HomeНовиниВ РайоніНа сході села у Заболотті: у Вараші нас ніхто не жде (+аудіо)

На сході села у Заболотті: у Вараші нас ніхто не жде (+аудіо)

( 0 Votes )

 

Минулої неділі у будинку культури в селі Заболоття відбувся схід жителів. Проблеми, які обговорювали селяни під атомної зони, типові для українських сіл і водночас геть нетипові для сусідніх із Заболоттям населених пунктів.

Сільський голова Роман Хондока прозвітував про роботу ради за минулий рік і наголосив, що 2018 рік буде набагато складнішим.

За 2017 рік доходи Заболоттівська сільська рада виконала на 104,61%, по плану мали зібрати власних надходжень 348000 грн. за рік, виконали в сумі 364 тисячі гривень.

На 2018 рік план надходжень по загальному фонду бюджету сільської ради становить 395 тисяч на рік.

Однак за січень надходження до сільської скарбниці не виконано на суму 2535 грн. (92,27%). Тож в нинішньому році аби назбирати хоча б 260 тисяч, необхідних на голі оклади працівникам сільради. А ще ж треба оплачувати енергоносії, комунальні платежі. Тож,  найпевніше, працівникам апарату сільради доведеться йти у відпустки за власний рахунок, щоб закрити рік без боргів.

А все тому, що з місцевих бюджетів забрали таку статтю, як податок з доходів фізичних осіб – тепер ці кошти акумулюватимуться в обласному та в районному бюджетах (раніше всі вони залишалися в місцевих бюджетах). Отже, сільради втратили мотивацію для створення нових робочих місць.

Також податок з оренди землі під залізницею покраяли: в сільській казні тепер зоставлять лише 25% (з майже 10 тисяч гривень щомісячної плати торік).

І жодної дотації вирівнювання з районної скарбниці, як це було у попередні роки.

Отакі бюджетні новації торкнулися усіх органів місцевого самоврядування. Як сказав Роман Хондока, держава ставить село на коліна, заганяючи в ярмо примусової децентралізації.

У 2017 році на благоустрій села витрачено кошти в сумі 26670 грн., зокрема за очистку доріг від снігу – 6964 грн., підгортання несанкціонованого сміттєзвалища – 6800 грн., за купівлю та демонтаж енергозберігаючих ламп вуличного освітлення 8906 грн., за придбання фарби та господарських товарів для фарбування огорожі кладовища в с. Заболоття – 4000 грн. Чи вдасться в нинішньому році виконати заплановану програму по благоустрою – залишається лише сподіватися.

Звісно, є і резерви для збільшення власних надходжень: наприклад, місцеві підприємці, які мають магазини і бари, в середньому за добу показують аж … 600 грамів проданого (і оподаткованого) алкоголю (а цигарки наче ніхто в селі й не купує – усі за здоровий спосіб життя).

Далі перейшли до обговорення децентралізації. Заболоття – мабуть, єдине село в районі, яке точно знає, куди й до кого хоче приєднатися. Оскільки десятки кілометрів інженерних мереж прокладені та обслуговуються з Рівненської АЕС, то й закономірно, що приєднуватися село має до Вараша – бо жоден інший бюджет об’єднаної територіальної громади не «потягне» того комунального воза заболоттівської інфраструктури, утримання якої обходиться у кілька мільйонів гривень на рік. Тож тут без варіантів – лише до Вараша.

Але сільський голова зазначив, що судячи з багаторічних перемовин, місту насправді треба не село з його дрібними проблемами (360 тисяч власних надходжень у Заболотті проти 500 мільйонів у Вараші), а його земля – ресурс, що дозволить місту рости і розвиватися.

«Завдяки необдуманим і поспішним рішенням міських депутатів попередніх скликань у 2003 році місту Вараш було подаровано 270 гектарів земель, на яких розташовуються об’єкти інфраструктури РАЕС, – наголошував Роман Хондока. – За користування цими площами атомна станція щороку сплачує у міську казну 30 мільйонів гривень. Якби ці гроші йшли на село, у Заболотті вже сьогодні була б омріяна Європа».

У результаті ж немає ні грошей, ні чіткої стратегії до приєднання до Вараша (міста обласного значення) та довиборів 1 депутата у міську раду (бо саме така процедура чекає Заболоття, якщо процедуру об’єднання запустять знову, і тут останній крок лишився саме за Варашем).

