Авторизація

HomeНаше життяЗустрічі для васОлександр ОСМОЛОВИЧ: "Кожен владний крок - в інтересах громади"

Олександр ОСМОЛОВИЧ: "Кожен владний крок - в інтересах громади"

( 1 Vote )

 

На запитання «ВВ» відповідає селищний голова Володимирця Олександр ОСМОЛОВИЧ

– Олександре Григоровичу! Володимирчани довго ждали, коли і підтопленням, і вибоїнам на вулиці Повстанців прийде кінець. Довгождане свято настало, але чи таким воно уявлялося?

– Реконструкцію вулиці поки що не завершено, й об’єкт не зданий в експлуатацію. На сьогодні відкориговано проектно-кошторисну документацію. Тож при внесенні змін планується у порядку співфінансування спрямувати 350 тисяч гривень на завершення робіт та має відбутися державна комплексна експертиза цих змін. Днями зустрічався з керівництвом генпідрядної організації. Порозуміння начебто є, і якщо все буде добре, то в кінці квітня чи на початку травня роботи мають відновитися. Маємо, щоправда, й прикрість: після згаданого коригування ціна об’єкта виросла більш як на 50 відсотків. Так сталося, що деякі роботи проектувальники не передбачили. Зокрема й сама дорога на папері більш як на півметра подана вужчою. Тому й виникла потреба у коригуванні документації.

– А якщо спробувати оцінювати те, що вже зроблено?..

– Фактично виконано 90 відсотків передбачених проектно-кошторисною документацією робіт. Дещо зроблено навіть поза проектом. Що ж стосується якості, то моя думка буде суто суб’єктивною. Як на мене, якість робіт не найкраща, і це було видно з самого початку. Напевно, траплявся неякісний асфальтобетон. Місцями він почав лущитись, і про це говорилося з управлінням капітального будівництва та генпідрядником. Останній не відмовляється й обіцяє власним коштом поправити недоліки.

– Чи можна вже зараз говорити про ціну об’єкта?

– Торік ми перерахували півтора мільйона гривень управлінню капітального будівництва як свою частку у співфінансуванні. А в кінці року 180 тисяч цих коштів, не будучи освоєними, повернулися назад у бюджет селищної ради. До речі, на цю вулицю передбачалося не півтора, а мільйон шістсот п’ятдесят тисяч. Отож нині 350 тисяч ми готові виділити на завершення робіт. Принаймні, виноситимемо це питання на чергову сесію. Скориставшись торішнім невикористаним грошовим залишком, маємо завершити важливий для селища об’єкт. Жаль тільки, що він значно подорожчав. Після коригування кінцевий варіант проектно-кошторисної документації становить орієнтовно 7 мільйонів гривень при початкових 4,381 мільйона. «Приріст» – 50 відсотків! Але це не означає, що всі 7 мільйонів буде потрачено на об’єкт, адже, як я уже сказав, роботи виконані майже на 90 відсотків i по нових цінах буде профінансовано тільки залишок робіт, в тому числі на 350 тисяч гривень – коштом селищної ради.  

– А про які недоробки ви згадували?

– Незавершеним залишився з’їзд на вулицю Інтернаціоналістів – він не заасфальтований. Окремі дрібні огріхи лишилися на виїзді з райцентру. Коригуючи документацію, ми все погодили з управлінням капітального будівництва та генпідрядником і додатково передбачили дещо більше 300 квадратних метрів дороги біля житлового будинку по вулиці Повстанців: її розширимо на відтинку від вулиці Миру до автозаправної станції. Там знаходяться колодязі зливової каналізації, і ту смужку дороги треба заасфальтувати. Є нарікання і на заглиблені в асфальт каналізаційні люки. Гріх цей, очевидно, лягає на всіх. Усе начебто було погоджено з виконавцями робіт, а в результаті частина каналізаційних люків пішли під асфальт. Коригуючи проектно-кошторисну документацію, врахували і цей не дуже приємний момент. Коли ж питання з якоїсь причини «не пройде», все одно шукатимемо спосіб його вирішення.

