Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Відкрили оновлену поліклініку Володимирецької ЦРЛ. Але на цьому лише розпочалася епоха змін у сфері медичного обслуговування Володимиреччини. Новими коридорами люди йтимуть до лікарів у нові кабінети, лежатимуть в нових палатах з покращеними умовами, користуватимуться новим медичним обладнанням, яке дозволить швидше ставити на ноги хворих. А чи стали ми від того вдячнішими, обачнішими, акуратнішими, бережливішими? Чи спростилася робота лікарів завдяки оновленню умов їхньої праці і чи змінилося їхнє ставлення до хворих?

Які зміни, окрім інтерфейсу поліклініки, відбулися у Володимирецькій ЦРЛ? Про це запитаємо головного лікаря Івана Караїмчука.

-        Іване Васильовичу, чи обжилися на новому місці? Поділіться враженнями від нових умов праці.

-        Трохи обжилися. Вже через два дні після відкриття вселились спеціалісти поліклінічного структурного підрозділу, потім лабораторія й приймальне відділення, тоді й відділення анестезіології інтенсивної терапії, а з 1 березня повноцінно працює хірургічне відділення. Враження від переїзду дуже приємні, адже зроблено дійсно багато і якісно. Придбали нове медичне обладнання, яке, до речі, вже почало працювати для людей. Щоб покращити якість медичної допомоги, було зроблено навіть кадрові перестановки, організовано цілодобовий пост оперативних медичних сестер.

Але поряд з тим є й досить печальне враження від переїзду. Люди мають усвідомити, що всі ремонти, покращення умов роботи медиків – це все зроблено не для медиків, для людей. Та рівень культури відвідувачів ЦРЛ часто залишає бажати кращого.

Передбачалося, що людина прийде, зніме верхній одяг (адже в приміщенні дійсно тепло), взує бахіли, щоб не нести бруд в приміщення, і направиться до спеціаліста. А в реальності стіни вже за тиждень були дуже брудними й затертими верхнім одягом; ще прикріше, аж до болю, що вже за тиждень з’явилися написи «Тут був я». Хай бруд, нанесений взуттям, ми помиємо, а от на брудні стіни людям же й дивитися. І як можна чогось вимагати від персоналу, якщо бачиш таке хамське ставлення до турботи про тих же людей? Вже на другий тиждень роботи закладу на вулиці зламали лавочку, знов довелося витрачати кошти на її ремонт. Тож до європейських стандартів нам таки далекувато.

-        Є інформація, що відділення неврології перестало існувати. Наскільки вона достовірна і де будуть тепер обслуговуватися хворі, які раніше направлялися в неврологію?

-        Відділення неврології як структурний підрозділ дійсно ліквідовано. Але ліжка неврологічні залишаються. Медичний персонал переміщений в інші підрозділи: 10 ліжок в Рафалівці, 10 ліжок при нашій терапії і 10 – при травматології. Змінилася не лише назва відділень, а й підхід до лікування. Ці ліжка тепер виконуватимуть зовсім інші функції: при травматології лікуватимуться хворі травматологічного профілю з захворюваннями периферичної нервової системи (остеохондрози, травми головного мозку тощо), в терапевтичному відділенні (яке зараз називається багатопрофільне терапевтичне відділення інтенсивного лікування) лікуватимуться хворі з судинною патологією (транзиторні порушення мозкового кровообігу, судинні захворювання, інсульти). У Володимирці це найдоцільніше, оскільки такі хворі можуть потребувати огляду й інших спеціалістів. А в Рафалівці в багатопрофільному терапевтичному відділенні відновного лікування обслуговуватимуться ті, в кого гострий період хвороби вже пройшов і далі хворі потребують реабілітації. Також тут лікуватимуться хворі кардіологічного профілю і ті, хто на диспансерному обліку має проходити планове лікування. Кількісно ліжок на даний час не зменшилося, але певні перетворення таки пройшли.

-        Це  лише наша стратегія чи ми йдемо за досвідом інших медичних закладів? З чим пов’язана реструктуризація ліжкового фонду і які очікувані результати?

