Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Кінець року для Рафалівки видався насиченим, але не надто веселим. Селище зірвалось, як порохова бочка, через поділ землі.

До «Володимирецького вісника» зателефонували жителі колишнього райцентру зі скаргою, що їхні депутати несправедливо поділили останні виділені селищною радою земельні ділянки (далі розширюватись населеному пункту нікуди – тиснуть кордони суміжних населених пунктів – ред.)

14 грудня в приміщенні Рафалівської селищної ради відбулась чергова сесія, на якій депутати мали проголосувати за затвердження надання земельних ділянок. На сотню наділів претендувало більше трьох сотень бажаючих. Проте із планом розподілу землі не погодились пересічні рафалівчани, бо навіть пільговим категоріям ділянок не всім виділили. Обурювалися рафалівчани, що у списках наділених чомусь фігурували чи не половина депутатів селради. Більшість населення, а особливо ті, хто надто потребував землі, залишились з носом.

– Сьогодні у Рафалівці живе той, хто при владі. А той, хто влади не має, той виживає. І землевпорядник наш – то землеБЕЗпорядник, адже і собі землі нагріб, – заявляють жителі селища. Зокрема Вікторія МЕЛЬНИЧУК з ініціативної групи додає:

– Майже всі депутати вже по кілька разів брали собі земельні ділянки, записували їх на себе, на родичів, а потім продавали. І ось при розподілі останніх селищних земель вони заново їх собі нахапали. При тому, що залишилась маса людей, які хочуть будуватись, але не можуть, бо ніде земельну ділянку отримати. Я розумію, що мають владу, мають гроші, але нащо їх заробляти на бідних людях? У Рафалівці багато дітей-сиріт, дітей-інвалідів, удів з малолітніми дітьми. Вони всі залишились без землі, бо депутати ніяк не нажеруться.

Отож каменем спотикання виявились 105 земельних ділянок, на які претендували 300 рафалівчан. Під селищною радою назбиралось чимало розлючених селян. Люди налаштовані були вже на реальну бійку, тому селищний голова Василь Совгут ь привселюдно (є запис і на нашому відео) заявив, що на нинішній сесії питання надання розподілу землі не підніматиметься. Люди полегшено, але недовірливо зітхнули і ринули в актову залу писати спільну заяву з вимогою зняти з порядку денного земельне питання.

У цей же час до людей вийшли поспілкуватися їх депутати (лише 10 з 14-ти). Для них населення влаштувало справжній допит. Від своїх обранців громада вимагала відповідь на питання «Для чого тобі земля і яка вона за рахунком?».

 

 

У результаті «сповіді» лише один депутат Олександр Дацький (меценат, батько шести дітей) привселюдно зізнався, що має дві земельні ділянки, придбаних за власні кошти, а не отриманих від селради. А номерок першої і єдиної земельної ділянки, на яку він претендував, так само привселюдно віддав рафалівчанці – сироті з дитинства, матері трьох дітей. Дацького з Богом простили і відпустили під овації «Молодець, мужик!».

Інші ж депутати так благородно чинити не стали. Хтось відверто зізнався, що земельна ділянка йому край треба і ділитись нею він не збирається. А хтось вирішив, що віддасть земельну ділянку лише рафалівському АТОвцю. І хоча такі й були в залі, проте ніхто з них номерка на частку землі від депутата так і не отримав…

 

 

Люди погриміли, викричались та й розійшлись. Депутати, зібравшись в кабінеті селищного голови для проведення сесії, зауважили:

– Ми кілька останніх днів ділили цю землю. Виважували, вирішували, кому дати. Адже землі мало, бажаючих на неї – багато. Як не поділиш, все одно залишаться невдоволені. Будемо переглядати цей список ще раз, маємо владнати конфлікт.

Утім, увечері того ж дня депутати зібрались ще раз і таки проголосували за затвердження того скандального списку розподілу рафалівської землі.

У відповідь на це обурена громада зібрала в неділю схід жителів селища з метою ініціювання процедури недовіри голові Рафалівської селради Василю Совгутю. Однак достатньої кількості підписантів для початку відкликання не зібралось.

З депутатів прийшов лише С. Бондар, який разом із селищним головою добру годину відповідали на незручні питання своїх односельчан та заспокоювали розбурхані емоції.