До всього, через непродуману земельну політику «попередників» у Заболотті фактично немає ні вільних ділянок під забудову, ні земель запасу, які можна було б під це розділити. Є земельні ділянки за межами населеного пункту (урочище "Клинок"), які раніше були передані в тимчасове користування для особистого сільського господарювання жителям села Заболоття, але ними поки що розпоряджається обласне управління Дежгеокадастру, а не сільрада напряму. Згідно карти-схеми перспективного використання, ці земельні ділянки запроектовані для включення в межі населеного пункту, але для цього необхідний новий генплан, коштів на який в сільській раді немає. Тільки у разі об’єднання в територіальну громаду, ми зможемо розпоряджатися землями за межами населеного пункту. Як стало напередодні відомо, що згідно розробленого детального плану території забудови с.Заболоття є в наявності 34 земельні ділянки, які можна надати у власність жителям села. Але за детальний план необхідно заплатити 41 тисячу гривень для того, щоб продовжити процедуру розподілу земельних ділянок у власність. І знову ж таки, в бюджеті сільської ради таких коштів немає. 

Утім, жителі села побоюються, що після об’єднання з Варашем не лише ця сума знайдеться, а й землі сільськогосподарського призначення переведуть у масиви під забудову. Тільки от жителям Заболоття там ділянок вже не знайдеться (що важитиме голос 1 депутата від села у міській раді?). Тож селяни вже згодні навіть скинутися грішми на виготовлення містобудівної документації, аби лише встигнути роздати ділянки своїм жителям.

Довго обговорювали і санітарний стан довкола села. Оскільки санкціонованих смітників Заболоття немає, то щороку сільрада неодноразово мусить боротися із несанкціонованими смітттєзвалищами. На це та на упорядкування цвинтарів більшість жителів здають щомісяця кошти. А з нового року взагалі запроваджено роздільний збір та сортування сміття. Тож громада доручила своєму молодому керівнику вивчити досвід сусідів із села Чарторийськ Маневицького району Волинської області, де вже давно побутові відходи сортуються і здаються на переробку за гроші (які теж йдуть у сільську скарбничку).

Скаржився Роман Хондока і на несправедливість районної влади при розподілі компенсації РАЕС жителям 30-кілометрової зони. Відмічалося, що за останні 5 років у селі не було реконструйовано жодного об’єкта соціальної сфери за рахунок компенсації ризиків за таке небезпечне сусідство з ядерним гігантом.

У той же час за ці гроші (а це біля 10 мільйонів гривень щороку) будуються школи у Степангороді, в Озерцях. Чи треба там будувати нові приміщення для учнів? Безперечно! Але ж при цьому і власне жителів 30-кілометрової зони, найближчих сусідів АЕС не треба забувати.

Тим паче, голова озвучив неприємну звістку, що тарифи у цьому році на послуги з тепловодопостачання та водовідведення для селян значно зростуть – із 11 до 42 гривень (якщо їх погодить сільрада). До всього, усім користувачам тепломереж треба в нинішньому році встановити лічильники обліку теплових гігакалорій, а вони теж недешеві – біля 45 тисяч гривень. Отака ціна за блага міської цивілізації…

На запитання чи співпрацює сільрада та її депутатський актив із районною радою у цьому питанні та напряму із депутатом райради від Заболоття, Роман Хондока відповів, що ні, бо всі у районі вимагають готову проектно-кошторисну документацію, а щоб її виготовити – теж треба гроші.

Він також привів у приклад сусідній Маневицький район, де найбільше коштів на компенсацію жителям 30-кілометрової зони РАЕС район розподіляє саме селам, що межують із атомною станцією, і ніхто не ставить питання руба по проектній документації: вона робиться на той об’єкт, на який у цьому році підуть кошти. Наприклад, по селу Цміни у 2018 році готують проектно-кошторисну документацію на ремонт будь-якої сільської вулиці на 500 тисяч гривень.

У цілому звіт молодого керівника громада затвердила (хоч явка була украй невисокою). А по земельних ділянках апарату сільської ради було рекомендовано розробити положення про розподіл земельних ділянок, критеріями якого й користуватимуться надалі.

Збори тривали майже 4 години.

Сергій СКІБЧИК.

Ілюстрація з мережі Internet

 

У вас недостатньо прав для коментування.