Класик колись сказав: найбільша насолода – зробити щось, що на думку інших, ти ніколи не міг би зробити.
Сергій Лехкобит – один з тих, хто насолоджуються таким післясмаком.
Це вже зараз він водночас сміливо, гордо і добродушно називає себе актором маленького зросту. Це вже зараз він – зірка щонайменше всеукраїнського рівня і не лише. Бо сьогодні знімається у фільмі відомого режисера українського походження.
Раніше була інша ситуація – від образливих слів до ударів у спину.
- Хто не дав тобі зламатись? Хто допоміг тобі вирости людиною з нормальною самооцінкою?
- Звичайно мама. По-перше, вона мене виховувала як звичайну дитину і ніколи не давала мені привід сумніватися в собі. До того ж, коли приходив періодично ображеним зі школі і зі сльозами на очах, вона не давала нікому мене скривджувати, ходила в школу, розбиралася, захищала мене. Вона в мене взагалі бойова. Може дати здачі не лише словом.
- Про свою історію успіху читачам «Володимирецького вісника» ти вже якось розповідав. Розкажи, що з того часу змінилось.
- Ой, багато чого. За плечима вже немало кліпів, мюзиклів, реклам, телепередач. Це все не надто значне, але у порівнянні з нулем це вже щось. Зараз знімаюсь у одній з головних ролей фільму режисера Олега Газе. Сподіваюсь, що цей фільм відкриє переді мною нові горизонти, відкриє мене для багатьох інших режисерів, дасть поштовх новим звершенням.
- І як називається фільм, у якому ти знімаєшся?
- Єдине, що можу сказати, це те, що граю роль Павліка. Все інше – таємниця, яку я не маю права розголошувати. Зйомки зараз проходять у Латвії.
- Які враження від Прибалтики?
- О, так, враження чудові. Тут надзвичайні пейзажі. Тут найширший у Європі водоспад. При будь-якій можливості не гаю часу і вивчаю місцевість.
- Розкажи про зйомки, як все це відбувається. Нам же цікаво.
- Наші зйомки проходять у дві зміни. Всі актори дуже хороші і прості люди. Ніхто носа не задирає, із зіркою на голові не ходить. По змозі стараюсь на льоту підхвачувати ту чи іншу пораду від досвічених професіоналів кіноіндустрії. Зараз тут дуже холодно. А ми знімаємо літні сцени. В камері по-літньому одягнені, а поза нею – скоріше натягуємо на себе ковдру і гріємось. Ще їмо цибулю і п’ємо гарячий чай. Сидимо компаніями та обговорюємо останні новини. Алкоголь нам вживати заборонено. В готелі, де ми живемо, часто зупиняються поважні актори. Якось і з С.Безруковим там познайомився.
- Що найважче в ролі актора?
- Найважче – це витримати більше однієї зміни на майданчику. Одного разу моя зміна тривала 27 годин. Ви розумієте? Це більше доби! Звичайно вибиваєшся із сил, починаєш нервувати. Але я вже звик до такого ритму. Це моя стихія. Також нелегко, коли готуєшся до одного, а по факту відбувається інше. Коли вивчив текст, приходиш на знімальний майданчик, а текст вже зовсім змінився, десь щось вирізали, десь щось переставили місцями. А в голові – старий варіант тексту і ходу подій. Треба переучувати і скоріше підлаштовувати себе під настрій режисера і новий сценарій.
- Ти можеш себе назвати щасливою людиною?
- Так, я відчуваю себе щасливим. Я оточений приємним, добрим і дружнім колективом, у мене є друзі, улюблена робота, певний кар’єрний ріст і схвалення оточуючих. Але я розумію, що я по суті не так багато і досягнув. Я хочу більшої і ширшої сцени. Я можу більше, а отже я буду більше.
- У тебе бувають часи відчаю? Як ти борешся з цим?
- Періодів депресії не маю. Взагалі я завжди налаштовую себе на позитив. І коли для когось, як-то кажуть, стакан наполовину пустий, то для мене він – наполовину повний. Звичайно, буває поганий настрій. Але я на тому не зациклююсь. Піду прогуляюсь, помилуюсь природою, сяду в кафе та спостерігаю за життям навкруги. Розчиняюсь у ньому і проблеми розчиняються також.
- Який маєш найяскравіший спогад у своїй кар’єрі?
- Те, що я ніколи не забуду, - це коли я вперше знімався («Хвилина для перемоги» в 2011 році), все тоді для мене нове було. Там виграв я тоді 35 тисяч гривень. Після цього в мене з’явилась тяга до зйомок і вагомих звершень. А найяскравіший спогад – це коли ми знімали рекламу в швидкісному режимі і я був у костюмі куртки. В тому костюмі я відсидів підряд 22 години зйомок. Це було літо, спека і нереальний дискомфорт.
- Що ти порадиш людям з особливими потребами?
- Що я можу сказати… В першу чергу не комплексувати, не замикатися в собі, а більшість людей, на жаль, так і робить: замикається в собі і сидить в чотирьох стінах, всього і всіх соромиться. Цього не має бути, бо кожен має відстоювати свої права і реалізовувати себе в поаніц мірі. Мій зріст для мене – вже давно не проблема, оскільки я не можу на цей факт вплинути, залишається його робити своєю родзинкою, а не своїм недоліком. Мене Бог таким створив, отже, потрібно жити і радіти життю. У кожного є мрія, але не кожен її намагається реалізувати. Мій девіз – вставай і йди, дій, рухайся. Бо під лежачий камінь вода не тече.
- Ти добре мотивуєш собою і своїм прикладом. Бажаю тобі ще більших звершень на твоїй професійній ниві!
- Дякую.
спілкувалася Олена СТЕЛЬМАЩУК
< Попередня | Наступна > |
---|