HomeНовиниКрайові новиниНовини Зарічненщини від 18 травня

Новини Зарічненщини від 18 травня

( 0 Votes )

Рубрику новин по Зарічненському району веде Тамара Алексіюк, головний редактор газети "Полісся".

Хочуть стати селом

У той час, коли через ряд причин демографічного та соціального характеру, з карти України зникають села, жителі Рибгоспу, поселення, що на Зарічненщині, навпаки, хочуть стати селом. З»явився цей населений пункт, порівняно, недавно – в 60-х роках, разом з відновленням та розбудовою рибного господарства «Миколаєво-Гольє».

Господарство з року в рік нарощувало потужності й стало будувати для своїх працівників чотирьохквартирні будиночки. До них додалися й збудовані або перевезені оселі довколишніх хуторян. Зводилися й виробничі приміщення. Потім обзавелися на Рибгоспі і своїм клубом, ФАПом, магазином, діяла й початкова школа. Проте до набуття статусу села справа так і не дійшла – не встигли. Далі період розвитку змінився роками часткового занепаду як рибного господарства, так і соціальної сфери цього робітничого поселення. Нині ситуація покращилася. На даний час проживає в Рибгоспі аж 10 молодих сімей, ростуть і виховуються аж 20 діток до 8 років. Останні вибори фіксували тут 66 дорослих виборців. Рибгосп живе своїм життям і, судячи з нинішньої демографічної ситуації, має перспективу. Тому закономірним є бажання тутешніх жителів про те, щоб їхнє поселення так би мовити, нарешті узаконили і надали статус села, з усіма витікаючими з цього наслідками. Нині ж Рибгосп офіційно іменується як Вовчиці-2, хоча насправді це окреме село, яке знаходиться за 7 кілометрів від Вовчиць, ось тільки статусу такого воно й досі немає.

Другий у світі

Такого визнання вихідці з  Зарічненського району ще не мали. Не так давно в Узбекистані проходив чемпіонат світу з гирьового спорту. Наш земляк, хлопець із с. Прикладники, який нині навчається у Львівському державному університеті забезпечення життєдіяльності, Дмитро Воробей, за результатами цих змагань, посів друге місце у ваговій категорії до 75-ти кілограм. Такого рівня перемог наші краяни ще не досягали.

-          Тих емоцій, відчуттів, високого духовного піднесення, які пережив у той момент, коли лунав гімн України,  - не передати ніякими словами, - ділиться своїми враженнями Дмитро. – Для мене титул срібного призера чемпіонату світу – це надзвичайно високе досягнення.  Сподіваюсь, ще досягну висот, до яких прагну.

Що робить горілка

Жахлива трагедія сталася не так давно у селі Бутове. Як з»ясували правоохоронці, прибувши одразу на місце події, 51 - річний господар Валерій В., перебуваючи в нетверезому стані, жорстоко побив свою співмешканку, місцеву жительку 60-ручну Тетяну К. Ві заподіяних травм, жінка померла( експерти встановили , що смерть настала внаслідок тупої травми живота, розриву кишківника, з крововиливом у черевну порожнину). Чоловік, забачивши, що його жертва померла, вийшов на подвір»я, облив себе бензином і підпалив. Врятувати йому життя медикам не вдалося.

