Авторизація

HomeНовиниВ РайоніСвій успіх завжди розділяє на усіх

Свій успіх завжди розділяє на усіх

( 5 Votes )

Новиною про перемогу в обласному етапі конкурсу «Вчитель року-2018» вчителя фізкультури Суховільського НВК тішилась чи не вся освітянська спільнота Володимиреччини.

Ще б пак, вчитель із невеликого поліського навчального закладу поїде відстоювати честь району та області на рівні усієї країни!

Якою ж була ейфорія, коли завжди весела та оптимістична пані Марія повернулась до рідної домівки не лише повна вражень упереміш із виснаженням, а й з омріяною багатьма перемогою! Стати другою в країні – неабияка відзнака. 

Нині ж призера Всеукраїнського етапу конкурсу Марію Марковець у рідній школі годі застати – то семінари, то відкриті уроки, то ще якісь публічні заходи професійної майстерності у різних куточках Володимиреччини. Усі ж хочуть на власні очі побачити та перейняти усілякі цікаві методи роботи, на які «купилось» високоповажне журі. Пані Марія ж радо ділиться досвідом, бо хоче, аби діти тішились уроками фізкультури, чекали їх, а не відсиджувались на лавах.

Про вчителя-наставника та педагога-колегу ми вирішили розпитати у тих, хто день у день пліч-о-пліч працює з Марією Марковець. І ось що розповідають учнівський та педагогічний колективи Суховільського НВК.

- Ми дуже любимо наші уроки фізкультури, - наввипередки, перебиваючи один одного розповідають школярі закладу, які нині вже завершили навчальний процес та відвідують пришкільний літній табір, тож почуваються трохи вільніше. – А все тому, що у нас дуже хороший вчитель! Знаєте, як ми раділи, коли дізнались про її перемогу спочатку в районі, потім – серед вчителів Рівненської області, а тепер – ще й серед таких же вчителів-фізкультурників у всій Україні? Ми їй надсилали слова підтримки у Вайбер, вона ж нам завжди відповідала…

- А ще вона ніжно зве нас зайчиками, - сором’язливо додає одна з худорлявих учениць. – І це так гарно…

- Марія Василівна вчить нас технікам передачі м’яча у волейболі і баскетболі, втрапляти в сітку, підтягатися на перекладині, виконувати різні цікаві вправи, - це вже, як вправний  диктор, із серйозною мімікою додає один із хлопчаків.

- Так, нам з нею дуже цікаво і весело, тому ми усі й любимо уроки фізкультури, особливо на свіжому повітрі, - встряє у наш хаотичний полілог ще один зі школярів. Власне, кількома хвилинами раніше, коли я запитувала про улюблені уроки, усі руки здійнялися догори лише після оголошення позиції «Фізкультура», трохи менше дитячих вподобань назбирали математика та англійська.

- А ще ми знаємо, що заняття фізкультури дуже корисні для здоровя, та й контрольних там немає! – щиро вигукує один зі школярів. – Роблячи усілякі вправи, ми відпочиваємо…

- Подобаються нам вправи під музику, - розповідають в основному дівчатка. – То все дуже ритмічно і цікаво. Та й трішки схоже на якісь спортивні танці. А ще Марія Василівна вигадує купу цікавих ігр для заняття, може все гарно показати, пояснити.

- Тим не менше, вона ще й справедлива та вимоглива, - ділиться хлопчина із першої парти. – Ми знаємо, що без дозволу вчителя ніхто не має права заходити до спортзалу та користуватися спортивним інвентарем, тут усе строго. Якось було, хлопці зі старших класів порушили заборону, то змушені були потім мити спортзал, і, мабуть, свій урок вони зрозуміли.

- А ще нам так дивно, бо ж Марія Василівна проводить багато уроків, а вкінці ніби й зовсім не втомлена, має багато енергії, усміхається…

- Ще вона нам завжди каже, що клас – це друга сімя, тож потрібно бути дружніми, поважати один одного. Один клас – це квітка, а кожен із нас – це пелюсточка, - так цитують свого вчителя школярки.

