Коли серце повне співчуття то любові, то руки-ноги-голова роблять все, аби ними поділитися з тими, хто навколо.
І не важливо, у який саме спосіб ця допомога відбувається: чи то у натхненно-підбадьорюючих словах, чи в кроці назустріч, чи у, здавалося б, банальній буденній справі, яка не кричить на увесь світ, а ховається у щирій посмішці та підбадьорюючому поплескуванню по плечу.
З такою мотивацією до рідного Озера напередодні Міжнародного жіночого дня вирушила голова районного Товариства Червоного Хреста України Галина Давидюк – аби допомогти хлопцям-учасникам АТО не загубитися у шаленому ритмі життя та поглибити теплі родинні стосунки з найріднішими – їх мамами.
- То, мабуть, продовження нашої загальної акції «Допоможи допомагати» вже за моєю ініціативою, - ділиться Галина Іванівна. – Дуже хочеться поширювати людяність, любов, теплоту та добро, хай і якимись невеличкими кроками. Так, на це затрачається багато ресурсів - часу, коштів, емоцій, але, повірте, воно того варте. Бо ж, мабуть, нічого ціннішого на землі немає за життя людини. Хочеться, аби у житті тих хлопців та їх матерів не було гіркоти, тож хай хоч така невелика радість відіб’ється у їх серцях теплотою.
Галина Давидюк розповідає, що в Озері нині проживає 13 захисників-атовців, які в різний період повернулися додому. Вірить, що весь час, поки вони були у тих страшних умовах на сході країни, їх оберігала материнська молитва. Тож напередодні свята сконтактувала із сільським головою Віктором Семчуком та волонтером-капеланом Миколою Юрахом, аби разом організувати для військових та їх мам невелику святкову зустріч. Запросили до участі і матерів загиблих воїнів-афганців.
- Сільський голова Віктор Семчук радо зустрів таку ідею і відразу погодився покликати на зустріч односельців. Та й квіти для мам організував, що теж не менш приємно.
Галина Іванівна розповідає, що такі ідеї почали з’являтися у її голові тоді, коли вона випадковим чином прочитала книгу про волонтерство.
- Моя донька весь час читала натхненно якусь книгу. Я спочатку не звертала уваги, а потім поцікавилась, що ж то вона таке читає? Вона мені почала переповідати історії, а згодом і я кілька розділів прочитала. Книга розповідала про волонтерів та їх місію – допомогти допомагати. Ви ж розумієте, що волонтери самі теж не в силі допомагати – вони радше стають поштовхом для інших, таким собі ковтком свіжого повітря чи зарядом позитивної енергії для інших. Допомагають допомагати. Тоді я почала розуміти, що це справді так. Навіть наша організація районного Товариства Червоного Хреста України без участі усіх свідомих не могла б робити ті справи, які робить. А напередодні свята 8 Березня так хотілося зробити якусь дрібну приємність! От і виникла ідея щодо поїздки в Озеро. І хлопців підтримати, і мам їх потішити, та й заодно і діткам передати подарунки з Німеччини. Якщо для діток ми періодично все ж передаємо невеликі пакунки подарункові, то така зустріч сімейна, мабуть, перша.
Поки Галина Давидюк разом з чоловіком вивантажували привезене, у кабінеті сільського голови Віктора Семчука потихеньку збиралися запрошені мами. Тихенько перешіптувалися між собою, аби не порушити якусь вичікувальну тишу, а односельці-атовці зайняли ряд стільців з іншої сторони. Хлопці сиділи мовчки, певно, не зовсім розуміючи, як вести себе у таких умовах.
Святкова зустріч розпочалася з молитви капелана Миколи Юраха. Він не з теорії розуміє, що довелось бачити хлопцям по той бік мирного життя, бо ж і сам неодноразово був поряд з військовими у різні моменти. Аби підбадьорити хлопців та їх матерів, Микола виконав кілька тематичних пісень під гітару, і поки звучали струни та сильний голос, на очах у жінок проступали сльози, які ті хутко витирали хустинами, аби ніхто сторонній не встиг запримітити материнську чуттєвість.
До присутніх звернулась і Галина Давидюк. Подякувала хлопцям та їх мамам за мужність та запропонувала хвилиною мовчання вшанувати загиблих земляків-афганців. Також вона розповіла, що ТЧХУ має одяг та подарунки для тих діток, які перебувають у складних життєвих обставинах, тож якщо раптом хтось не внесений до списку – аби така сім’я звернулася до організації.
Зі словами подяки звернувся і сільський голова Віктор Семчук – до хлопців за те, що не втекли від громадянського обов’язку, а їх мам – що мужньо та терпляче очікували свої кровинки до рідних осель.
Усі разом гості та сільський голова привітали присутніх жінок із прийдешнім Міжнародним жіночим днем, хлопцям бажаючи щоденно радувати своїх мам, а мамам – тішитися синами та підтримувати їх у добрих починаннях, аби родинне вогнище завжди було місцем, куди хочеться повертатися.
Вікторія Черпак.
Фото автора
< Попередня | Наступна > |
---|