Шукають порятунку

Що це – жорстока доля, чи прокляття за чиїсь великі гріхи? Це питання вже відійшло на другий план для сім»ї Тетяни та Віктора Бубновичів з с. Бродниця. У 1988-му, щойно одружившись, молода пара виїхала по переселенню на Сумщину, втікаючи від згубної радіації. Вона вчителька, він працював будівельником. З роками, нажили все, що потрібно, ще й хату встигли збудувати у себе на батьківщині, в Бродниці – нехай комусь буде. Гордилися своїм сином та донькою, а поті народився і Тарасик. Біда прийшла, як завжди, несподівано: у 22 роки раптово помирає їх син Віталик, будучи на той час студентом Сумського педуніверситету. Рідкісний діагноз – лімфангіолейоміатоз легень. Це був серпень 2010року. Ще не зарубцювалися рани, як новий удар: у 22-річної доньки Альони медики  щойно констатували той самий діагноз, підступність якого ще й в тому, що проявляється ця хвороба не раніше 20-ти років. Українські лікарі безсилі протистояти такому діагнозу. Один із шансів пропонує ізраїльський медичний центр «Рабин», готовий взятися за обслідування і трансплантацію легень від кровного донора – за 170 тисяч доларів. Гроші для сім»ї  - не підйомні. І чекати, коли згасне донька, вслід за сином, це нестерпні муки навіть для чужих людей, не кажучи вже про матір і батька. Хто бажає внести і свою дещицю в порятунок дівчини, її батьки залишили номер картки, на яку можна переказати гроші: картка № 5167987208381224 Приватбанку.

Виклик Пітеру

Всі жителі с. Серники знають Василя Кунчика ( Полюховича по прізвищу). Всі поважають його, шанують за трудолюбивість і чесність, і всі, як один засуджують – навіщо йому ця затія, і себе, і жінку та дітей гробить, а міг би, як люди, поїхати з синами  на Пітер і за два місяці привезти те, що за рік ледве заробляє такою тяжкою працею вся їхня сім»я. Має ж золоті руки. Епілогом для таких суджень є те, що Василь Миколайович Полюхович нині утримує в своєму господарстві аж 15 голів худоби. І всі роботи, в основному, виконуються вручну. 5 дійних корів дружина, яку привіз колись аж з Росії, з Пермської області, доїть без доїльних апаратів. Сіно повернути, згребти, привезти, розвантажити й скласти – теж все вручну. Хіба що колишні колеги по колгоспу допоможуть трактором скосити, навіть і коштів не беруть, тільки пальне заливай. А на кожну голову потрібно 3 тонни. Пасуть своє стадо із 15 голів худоби теж самі, щодень, із 3-разовим доїнням. О шостій ранку худобу женуть на випас, об 11-й пригонять, о 16-й знову женуть на пасовище. Молоко, масло, сир, сметану дружина возить на ринок і продає, а частину молока  - до 50 літрів здає на заготівельний пункт. Ось за таким режимом і живе сім»я. Свого часу, коли розвалювався колгосп, Василь Миколайович забрав свій пай – 5 вибракуваних корів та невеликий корівник. З того й почалося його велике господарювання. Мотивація у глави сім»ї цілком розумна, зрозуміла і навіть патріотична: « Легко ніде не буває. Мене всі на Пітер посилають. А хто ти там – ніхто, бомб! А я люблю свою землю і хочу трудитися на ній,  бути господарем на своїй землі. Планую вирощувати молодняк і продавати населенню, бо купити тепер гарну теличку – це проблема, а попит на такий товар є великий». Як не схилити в шанобі голову перед такою людиною, перед такою життєвою позицією і християнською мудрістю?!

Звичайна ситуація, що обернулася надзвичайною

Це сталося в Сенчицях. Господиня будинку Світлана К. поставила на газову плитку варити страву, а сама вийшла поратися по господарству. Коли повернулася наглянути, відчула в повітрі запах газу і побачила, що плитка не горить. Жінка вирішила заново запалити її. Коли піднесла сірник до плитки, миттєво стався спалах. Жінка отримала опіки, в кухні загорілися штори. На крики потерпілої збіглися сусіди, які й загасили полум»я та викликали  рятувальників і швидку.

Красиве дійство

Прекрасно провели недільний вечір жителі с. Кухче, хто побував у клубі на концерті. Зал був переповнений. І артисти Зарічненського районного Будинку культури , які приїхали зі своєю концертною програмою, сторалися, як могли. Чудові голоси солістів Наталії гриненко, Василя Смаглюка, Михайла Лобана, пісенне розмаїття колективів «Батьківська хата», «Криниченька», яскраві танці «Східний», «Циганочка» зробили цей вечір неповторним. Глядачі були безмежно вдячні артистам, а артисти – щирій публіці.    

 

У вас недостатньо прав для коментування.