-        Ми цей крок робимо вимушено. Так само буде здійснений поділ на ліжка планового та  інтенсивного лікування, адже є суттєва різниця в їх вартості (ліжка планового та відновного лікування значно дешевші). Поштовхом до реструктуризації ліжкового фонду стала постанова Кабміну про приведення ліжкового фонду до стандарту 60 ліжок на 10 тис. населення. А оскільки в 2011 році ми вже провели певні скорочення ліжкового фонду і медичного персоналу (тоді ми скоротили 65 ліжок), це дало нам можливість уже на той час привести ліжковий фонд в показники 42,0 на 10 тис. населення. Тобто в районі сьогодні ліжковий фонд відповідає нормам. Але основна причина такого кроку полягає в тому, що упродовж останніх двох років рівень госпіталізації впав і, як наслідок, 70 ліжок не виконували своїх прямих функцій. Отже, в той час, як одне ліжко у терапії не зайняте, 1 ліжко, наприклад, в гінекології перепрацьовує в 5 разів. Тому й довелося їх перепрофільовувати. В лютому ми у тестовому режимі зробили перші зміни і результату довго чекати не довелося: ліжка запрацювали.

-        З моменту відкриття оновленої поліклініки пройшло вже більше місяця. І за цей час багато чого сталося: встигли й понівечити нове майно, й наскаржитися на недоліки в поліклініці. Серед основних з них – розташування лабораторії на 4 поверсі і несправність ліфтів. Скажіть, наскільки ці незручності тимчасові?

-        Лабораторія на 4 поверсі – це спланований передбачений хід. З 1 березня один ліфт запущений в дію, а не працював він тому, що упродовж місяця проходили навчання ліфтери. Цей ліфт передбачений для хворих, які не можуть самостійно піднятися, а вхід до нього – через приймальне відділення. Пасажирський ліфт, який наразі законсервований, знаходиться в робочому стані. Проте термін експлуатації підйомника уже вийшов і його використання заборонене. Зараз ми уклали договір з організацією, яка проведе обстеження цього ліфта і проведе поточні ремонтні роботи для того, щоб отримати дозвіл на його експлуатацію. Орієнтовно це займе до двох місяців часу. Так що це питання вирішується і є лише тимчасовою незручністю.

Як на мене, всі незручності можна перетерпіти, крім людського вандалізму. Доки вирішиться питання з ліфтом – пообписують стіни, поки відремонтують стіни – поламають ліфти. Не вміємо жити порядно, то житимемо так, як на те заслуговуємо. Багато чула нарікань і на хамство медичного персоналу, але сама, на щастя, не стикалася з таким. Щоб цього уникнути, можливо, варто пригадати чарівні слова «Добрий день», «Доброго здоров’я», «Перепрошую», «Підкажіть, будь-ласка», «На все добре» і т. д.? Можливо, варто часом виконувати рекомендації щодо відвідування лікарні й лікарів і періодично здавати одяг в гардероб, взувати бахіли й чіпляти маски на обличчя в грипозний сезон?..

Європа починається з кожного з нас, а не з Києва чи з області. І куди ж нам з розбитими ліхтарями в парку, понівеченими лавками в лікарні, з нашими сміттєзвалищами й кільцями від шин на площі та ще й матюками на стінах про президентів. Майдан може змінити лише верхівку влади, але не ментальність людей. Хто змусить наших людей поважати думку співрозмовника і не вважати його за це тупим чи сєпаром, хто навчить нас не дивитися у двір сусіда і не заздрити успішному й багатому, а йти на роботу? Хто навчить нас цінувати порядність, благородність? Той, чия хата скраю? Чи, можливо, той, хто ні собі, ні людям? Чи той, в кого горить хата, то хай горить і сарай?

Чому ж переймаємося тонкою душевною організацією хуліганів, боячись оприлюднити їхні імена під їхніми ж вчинками, і не зважаємо на духовну організацію десятків тих, кому він завдав клопоту? Хто навчить нас брати відповідальність на свої плечі, а не скидати на своїх попередників? Певно, вже не знайдеться той, хто взяв би на себе чужу провину… Навіщо провину? Навіть папірця чужого підняти гидимося на суботнику. Та й суботника гидимося… Міняються обличчя по телевізору, а обличчя тих, хто його дивиться, не міняються вже роками. І доки ми самі не змінимося, нічого чекати змін по телевізору. Адже поки піпл хаває, таким воно і буде, наше життя. Життя, на яке ми звикли лишень нарікати.

Наталія АНДРЄЄВА.