Авторизація

HomeНовиниВ РайоніОЗЕРЦЯМ – 450 РОКІВ!

ОЗЕРЦЯМ – 450 РОКІВ!

( 1 Vote )

…У зелен-краї, де одні ліси, де небо чисте і прозоре, там загубилось на краю землі поселення, цікаво неозоре. Озерці нарекли його. Там ніколи не було колгоспу. Там від першої Світової війни не було чужинців. Це – вільне поліське село із своїми традиціями та вподобаннями. Щоб зрозуміти серце селян Озерців і його хуторів, там просто треба побувати.

 І ми побували. Довго їхали від райцентру до Білого озера, ковдобини псували настрій. Обабіч дороги – гриби; наш водій, спинивши авто, знайшов одразу два. А я знайшла кілька бабок.

Село нас зустріло сонечком і людьми біля найголовнішого в глибинці об’єкту – місцевого відділення зв’язку, яке обслуговує більше десятків хуторів, 365 пенсіонерів і до двох тисяч населення. В Озерцях чистота і культура притаманна кожній господі, не дивлячись на віки.

Сьогодні Озерці мають свою сільську раду, а раніше їхні землі передавалися з одного господарства в інше. Мешканці Озерецької сільради більше їздять на Луцьк, ніж на Рівне, бо до волинської «столиці» через річку 120 кілометрів, а до райцентру чи в область їм треба добиратися дуже довго. І дуже дорого. Хто ж по таких вибоїнах захоче на край світу їхати?

Але й тут живуть люди зі своєю Історією, своїми вподобаннями і маленькою батьківщиною.

У «Літописі древніх літ» Озерці значаться декілька разів на річці Веселуха. Та найбільш достовірні згадки про село є в радянському виданні історії міст і сіл України, Ровенщини зокрема. В «Літописі» Озерці згадуються двічі: в 1562 та 1565 роках. У цих роках йшла визвольна боротьба на землях нашого району. Зокрема, на захід від села Новаки залишилися місця тодішніх боїв і гайдамацький хрест.

Пам’ять треба не мертвим – пам’ять треба живим. Вона не обійшла Озерці. В першу світову Озерці, Городок і всі хутори аж до Борової попали в австрійську окупацію. Зайнятою окупантами була і територія Городка. Там австріяки стояли довго і надійно. Вони побудували справжній військовий городок із усіма можливими на той час комунікаціями. Та найголовніше, заготовили стільки дошок, що всі, хто пересиджував війну в Боровій, після повернення на готовому матеріалі двори зводили.

Але царський уряд після першої світової війни населення Озерець і Городка (території яких перебували в австрійській окупації) вивіз у Курську та Рязанську області. Зелена і червона партизанщина другої світової війни теж лишила свій слід.

…Вранці 11 священників правили у місцевому храмі осанну Пречистій Богородиці і молилися за здоров’я всіх прихожан. А з обіду в сільському клубі лунала музика і аматори художньої самодіяльності під керівництвом Антоніни Блищик, місцевої школи та апарату сільради готували концерт.

Зазвучали фанфари. Сільський голова Микола Макарчук привітав односельчан із святом села, яке проводиться тут вперше за 450 років, і побажав всім многая літа й добра.

Виступали вихідці з села, які досягли значних успіхів у бізнесі. Згадували земляки найстарішого і найменшого жителів, тих, хто у парі йде 25 і 50 років. Вшановували іменинників і заслужених у селі людей. Кожному із них дарували пісню або танок. Відрадно, що в цьому плані молодь та діти не поступалися ветеранам.

А коли вичерпалася офіційна програма, на сцену вийшли сусіди з Більської Волі. Виступали справжні артисти — жіночий ансамбль української пісні «Журавлина» під керівництвом Ольги Йонік. Артисти Більської Волі подарували озерчанам багатоплановий змістовний концерт. Всі види сценічного мистецтва, включаючи театральні сценки, винесли вони на суд глядача. А репертуарі кожному присутньому була відведена своя роль. Та найщемніше брали за серце вітання і побажання тим, хто живе і трудиться в селі, починаючи від мам, бабусь, домогосподарок і завершуючи поштовиками, торговельними працівниками, вчителями та медиками.

Свято вдалося, бо воно йшло від чистого щирого серця. Воно йшло від душі. І в кожному шанованому домі, як уже на престольний празник, збиралася родина. Сюди, в Озерці, Городок, Глинище, Дуб’є, Вельхів, Цитимне, Гірник, Красну Вісь та інші поселення з усіх усюд з’їжджалися діти та внуки: рідне село святкує іменини.

 Галина Тєтєнєва

На фото: Озерецькі фрагменти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Коментарі   

 
+5 # Гість 14.11.2013, 14:38
Дякую журналістам за цікаву і змістовну інформацію про моє рідне село Озерці.Можливос ті побувати на святкуванні 450-річчя села в мене не було, а коли прочитала цю статтю, серце защеміло... Гордість і радість бере за те, що село живе і процвітає.За організацію свята всім велике спасибі.
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 111 гостей і 1 користувач на сайті