– А як буде з тротуарами по цій вулиці?

– Про тротуари, на жаль, не йдеться. Немає навіть проектно-кошторисної документації. Якщо, для прикладу, взяти ділянку від вулиці Соборної до вулиці Миру, то на тротуари з обох боків треба чотири-п'ять мільйонів гривень, а таких грошей у нас немає і найближчим часом не буде. Тяжко щось говорити навіть про перспективу. Коли ж зовсім відверто, то перспективи взагалі не бачу. У нашому селищі вісімдесят кілометрів доріг, але тільки на тридцяти є тротуари. Дві третини вулиць взагалі без них.

– Мабуть, володимирчани не дуже цьому зрадіють. А ще свого часу йшлося і про реконструкцію освітлення на вулиці Повстанців…

– То правда, навіть проектно-кошторисну документацію розроблено, і ціна питання – два мільйони гривень. Освітлення, як і говорилося, має бути на сонячних батареях, однак роботи обійдуться надто дорого. Ми й досі сподіваємося на залучення інвестицій. Маємо й інвестора – приватне підприємство у місті Луцьку. Там хоч зараз готові взятися за діло, але щомісяця упродовж п'яти років доведеться платити приблизно по 60 тисяч гривень. Правду кажучи, це розхолоджує. Немає певності і в тому, що встановлена апаратура прослужить п'ять років. Тож хочеться, щоб з'явився інвестор з кращими пропозиціями.

 

Вода, яку беремо і повертаємо…

 

– Олександре Григоровичу! Скільки б не розглядалося водне питання у селищі, але повернутися до нього ніколи не зайво…

– Якщо торкнутися якості питної води, то й справді маємо проблеми. З 2010 року реконструюємо центральний водозабір, а нарікання на воду не припиняються. Замовником робіт виступило обласне управління житлово-комунального господарства. На рівні Києва ми виграли проект, і з держбюджету нам виділили приблизно 960 тисяч гривень. Відбувся тендер. А коли роботи було виконано більш як на 830 тисяч, облуправління спробувало ввести об’єкт в експлуатацію. Держбудінспекція, вивчивши ситуацію, зробила ряд зауважень. Здача об’єкта в експлуатацію не відбулась. І тоді проектно-кошторисну документацію скоригували, незавершене будівництво передали селищній раді, а ми у свою чергу виступили замовником продовження реконструкції. За скоригованим проектом додатково «вилізла» ще 301 тисяча гривень, однак робота продовжилася. Жаль тільки, що бажаного ефекту не дала. Вода стала кращою, однак не всім діючим нормативам вона відповідає. Вміст заліза не повинен перевищувати 0,2 дециметра на кубометр, але у воді з нашої свердловини інколи він у десять разів перевищував норму. Навіть при нинішній «одиниці» – п’ятикратне перевищення.

Після всіх етапів фільтрації на станції знезалізнення вміст заліза падає вдвічі, але й цю воду не назвеш чистою. Ситуація така, що роботи по знезалізненню виконані три роки тому, але з підрядником, фірмою «КомфортЕко», розрахуємося лише після того, як вода справді стане якісною. Днями відбулася зустріч із керівництвом фірми. Взявши проби води, вони залучили до перевірки фахівців НУВГП, і ті дійшли висновку, що на доочистку щодоби додатково доведеться тратити п’ять тисяч гривень. Піти цим шляхом, значить, зробити воду для споживачів у кілька разів дорожчою. Є висновок того ж НУВГП, що споживання води з таким, як у нас, вмістом заліза допускається. Тож остаточно визначатимемося на рівні облветпродспоживслужбим. Тим паче, що підрядники наполягають на введенні об’єкта в експлуатацію. Хочеться, щоб нинішній рік усе розставив по місцях, а КП «Аква» стало повноправним користувачем станції знезалізнення води.

