HomeНаше життяЗустрічі для васУродженка Володимирця Леся Цуренко: "Мрію потрапити до двадцятки найкращих тенісисток світу"

Уродженка Володимирця Леся Цуренко: "Мрію потрапити до двадцятки найкращих тенісисток світу"

( 0 Votes )

Сьогодні у багатьох із нас теніс асоціюється з дівчатами модельної зовнішності, світовою популярністю та величезними гонорарами. Та чи насправді це так легко дається спортсменам, знає уродженка з Володимирця, відома в Україні тенісистка Леся Цуренко.

 Для спортсменки великий теніс став частиною життя. За словами Лесі, насправді похвалитися великими гонорарами можуть лише ті, хто потрапляє до ТОП-20 світового рейтингу. Решта тенісистів мріють хоча б про те, щоб вийти на самоокупність. Бо ж одна спортивна екіпіровка скільки коштує…

Нині наша 27-річна тенісистка – переможниця двох турнірів Жіночої тенісної асоціації (WTA) в одиночному розряді. Попри напружений графік, постійні тренування, турніри та переїзди Леся знайшла і для нас вільну хвилинку та розповіла про своє життя, відпочинок і спортивну кар’єру.

– Лесю, розкажіть чому саме теніс став улюбленою справою вашого життя?

Я точно й не пам'ятаю, як це сталося. Мені було лише 6 років. Скоріше, мабуть, цей вид спорту обрали батьки, які відвели мене у групу з тенісу. На той час вибір дитячих секцій у місті Южноукраїнську, де ми жили, був дуже великим, але всі вони були вже заповнені. І лише у групу з тенісу набір дітей тільки розпочинався. Можна сказати, що вибору у моїх батьків не було.

– А коли виїхали з Володимирця? З чим пов'язаний переїзд?

Фактично у Володимирці я тільки народилася, і проводила там лише літні місяці у моєї бабусі Ніни. Жили ми на той час вже у Тбілісі, а у 1994 році моя сім'я переїхала до Южноукраїнська (мені було 5 років) через громадянську війну у Грузії. Незабаром до Южноукраінська переїхала і моя бабуся з Володимирця.

– Як далі склалося ваше життя?

У Южноукраїнську я, власне, і почала грати в теніс. Закінчила гімназію, потім переїхала до Києва, вступати до університету фізичного виховання разом зі своєю сестрою, юристом за освітою, яка була тоді в пошуках роботи.

– І через стільки часу більше жодного разу не були у Володимирці?

Після переїзду до Южноукраїнська я більше не приїжджала до Володимирця. Деякі родичі зараз також живуть у Києві, а деякі у Володимирці. З ними зв'язок підтримує моя мама. 

– Розкажіть про початок спортивної кар’єри.

Найперші турніри я грала в Южноукраїнську та в Миколаєві, а потім вже – по всій Україні. Якщо правильно пам'ятаю, то першим турніром за межами області став Трускавець. Ну, а професійний теніс для мене почався у віці 18 років, коли за підтримки моїх тренерів Світлани Сергіївни Медведєвої та Юрія Борисовича Черепова з'явився спонсор, що дало мені можливість подорожувати за кордон і грати вже на міжнародному рівні турнірів. Тоді Світлана Сергіївна вірила в мене більше, ніж я сама, Вона відмовила мене від вступу до американського університету і переконала, що рівень моєї гри достатній для вищої ліги (хоча мені так не здавалося тоді). А вищу освіту я потім здобула в Україні

– На вашу думку, що найголовніше в тенісі?

У тенісі дуже багато складових: техніка (дуже важливо вміти виконувати абсолютно всі прийоми на корті), тактика, фізична підготовка (витривалість, швидкість, сила, спритність), швидке мислення. Та найголовніше, на мою думку, характер, точніше – впертість. Частіше перемагає той, хто більше цього жадає.

- Напевно, щоб бути у формі, завжди потрібно дотримуватися певного графіку. З чого розпочинається ваш день?

- Планування відіграє дуже важливу роль у моєму житті, адже упродовж дня необхідно не тільки пограти в теніс, а й попрацювати в тренажерному залі, або ж позайматися йогою, зробити масаж та інші реабілітаційні процедури, правильно спланувати харчування, та й просто відпочити. Саме тому мій день починається і закінчується плануванням. Більш масштабні плани – на тиждень або місяць – робить мій тренер. Він же планує графік турнірів. Найчастіше мій день розпочинається з легкої зарядки. Це може бути декілька вправ, фізичних та дихальних, які допомагають тілу та розуму прокинутися. Обов'язковим є хороший сніданок, адже у спорті організму постійно потрібні поживні речовини.

Як зазвичай проводите вільний час?