А ось що говорить про земельний скандал у Рафалівці депутат Рафалівської селищної ради, голова комісії з питань законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, торгівлі, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища, будівництва та житлово-комунального господарства Сергій Бондар :

– У селищну раду надійшло 292 заяви від жителів селища про виділення їм земельних ділянок під будівництво. Ще 168 жителів стояли в черзі на виділення земельних ділянок з 1995 року, та по їх заявах не було прийнято жодних рішень. Багато з них повторно звернулись із клопотаннями про виділення їм земельних ділянок.

На цю сесію у раді було 108 земельних ділянок під будівництво. Кожен громадянин України має право на земельну ділянку. Виходячи з наявної кількості земельних ділянок, депутати не могли задовольнити усіх бажаючих і розуміли, що у багатьох заявників, які не отримають земельні ділянки, виникне обурення.

Депутатська комісія, яку я очолюю, ще раніше розробила положення про встановлення критеріїв, згідно яких буде проводитись надання земельних ділянок першочергово. А саме: учасникам бойових дій, які брали участь в АТО; ліквідаторам І-ІІ категорії на ЧАЕС, які не скористались пільгами; молодому спеціалісту, який працює у селищі за державним направленням; молодим сім’ям, які не забезпечені житлом і не мають у власності чи користуванні земельних ділянок під будівництво та проживають у селищі не менше 5 років; сім’ям, які мають 2 і більше дітей, яким виповнилося 18 років та мають у власності не більше однієї земельної ділянки для будівництва, а також проживають на території селища не менше 5 років. В окремих випадках, коли громадяни не підпадають під вище перелічені критерії, – за клопотанням організацій, установ та підприємств.

Згідно цього порядку і мали виділятись земельні ділянки під будівництво (з врахуванням черги за попередні роки). Однак депутати пішли іншим шляхом. Так, депутат Т. Сергійчук із 4 написаних заяв від імені членів її сім’ї мала отримати 3 земельні ділянки. Її родина має квартиру у м. Вараш, 2 будинки у Рафалівці та дві земельні ділянки біля них. Усі депутати, крім мене, проголосували за це.

Далі депутати почали голосувати за себе, своїх членів сім’ї, родичів, друзів та близьких. Керували цим процесом депутати А. Романюк та вже згадана Т. Сергійчук. Остання на засіданні так і говорила: «Ми з Алісою вирішили». Більшість депутатів чомусь погоджувалися з такими рішеннями і проголосували за них.

Я брав участь у 3 засіданнях земельних комісій. На третьому засіданні комісій компромісу було досягнуто,тож депутати голосували окремо за кожного заявника.Родичам депутата Т. Сергійчук було виділено 2 земельні ділянки. На цьому засіданні депутат А. Романюк була відсутня. На 4 засіданні комісії мало відбутися жеребкування, однак тоді уже я був відсутній (оскільки кожен день на роботі за межами району). Всупереч прийнятим рішенням, за наполяганням депутатів Сергійчук та Романюк, відбулося повторне голосування.

Щодо багатьох заявників, яким напередодні депутатська комісія рекомендувала виділити земельні ділянки, але було змінено рішення (їм відмовили), то їх запросили взяти участь у жеребкуванні. Це обурило їх та інших заявників, яким не було виділено земельних ділянок. Почалися масові суперечки. Про це я довідався від депутатів на другий день після жеребкування.

Оскільки до моїх зауважень і пропозицій, як голови комісії, депутати не прислухалися, а пішли на «поводку» у Романюк та Сергійчук, я вирішив взагалі не брати участь в засіданні сесії селищної ради, про що зараз шкодую. Мої виборці, а також інші жителі селища, назвали мене боягузом, хоча насправді це не так. Таким чином я хотів виразити свій протест через «ручний» розподіл депутатами земельних ділянок.

До відома моїх виборців та інших жителів селища: в мене у власності є одна земельна ділянка площею 0,15 га під будівництво житлового будинку та одна земельна ділянка площею 0,07 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться під високовольтною лінією. Їх мені надала селищна рада в 1995 році. Там знаходиться недобудований житловий будинок, який теж належить мені. Все моє майно та земельні ділянки відображені у моїй декларації, – розповів депутат.

