Особливий статус окремих регіонів?

( 0 Votes )

                На сайті ОБСЄ у ніч на 7 вересня був опублікований протокол, підписаний представниками України, РФ та ОБСЄ за результатами "мінської зустрічі". Нагадаємо, вона відбулась 5 вересня у м. Мінськ (Беларусь) за участю другого президента України Л. Кучми, посла Росії в Україні М. Зурабова, спецпредставника ОБСЄ Х. Тальявіні та представників бойовиків від «ДНР» та «ЛНР» .

                  Підписаний документ складається  з 12 пунктів. У них, зокрема, йдеться про те, що сторони негайно у двосторонньому порядку мають припинити вогонь та забезпечити моніторинг  та верифікацію (підтвердження) з боку ОБСЄ режиму незастосування зброї. До того ж протокол визначає створення зони безпеки у прикордонних районах України та Російської Федерації. Сторони-підписанти взяли на себе зобов’язання «вивести незаконні збройні формування, а також бойовиків і найманців з території України»,  невідкладно звільнити всіх заручників та незаконно утримуваних осіб та «прийняти програму економічного відродження Донбасу і відновлення життєдіяльності регіону».

                Безумовно: факт підписання цього документу є досягненням української влади та дипломатії щодо припинення вогню на Сході України. Нагадаємо, що це друга спроба припинити вогонь за час збройного протистояння. Наслідки та результати підписання цього протоколу будуть видимі через деякий час. 

                Проте слід звернути увагу на пункт третій підписаного протоколу. У якому, зокрема, наголошується на готовності української влади провести децентралізацію, у тому числі шляхом прийняття Закону України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областях» (закон про особливий статус). Точніше цю пропозицію сформував П. Порошенко на саміті НАТО, що проходив у Ньопорті (Велика Британія). Зокрема, він наголосив: «Ми готові забезпечити дієві кроки, які будуть включати децентралізацію влади, особливий статус окремих регіонів Донецької та Луганської областей, що стосується їхніх економічних свобод, гарантій використання будь-якої мови на цій території, а також культурних традицій». Слова президента наводить видання «Європейська правда».

                Отже, слід розуміти, що серед рівноправних регіонів України з’являться окремі регіони у Донецькій та Луганській областях, які будуть мати особливий статус. Що воно означає на практиці і як це буде функціонувати, українській громаді поки не пояснили. Тим більш, що спочатку треба ухвалити Закон України «Про тимчасовий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областях» (закон про особливий статус). Але на пам'ять приходять спогади про особливі економічні зони, які за часів президентства Л. Кучми були впроваджені в державі. Деякі вітчизняні економісти після двох-трьох місяців їхнього функціонування назвали їх «чорними економічними дірками» держави.

                А може, варто було б доповнити прийнятий протокол пунктами 13 та 14 приблизно такого змісту. Пункт 13: якщо Російська Федерація так переймається новими державними утвореннями, українці радо «пошлють» цілих дві «країни» (Луганську та Донецьку «республіки» або «регіони з особливим статусом») до їхньої матері. Точніше – на російську територію, благо місця у Сибіру та на Далекому Сході достатньо. Вистачить на сотню таких «республік». Пункт 14: якщо людина вважає себе росіянином й упевнена, що тільки на російській землі буде щасливою – будь ласка, ніхто не тримає її в Україні силою. Тоді або держава, або самі українські громадяни дадуть грошей на квитки «до родіни предків» цим людям.

                І тоді не треба придумувати якісь спеціальні чи окремі зони на українській землі. Усі регіони будуть рівноправні та однакові перед законом.  Інакше завтра такого ж статусу вимагатиме «Колківська республіка», або «Янтарна зона Полісся».

Олександр ТРУХАЧОВ, політолог, м. Київ 

 

У вас недостатньо прав для коментування.