Багато творчих людей дали Каноничі Володимирецькому району та всій Україні. Звідти вийшли поважні співочі голоси, поети та науковці, заслужені майстри спорту, народної творчості…
Жінку, про яку піде мова, також знають і поважають в селі та за його межами. Вона вже 35 років вчителює в Каноницькій ЗОШ І-ІІІ ст., і відома своїми учнями-олімпіадниками не лише з фахового предмету, фізики, а й з трудового навчання.
Ніна Федорівна Гордієвич народилась в Антонівці в 1956 році, проте все життя її сім’я прожила в Каноничах. Тут же, після одруження та народження первістка (загалом має трьох дітей), з чоловіком почали працювати в школі.
Спочатку вела виховну групу подовженого дня, де школярам і уроки, й художні заходи допомагала підготувати. Потім і фізику почала викладати. Та перше, чим завжди зацікавлювала дітей, – це рукоділля. Її вихованці тепер займають призові місця на всеукраїнських, обласних, районних конкурсах та виставках в різних номінаціях: від вишивання до бісероплетіння.
На уроках трудового навчання Ніна Федорівна представляє учням неймовірно великий асортимент роботи: паперопластика, бісероплетіння, вишивка, сувеніри з текстилю, в’язання спицями та гачком, канзаші (вироби з шовкових ниток), навчає молодь й чудернацькій старовинній скандинавській техніці вишивки хардангер.
Розповідає, що завжди, коли вводить новий вид рукоділля в дитячу практику, перевірить це на власному досвіді, переконається, що воно варте того, аби знайомити з цим ноу-хау дітей. Готовий виріб приносить в клас, де захоплені учні вже за звичаєм роззявляють роти з питанням в очах «а як це Ви так змогли?». Подібну картину я побачила і під час бесіди з вчителькою – вона саме презентувала дерево із кавових зерен та паперове дерево у стилі топіарі. Дівчата все розглядали чудо-витвір та цікавились, що ж то за техніка виконання.
Увесь кабінет трудового навчання, де викладає Ніна Федорівна, – ніби куточок якоїсь маленької казкової країни, про яку колись співала Наталя Корольова. Чого тут тільки не побачиш! Шафи переповнені різноманітними учнівськими рукодільними роботами, а стіни обвішані гарними вишитими картинами, незвичайними композиціями.
До самих вишитих робіт своїх вихованців вчителька ставиться особливо прискіпливо: в першу чергу перевіряє вивороти робіт (тому вони, звісно, ідеальні). Пояснює:
– Дівчатка ж усі – майбутні невісточки. А виворіт роботи як ніщо характеризує автора, його акуратність та працелюбність. Я це ученицям своїм розповідаю, вони погоджуються і терпляче дотримуються правил ідеальної вишивки.
Веде Ніна Федорівна також гуртки бісероплетіння та вишивки при КПНЗ «Володимирецький районний Будинок школярів та юнацтва». Групи вщент переповнені дітьми.
Вчителька каже, що й доньки перейняли від неї це хобі. І давно вже її перевершили, бо їхні роботи більш вишукані. Вони часто діляться з Ніною Федорівною новими ідеями композицій, дарують їй матеріал для роботи.
На питання про життєві орієнтири вчителька відповідає:
– Маю два ідеали – це батько, що завжди вчив мене життєвій мудрості, та колишній директор нашої школи Петро Миколайович Бондаренко. Він для мене ідеал педагога і професійний орієнтир.
Звісно, при спілкуванні з цією людиною складається враження, що вона просто живе тим, що нині модно називати хенд-мейд (ручна робота). Та це зовсім не так. Сама Ніна Федорівна визнає: досі не може сказати, що більше в її душі над нею бере верх: викладання фізики чи рукоділля:
– Усе під настрій. Як над новою композицією до уроку трудового навчання можу просидіти до пізньої ночі, так і над експериментами та задачами з фізики сиджу, розраховую. А ще квіти люблю розводити. Отак і живемо. Чоловік у мене хороший, завжди допомагає, підтримує, інколи по-доброму жартує з мене та моїх вподобань…
Подавати власні роботи для участі в різних конкурсах народної творчості Ніна Федорівна соромиться, не вважає за потрібне. Каже, що їй набагато приємніше, коли в цьому задіяні її вихованці.
Однак часто дарує свої композиції родичам та друзям, а її роботи інколи прикрашають виставки до дня села…
Олена СТЕЛЬМАЩУК
< Попередня | Наступна > |
---|