 

Погодився прокоментувати ситуацію, що склалася навколо землі, і селищний голова Василь Совгут ь:

– На отримання земельної ділянки в межах Рафалівської селради маємо до 300 заяв на 105 земельних ділянок, з яких кілька вже зарезервовано для АТОвців. Ми почали сесію з того, що я виніс пропозицію виключити з порядку денного сесії питання надання земельних ділянок на новому житловому масиві. Проте депутати не підтримали відтермінування питань щодо надання земельних ділянок. Тому вони були розглянуті і депутати голосували по кожному заявнику окремо (а їх є біля 300).

Своїм розпорядженням від 18 грудня я як селищний голова, керуючись ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи думку громадян селища, застосував право вето до рішення депутатів селищної ради. Відповідно до законодавства, депутатський корпус має два тижні для подолання цього вето (потрібно 2/3 голосів) або прийняття іншого рішення.

Селищний голова також спростував інформацію стосовно того, що депутати і їхні родичі по кілька разів отримували земельні ділянки: «Це неможливо, оскільки суперечить закону. Більше того, деякі депутати навіть ні разу не отримали земельної ділянки, а їхні родичі (так само, як і інші громадяни України) мають повне право на отримання земельної ділянки в межах населеного пункту, в якому вони проживають».

 

Депутат Рафалівської селради Тетяна Сергі йчук коментує:

– Я 31 рік пропрацювала в медицині, маю четверо дітей, мій чоловік – учасник бойових дій, служив у Афганістані. Вже минуло 30 років після служби, він ні разу за цей час не отримував земельної ділянки. До того ж, коли повернувся додому зі служби (вночі зійшов з поїзда), виявилось, що у нього і дому нема – поки служив, мати його поїхала, залишила тут малолітніх дітей на догляд бабі з дідом, а тодішній селищний голова забрав у дітей хату. По суті, вигнав їх звідти. Чоловік відтоді жив у дідівській хаті, ми досі там живемо.

Проблема Рафалівки у тому, що в радянські часи тут не було колгоспу, тому наша селищна рада практично не має земель запасу. Селище росте, а земель не вистачає для всіх. Балаховицька сільська рада в свій час приватизувала землю на межі з Рафалівкою. Таким чином розширилась за рахунок колишніх рафалівських земель, які рахувались селищними за неписаним законом.А наші селяни знов користуються землями, які за документами рахуються балаховицькими. Ті, в свою чергу, потроху освоюють нові балаховицькі землі, виганяючи рафалівчан звідти.

Якщо подивитись на карту нашого села, то виходить, що межі Рафалівки вже закінчуються чиїмось парканом. Тобто стоїть рафалівська хата, а навколо неї – розпайовані балаховицькі землі. В цій проблемі винні органи місцеві, районні і вищестоящі обласні, бо таку ситуацію не можна було допускати. Селище велике, а землі у нас нема.

Цього разу ми наділили землею чотирьох афганців і трьох чорнобильців, які до цього взагалі ніякої землі не мали, максимально давали землю багатодітним сім’ям, спеціалістам, хто проробив 5 і більше років у селищі, молодим сім’ям, зарезервували 4 земельні ділянки АТОвцям під забудову і під ведення сільського господарства. Цю ситуацію годилося б вивести на вирішення Верховній Раді, тому що ситуація дуже складна. Такого стану не можна було допускати тоді, коли наші землі без проблем по-тихому віддались Балаховицькій сільській раді. я не один раз зверталась до представників нардепа В. Яніцького, проте з мене всі досі сміються: колишня рафалівська земля розпайована під балахівчан, її вже назад ніхто не поверне. Це тупик.

Прокуратура наразі ще проводить перевірку. Щоправда, тут повідомляють, що відповідна заява надійшла лише днями.

 – Тільки в минулу середу отримали заяву від жителів селища Рафалівки. На даний момент проводиться перевірка, – повідомив начальник Володимирецького відділу Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області Микола Кругліцький.

Є також скарги і до Володимирецької РДА. Тож оцінку такому перебігу подій у Рафалівці мають давати юристи.

По телефону Василь Совгуть запевнив, що нині населення поволі заспокоїлось. Відкривали всією Рафалівкою головну селищну новорічну ялинку; всі були привітні і веселі. Ми слідкуватимемо за розвитком подій і повідомлятимемо вам нові деталі проблемної теми.

Текст Олени СТЕЛЬМАЩУК.

Фото та відео Ольги ПЕШКО.

< Попередня		Наступна >