Відпочивати намагаюсь як можна більше, хоча часу на це залишається небагато. Люблю читати, слухати музику і, звичайно ж, проводити час з друзями у кіно або в кафе за чашкою кави. Дуже люблю каву, хоча для спортсменів це не найкращий напій (посміхається).

Завдяки своїм досягненням їздите на турніри, чемпіонати до різних країн світу. Чи є якісь серед них, де вам найбільше подобається бувати?

Я люблю Україну і своїм місцем проживання бачу Київ. Обожнюю сюди повертатись. Серед улюблених країн – Канада та Австралія. 

А чому саме Канада та Австралія?

У цих країнах мені подобається загальна атмосфера та дуже доброзичливе ставлення місцевих жителів до гравців. Тутешні мешканці обов'язково допоможуть вирішити будь-яку проблему. Саме тому більшість гравців вважає найкращим турніром саме Відкритий Чемпіонат Австралії.

Нещодавно ви знов повернулися з-за кордону. Це був черговий турнір?

– Так, я повернулася з Кубка Кремля, що проводився у Москві. На жаль, мені не вдалось завершити свій матч через біль у лівій ступні. Це був завершальний турнір в сезоні для мене, і зараз я відпочиваю до середини листопада. Далі розпочну підготовку до нового сезону.

На участь у змаганнях (зокрема, на поїздки) потрібні чималі кошти. Держава допомагає фінансово?

Це правда, що теніс дуже дорогий вид спорту і потребує великих коштів для повноцінного розвитку спортсмена, адже турніри проходять по всій земній кулі. Крім того, гравцю необхідна команда, або хоча б тренер, що також додає витрат. Це особливо необхідно усвідомлювати батькам, які мріють, щоб їх дитина грала в теніс. Зараз я забезпечую себе сама повністю, але почати грати професійно мені дозволили спонсорські кошти. Для мене це була єдина можливість розпочати професійну кар’єру у великому тенісі. Держава та федерація тенісу на даний час виділяє кошти лише на командні змагання, 2-3 рази на рік. Сподіваюся, що в найближчому майбутньому з'являться програми державної підтримки обдарованих тенісистів, адже по собі знаю, наскільки важко, а часом і зовсім неможливо розвиватися в тенісі без необхідних на це коштів.

Хто для вас є взірцем?

Мабуть, буду неоригінальною та скажу, що взірцем для мене, як і для більшості тенісного світу, є Федерер (швейцарський професійний тенісист). Він вивів теніс на новий рівень грації та легкості виконання. Недарма його називають "чарівником". Дивитися, як він грає,це справжнє задоволення! Крім того, він є взірцем зразкової поведінки на корті і за його межами. 

А найбільшою підтримкою?

Найбільшою підтримкою для мене є моя сім'я. Думаю, що важливо мати людей, які тебе підтримують, бо їм насправді байдуже: виграєш ти чи ні; вони тебе все одно люблять! І, звичайно ж, мій тренер Дмитро Брічек та команда спеціалістів, які допомагають при необхідності. Та і вся тенісна родина Києва та України! Підтримки чимало.

Кого вважаєте найпринциповішим суперником?

Можливо, це буде звучати дещо філософськи, але вважаю найпринциповішим суперником себе саму. Адже, щоб перемогти суперника, спочатку необхідно побороти власний страх, невпевненість і сумніви. Коли це вдається, граєш ти вже лише з м'ячем і зовсім не думаєш, хто стоїть на протилежній стороні.

Розкажіть про свої захоплення, окрім тенісу

– Я захоплююся читанням книг. Це постійно дає нову інформацію та допомагає відволікатися від думок про спорт, що є дуже важливим, щоб запобігати перенавантаженню. Також люблю дивитися інші види спорту, особливо командні.

– А що читаєте?

– Більш за все люблю книжки з психології або духовного розвитку, але улюбленого автора немає, адже тут кожна книга унікальна і має щось особливе. На мою думку, такі книги допомагають розвиватися і у тенісі, і у звичайному житті.

Напевно, як і кожна людина, полюбляєте мріяти. Про що ваші мрії?

На даний момент моєю мрією є потрапити до двадцятки найкращих тенісисток світу, а далі буду мріяти масштабніше.

Чим плануєте зайнятися після закінчення кар’єри?

Про закінчення кар'єри ще не думала, але, найпевніше, буду займатися чимось, пов'язаним з тенісом, адже дуже люблю цей вид спорту.

Бажаємо Лесі, аби її мрія швидше стала реальністю. Нових їй спортивних досягнень та найвищих результатів у наступному сезоні!

Спілкувалася Ольга ПЕШКО

фото з архіву тенісистки 

 

У вас недостатньо прав для коментування.