм, де ми й забираємо воду. В райцентрі легше, при змозі на пожежу виїжджає одразу дві машини, хоча на добовому чергуванні й перебуває лише одна. Поки одна гасить вогонь, інша заправляється новою порцією води і так по колу. Підключитись десь поблизу неможливо: нема до чого підключатись, та й в трубах системи водопостачання дуже низький тиск, вони більшого тиску і не витримають навіть, бо труби «розваляться». Така ситуація наявна майже кругом по країні. В Здолбунові, наприклад, говорять, що коли пожежна машина приїжджає гасити пожежу і поблизу підключається до системи водопостачання, по вулиці ще протягом доби після «візиту» рятувальників з крану тече коричнева вода. У нас по селищу більш-менш нормальний тиску в трубах – в районі колегіуму, лікарні, біля басейну. Найбільша проблема літом, коли люди поливають городи, то воду взагалі важко накачати. Збільшення ж тиску в трубах порве систему водопостачання. Тому рятувальники під час пожежі завжди «у пошуках води», треба оперативно визначити, де найближчий пункт забору води, так само оперативно до нього доїхати, накачати воду і швидко повертись до місця пожежі. На все це йде багато зайвого часу, людям це обертається в більші збитки. В літній період при масивній пожежі просимо допомоги у СЛАПу чи ДЛГ (коли ті й самі здійснюють чергування). Але на зиму вони консервують машини, зливають з них воду. До того ж взимку ще й селищний басейн замерзає. Мусимо вирізати ополонку в ньому і слідкувати, щоб сама машина під час забору води в басейн не скотилась, бо ж спеціального пірсу для пожежної техніки немає. Проблем купа. Вирішувати їх треба комплексно.

Поки чекала завітного виклику рятувальників з умовної в БК пожежі, звернула увагу на те, що в караулі у пожежних різні уніформи та каски.

-          Це тому що я собі сам уніформу купив, у мене вона єврозразка. Надійна. Не горить і витримує температуру до 700 градусів (якщо температура вище, одяг починає пропускати тепло). А наша вітчизняна – горить, - сміється один з рятувальників. – Три роки тому придбав на «комісіонці» собі весь комплект уживаного захисного одягу з Англії: рукавиці (1000 грн), бойовий одяг (1500 грн), чоботи (1000 грн), каску (1600 грн), а до неї відеокамера (3000 грн) і ліхтар (700 грн). Зараз ціни значно підвищились. Моя форма, звісно ж не нова, (куртка і штани) така сама уживана сьогодні коштує 2500 грн. Це звісно дорого, але ж і безпека є не менш важливою.

 

 

Якість захисного одягу вітчизняного виробника залишає бажати кращого.

- Це укрстандарт, але він далекий від світових стандартів. Наприклад, форма євростандарту має 7 хвилин витримувати вогонь (і витримує), а форма вітчизняного виробника тимчасово захищає лише від високої температури. І горить навіть від запальнички. Хоча й забезпечені такою вітчизняною формою на 100%.

- Між рятувальниками в «спокійний» час тільки й розмови, що про спецодяг для рятувальників з «комісіонки». Діляться точками закупки, коментують ціни і якість.

Аж ось пролунав виклик. Оперативно всі опинились в машині. Виїхати одразу не вдалось. Довелось спочатку чекати, щоб роз’їхались машини, що поскупчувались біля гаража пожежних. Ну от, рушили. Та тут нова перепона: перед машиною рятувальників майже всю дорогу вперто їхала автівка. Плавно так, не поспішаючи. На релаксі. Ніякі попереджувальні сигнали водію легкового авто нічого не підказали, на жаль…

Отож, до місця події рятувальники добрались за 2 хвилини 19 секунд. Вже на повороті до БК перепоною стали ще й загороджувальні клумби біля селищної ради, тут машина втратила якихось 10 секунд, поки змогла під’їхати до самого місця умовної пожежі. Якби не загороджувальні клумби по вулиці Соборній, пожежна машина могла б проїхати напряму до БК – це близько 30 секунд в дорозі. Якби наші люди дотримувались ПДР, то їм би вистачило і звичайного знаку «проїзд заборонено» («кірпіч») на перехресті вулиць Грушевського і Соборної. Та через людську звичку нехтувати правилами місцева влада мусила ставити на перехресті «клумби» з ціпами посеред дороги. І тепер там не проїдуть навіть жодні служби екстреної допомоги тоді, коли це необхідно. А отже, втрачають час на об’їзди, хоч і обирають найкоротший шлях.

А що ж сама пожежна машина? Гола, боса, підперезана. Тут не просто машина потребує капітального ремонту, тут взагалі пожежний автопарк потребує, волає, вимолює повного оновлення! Коробка передач розшатана, ручник – розтягнутий, бокове скло не опускається і до верху навічно незамкнене, тому рятувальник може відхватити собі певну хворобу на протязі під час руху машини. Бокове сидіння пасажира не зафіксоване. Тому на кожному повороті машина їхала вперед, а я в машині – вліво. На стільки вліво, що при зупинці водій не міг підняти ручник, його заблокувало моє сидіння. Під час руху машину трусить, все в ній рипить і скрипить. Ні, вона не розвалюється на ходу, вона ще нас з вами переживе – мусить від безвиході, але трусить її добре. Рятувальники зазначають, що їхні пожежні машини-трудівниці старі, постійно ремонтуються, але під час екстреного виклику поки ні разу не підвели. Хіба що, ймовірно, не така маневрена, як її сучасні «колеги». Новенькі пожежні машини за останні 2 роки видали на область аж 6, на жаль, Володимирець не отримав жодної. Хоча тенденція є: з минулого року влада почала виділяти кошти на її придбання, а до цього ж років 6-7 взагалі автопарк спецтехніки в країні не оновлювався. Проте з такими темпами, які є зараз, нам такої техніки ще довго не бачити.

Хлопців шкода. Треба мати неабиякий ентузіазм, щоб працювати в таких умовах. Хоча й слід віддати належне керівництву на місцях, яке робить все можливе, щоб забезпечити реагування на всі «тривожні виклики», що систематично трапляються в районі.

Просто одне питання до влади: де ваша совість? Запхнути вас в таку машину, попрацюйте в ній хоча б місяць! Спробуйте загасити хоча б кілька пожеж з її допомогою та ще й в тому захисному одязі. Можливо після цього у вашій голові щось клацне.

Олена Стельмащук

фото та відео автора

 

У вас недостатньо прав для коментування.