HomeНовиниВ РайоніЩо спільного у волонтерів і бібліотеки? Виживають як можуть (+фото)

Що спільного у волонтерів і бібліотеки? Виживають як можуть (+фото)

( 0 Votes )

23 березня у приміщенні Володимирецької районної бібліотеки для дітей наші волонтери зустрілись з учнями Володимирецької ЗОШ №1.

Захід почався із ознайомлення дітей з діяльністю районної організації Червоного Хреста. Голова організації Галина Давидюк розповіла дітям, чим вони займаються, кому і як допомагають, на бібліотеку подарувала для дітей книги та олівці. Також діткам подякувала за участь в благодійних акціях «Допоможи допомагати», «Пять картоплин».

Волонтери поділились з присутніми своїми враженнями, досвідом, отриманими під час роботи в зоні АТО. Пятикласники не лише уважно слухали, а й задавали питання. Хлопців здебільшого цікавило, скільки важить танковий снаряд, як воїни підручними засобами можуть ремонтувати танка, чи бачили волонтери справжнього терориста...

На такі дитячі питання волонтери давали недитячі відповіді. Бачили і терориста, наражались і самі на небезпеку, бували і під обстрілами.


 

– На волонтерів в деякій мірі йде полювання, адже вони підвозять солдатам провізію, і все, що необхідне для життя, – сумно відповідає Інга Безушко, яка, між іншим була волонтером, а нині служить у зоні АТО за контрактом. – Волонтери в першу чергу є осередком української суспільної свідомості, адже відчайдушно допомагають і несуть в собі українську національну ідею, не потребуючи нічого взамін. Вони є носієм українства, тому за одного волонтера керівництво сепаратистів давало якийсь час по 20 тис доларів. Наша держава веде постійно переговори по звільненню українських солдат і волонтерів, рятують їх як можуть, але на фоні загальної кількості викрадених кількість врятованих – мала. Сепаратисти на контакт не йдуть, віддавати наших волонтерів не хочуть. Ті наші колеги, що поїхали допомагати в зону АТО і не повернулись звідти, рахуються безвісти зниклими, проте всі ми знаємо, де і чому вони зникли. Над ними дико знущаються, це страшно…


 

Микола Юрах розповідає:

– Це тут – мир. А там – справжня війна. Обстрілюють навіть школи. Ми одного разу приїхали до однієї, а учні в класах без дверей сидять. Виявляється, вчителі самі зняли двері, щоб у разі обстрілу чи обвалу будівлі легше було евакуювати дітей. Ті, в свою чергу, хочуть йти до школи, бо вдома чи у підвалах (під час обстрілів доводиться дітям і дорослим днями сидіти у підвалах!) нудно, а у школі хоч якесь спілкування і різноманіття. Так! Діти хочуть вчитись! У вас тут є все, щоб спокійно жити, вчитись, проводити дозвілля. Ви можете сходити до бібліотеки, можете спокійно ходити по вулиці, маєте будь-де вільний доступ до мережі Інтернет. Там нічого такого нема. Ви мрієте про новий телефон, маючи не менш сучасний, а там діти мріють про мир і спокійну ніч без пострілів і смертей. Цінуйте те, що маєте… Ми постійно допомагаємо не лише солдатам, а й дітям в зоні АТО, є дитбудинки, школи-інтернати, де дітки ще в скрутніших умовах стали жити, ніж було раніше. Це діти без батьків, а тепер – ще страшніше: це діти без батьків під час війни на території війни…

По завершенню зустрічі присутні мали змогу побачили і пощупати елементи виставки відпрацьованої зброї і знарядів.


 

Цікаво, що перед Великоднем волонтери знову їхатимуть на Схід України, тому учні всього району підготували листівки і сувеніри для солдат. Їх волонтери обов’язково заберуть із собою, щоб передати нашим захисникам.

З цього приводу Інга Безушко сказала:

– Ось ви малюєте, майструєте вироби своїми руками, та не думайте, що це щось банальне. Для наших солдат там, далеко від рідної домівки, у стані постійного стресу і небезпеки втратити здоров’я і життя, такі ваші малюночки і сувеніри дуже важливі. Вони носять їх із собою – біля серця, у кишені… Це моральна підтримка, солдату вона необхідна як повітря, щоб дихати і жити. У свій час колись мені так само передали стрічку-браслет, звязаний чиїмись дитячими руками. Тепер це мій оберіг, і за 4 роки війни я його ні разу не зняла…


 

Цікаво, що зустріч з волонтерами і передача їм сувенірів, виготовлених дитячими руками для дітей і солдат зони АТО, відбулась у рамках проекту «Тиждень дитячого читання», присвяченого Дню дитячої книги, який, до речі, відбудеться 2 квітня (в день народження данського дитячого письменника Г.К. Андерсена). Бібліотекар Марія Дуляницька коментує:

У нас зареєстровано майже 600 читачів. Обслуговуємо жителів всього району. Сьогодні бібліотека це не лише книга. Це опрацювання різної інформації, яка буде корисна читачу будь-якого віку. На базі бібліотеки проводяться акції, виставки, ігри, змагання, проекти, презентації. Діти сюди приходять не лише щоб в рамках домашнього завдання з певного предмету взяти книгу. Бібліотека для дітей – це ще й пограти в шахи, шашки, помалювати, почитати художню літературу, яка, до речі, дуже популярна серед юних читачів. Найбільше користуються попитом фантастика, детективи, казки, кольорові дитячі енциклопедії.

Нещодавно проходила акція, під час якої всі бажаючі могли принести до бібліотеки книжки. Дітки подарували нашому закладу 46 книжок. Був випадок, коли невідома жіночка принесла нам чимало літератури. Хотіли дізнатись хто така, щоб хоч знати, кому бути вдячними, проте вона захотіла залишитись анонімом. Також допомагає Фонд Василя Яніцького меблями і книжками.

Бібліотека поповнюється час від часу літературою, але не в тих обсягах, в яких хотілося б. З початку року вже маємо партію нових книжок, десь до 30-ти штук. Також місцеві автори завжди по одому екземпляру своєї книги дарують нам на заклад. Проблема бібліотек по всій Україні у тому, що автори видають свої книги за власний рахунок, держпрограм по їхній підтримці нема. Через це вони пропонують їхні книги саме купити, а подібні нам заклади найчастіше вільних коштів не мають. Дітки, захлинаючись, читають книжки, але по другому колу читати те саме вже їм не завжди цікаво. У нас є чимало таких читачів, що перечитали вже все, що маємо.

Прикро, що так рідко отримуємо нові партії книжок. Але в тому нашої вини нема. Ми залежимо від держави.

Олена Стельмащук. Фото автора.

 

У вас недостатньо прав для коментування.