– Днями стало відомо, що область виділяє селищу 210 тисяч гривень на покращення каналізаційних стоків. Як взагалі справи з селищними очисними спорудами?

– Поряд із проектом по реконструкції центрального водозабору у тому ж 2010 році запущено в хід і проект по очистці використаної води. Замовником виступило облуправління капітального будівництва, і спрямовувався проект на реконструкцію очисних споруд із залученням молокозаводу. Початкова його вартість становила 1,1 мільйона гривень, але впродовж дев’яти років у реконструкцію вкладено майже вдвічі більше. Щоб її завершити, треба ще 400 тисяч. Відбулися перемовини на рівні УКБ та екологічних служб – і згадані 210 тисяч виділені з природоохоронного фонду. Цих коштів не вистачає на завершення об’єкту i швидше всього різницю доведеться шукати у селищному бюджеті як співфінансування, a можливо – виступити й замовником подальших робіт. До кінця року й цю комунальну «епопею» сподіваємося завершити.

– А наскільки очищеними селищні побутові і технічні стоки повертаються у природу, тобто у многостраждальну річечку Бережанку?

– На сьогодні не стало основної проблеми, яка довгий час дошкуляла з водоочисткою: на це вже не впливає молокозавод. Коли там виготовляли казеїн, заводські стоки були настільки концентрованими, що в буквальному смислі слова обривали очистку. Тому й довелося йти на реконструкцію очисних споруд із залученням коштів молокозаводу. Нині це підприємство не діє. Але триста кубометрів добових селищних побутових стоків хоч і проходять через очисні споруди, однак якісної очистки немає. Активний мул майже відсутній, і в Бережанку скидається не зовсім чиста вода. Є надія, що цьогоріч завершимо цю затяжну реконструкцію. Тож маємо план запуску очисних споруд і комунальникам дано доручення домогтися бажаної очистки. Ще нинішньої весни завеземо активний мул i повноцінно запустимо очисні споруди. Сьогодні, як на мене, є така можливість. При цьому очистка має бути повною, і жодної суттєвої проблеми щодо цього вже немає. До речі, у 2008-2009 роках селищні стоки були цілком безпечними, і на такий рівень водоочистки маємо повернутися.

 

Щоб і гарно, і безпечно…

 

– Олександре Григоровичу, вулиця Повстанців, схоже, не єдина для селищної влади точка прикладання зусиль. Якими ще задумами і сподіваннями живе райцентр?

– Ми розробили проектно-кошторисну документацію на облаштування твердого дорожнього покриття і тротуарів на провулку Богдана Хмельницького. Загальна вартість цього проекту – 6,29 мільйона гривень, і він пройшов державну комплексну експертизу. Виготовлену документацію плануємо передати управлінню капітального будівництва і виносимо питання на сесію, щоб передбачити співфінансування у межах одного мільйона гривень. Якщо депутати проголосують, ці кошти передамо виконавцю і сподіваємося, що роботи цьогоріч розпочнуться. Із фінансуванням, гадаємо, проблем не виникне, й необхідні кошти надійдуть і з державного дорожнього фонду. Крім цього, маємо й інший амбітний план і вже розробили документацію на облаштування твердого дорожнього покриття на вулиці Чарторийських – центральній вулиці мікрорайону Бурки. За попередніми розрахунками знадобиться приблизно десять мільйонів гривень, а виконавець робіт визначиться внаслідок тендерних торгів.

– Ще однією цікавою і важливою задумкою ви поділилися минулого року. Маю на увазі систему вуличного відеонагляду, яку багато хто в селищі вважає вкрай необхідною. Але чи така вже вона й нагальна, ця потреба?

– Однозначно скажу: це важливо. Особливо в нинішній час. Декілька днів тому мав розмову з працівником вараського суду. Так от: на сьогодні у Вараші встановлено тридцять відеокамер, і зафіксовані ними «картинки» досить часто використовуються в суді. Інакше кажучи, правда і справедливість виводяться на екран і стають доказовою базою. А це значить, що й для нас це важливо, адже і в нас не обходиться без проблем правового характеру. На це вказує місцева поліція. А ще неодноразово доводилося чути, що ми – єдиний райцентр в області, який не має відеоспостереження.