- У мене є одна історія. Я 8 чи 9 років не могла сісти на шпагат, то Марія Василівна порадила мені робити деякі вправи для того, щоб все-таки це зробити. Нині ще до кінця не можу сісти на шпагат, але вже виходить краще…

Питаю у дітлахів, чи не відчувають вони ревності за свого вчителя, який нині дає показові уроки у багатьох навчальних закладах району. Їхні ж думки розділяються: хтось говорить, що зовсім не проти, щоби вчитель ділився своєю майстерністю з іншими, а хтось – що трохи ревнує, бо ж вчительська увага раніше належала лише учнівському колективу Суховільського НВК у повноті. Школярі розповідають, що часто чують від свого педагога фразу «Вік живи – вік учись», тож знають, що й Марія Василівна постійно вдосконалює свої фахові навички. Учні кажуть, що перемога їх вчителя багатьох надихає, тож і вони відчувають у собі більше певності, щоби у наступному році з більшим запалом та ентузіазмом брати участь у різноманітних конкурсах. Питаю, чи нині є серед них переможці, - ствердно кивають головами, називаючи інтелектуальний конкурс «Кенгуру», змагання з хімії, конкурс імені Шевченка, а також декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва. Кажуть, що смак перемоги – це коли душа наповнюється гордістю за те, що недарма вчилися та докладали зусиль. Думають, що і їх вчитель відчувала щось подібне із кожним переможним етапом.

Жвавіше розповідають про Марію Марковець колеги по роботі, найперше виділяючи її всеохопний оптимізм та життєву енергію. Кажуть, що її позитивний настрій завжди хочеться перейняти та рознести іншим.

- Звісно, ми всі вболівали за неї у процесі конкурсу, а коли дізнавались про перемогу – то бурхливо емоційно раділи, і з традиційним «ура!», - пригадують педагоги Суховільського НВК. – У процесі підготовки допомагали, чим можемо. Та після перемоги вона зовсім не змінилася. У Марії Василівни немає керівних амбіцій, вона хороший організатор і генератор творчих ідей. Те, що вона зробила у нашому колективі – то, певно, дуже згуртувала. Знаєте, так і відчувалась якась діра, коли вона перебувала на конкурсних етапах. Бо ж вона у нас така щира та відкрита – усе на ній написано відразу.

Тішаться педагоги такою колегою. Розуміють, що після перемоги на такому рівні Марія Марковець щодня може отримати по кілька пропозицій змінити місце роботи, проте всі, як один, певні: свій колектив педагог, а за сумісництвом ще й заступник директора, на інший не проміняє.

- Її не переманять в іншу школу – настільки вона віддана своєму колективу, - діляться здогадками педагоги. – Сумніваємось, що вона захоче змінити свій невеликий дружній колектив на більший, проте й інший за характером. Що у ній є – то це цілеспрямованість. Здається, що немає вершини, яку б вона не змогла досягнути. Наша Марія Василівна завжди говорить: «Не вимагаю від інших того, чого сама не можу. А коли я змогла – то і ви зможете». Тож тонко натякає нам на майбутню участь когось із нас у конкурсі професійної майстерності. І знаєте, ми поки на адреналіні до цього готові, тож ствердно киваємо головами, бо вона нас надихає. Але побачимо, що буде згодом…

Відзначають педагоги особливість своєї іменитої колеги: якусь іскорку в очах, яка й рухає жінкою. Кажуть, що, попри фах вчителя фізкультури, Марія Марковець завжди жіночно і гарно виглядає, не дозволяючи собі прийти на роботу у спортивному костюмі. Розповідають і про особливий творчий підхід у роботі зі школярами – систему бонусних заохочень. Кажуть, що раніше зустрічали таку лише у вигляді цукерок, проте Марія Василівна її вдосконалила – з гарну роботу діти отримують цікаві для них та й корисні в подальшому барвисті резинки. А це цитують колеги одного з членів журі Всеукраїнського етапу конкурсу, яка говорила, що раніше більше відзначала роботу чоловіків-фізкультурників, проте після виступу Марії Марковець змінила свою думку.

- А ще вона ніколи себе не вихваляє, - додають вчителі. – От завжди розділяє свій успіх на усіх. То ще той тонкий психолог, бо знає, як до кого підійти та про що поговорити. Хто ще так творчо вишикує усіх для спільного фото чи вдало організує роботу? Режисер на всі випадки життя  цілий колодязь ідей… Та здається, ми б усі до цього часу без її енергії заржавіли б!

Так на позитиві завершують свою розповідь про педагога, чиї здібності відзначили на Всеукраїнському рівні та який продовжує в простоті працювати у звичайній сільській школі. Марія Василівна ж активно ділиться з районними колегами по фаху своїми цікавинками: інтерактивними вправами щодо правил безпечної поведінки на уроці, функціональним дихальним тренінгом, рефлексією «коло друзів» тощо.

Вікторія Черпак. 

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 115 гостей на сайті