На сьогодні розробили проектно-кошторисну документацію і піддали її державній експертизі. Загальна вартість згідно з проектом – 1,7 мільйона гривень. Торік цей проект подали на конкурс при облдержадміністрації. Зайняли пристойне 34-е місце серед ста об’єктів з усієї області. На жаль, фінансування не було, а власних коштів теж не знайшлося. Голова райдержадміністрації Ярослав Березюк, будучи на нашій сесію, обіцяв шукати резерви у райбюджеті. Було б добре, якби на умовах співфінансування втілили цей задум. А ще відбулася розмова зі Станіславом Смоляком, який за дорученням інтернет-провайдера «Уарнет» займається телекомунікаційними послугами в районі. Змонтувати і підключити селищну систему відеоспостереження до діючої інтернет-мережі він погоджується «у рази» дешевше, ніж пропонувалося досі. Тож питання виноситиметься на найближчу сесію. Якщо депутати його підтримають, спільними зусилля має бути встановлено п'ятнадцять відеокамер. Ними охопимо центральну частину селища і в’їзди-виїзди з нього. При цьому маються на увазі хороші сучасні відеокамери, здатні «розпізнавати» і номерні знаки транспортних засобів, і обличчя водіїв.

– Отже, завада до цього – нехватка коштів?..

– Так. У нас непоганий заділ з минулого року, але частина перехідного залишку настільки специфічна і вузькоспеціалізована, що скористатися нею не вдасться. За рахунок цих коштів проведені на вулиці Повстанців роботи по захисту від підтоплення плануємо продовжити на вулиці Головка, і проект готовий ще з 2005 року. Швидше всього, його й пустимо у дію, убезпечивши від підтоплення західну частину селища. А ще продовжимо реконструкцію селищної водойми. Торік там освоєно два мільйони гривень, а на найближчій сесії йтиметься про виділення ще півтора мільйона. За цим усім, думаю, – наше спільне прагнення: щоб Володимирець був селищем, у якому приємно працювати і комфортно жити.

 

Записав Олексій ГОРОДНИЙ.

 

 

Коментарі   

 
+6 # Гість 09.04.2019, 17:40
Відновіть лежачого поліцейского.Чи будете чекати поки люди зберуть підписи?
Відповісти
 
 
+12 # Гіcть 10.04.2019, 11:58
Що (ЦЕНЗУРА) за влада така? Весь час треба в (ЦЕНЗУРА)у штовхати. Вас ж вибрали і зарплату (384654 грн. в рік або 32 тис.грн. В МІСЯЦЬ!) платимо з податків, та й ще вказувати треба що робити!? На це "нехватки коштів немає" щука... :-*
Відповісти
 
 
+12 # Гість 14.04.2019, 07:50
А зарплата Лосінця - 400000 тис!!!!
Це ж все з бюджету Володимирця!!!! Замість відеокамер для безпеки селища вони собі зарплату більш як по тисячі доларів! Доки будемо терпіти?
Відповісти
 
 
+10 # Гіcть 15.04.2019, 22:37
Бляяяха-муха (с) Ірина Луценко. :lol:
За який (ЦЕНЗУРА) 400 тис??? :-*

Недавно п.Осмолович в інтерв'ю сказав: "...На жаль, фінансування не було, а власних коштів теж не знайшлося." http://www.polissya.net/2012-08-01-08-20-33/2012-08-01-08-22-36/5166-oleksandr-osmolovuch-kozhen-vladnuj-krok-v-interesah-gromadu.html

Де ж вони візмуться??? Якщо буде і 5 млн.грн. - все піде на зарплату дармоїдам!!! О(ЦЕНЗУРА)ть!

Скільки цікаво бюджет селради на рік??? :eek:
Відповісти
 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

На даний момент 65 гостей на сайті