Арт-медіа Полісся - Enter your slogan here

Хоч осінь і починається завжди несподівано – 1 вересня, після літа поринати у прохолодні шкільні ранки завжди важко. Останні дні серпня взагалі дуже клопітні. Свідома половина суспільства, яка має дітей шкільного віку, з головним болем збирає чад до школи.

Але не забуваймо, що до навчального процесу готуються не лише діти. Ще більше, ніж учні, до школи готуються самі вчителі. Скільки їм це коштує зусиль, грошей і нервів? Опитала я двох вчительок – вчителя поважного віку з поважним стажем та молоду вчительку навчальних класів.

Отож, на початку навчального року вчитель має розробити календарний план з предмету, який веде. Такі календарні плани продаються готові, але інколи вони можуть не підійти самому вчителю. Можна розробити той план власноруч – але для цього потрібен вільний час, комп’ютер та принтер. Тож в будь-якому разі доведеться платити – або за готовий план (більше 20 гривень за штуку), або за роздруківку.

Календарний план розробляється на один предмет і на один клас. Тому якщо вчитель викладає, наприклад, українську мову з 5 по 11 клас, то йому треба розробити 7 календарних планів. Якщо мати свій принтер та незначне навантаження і невелику кількість годин викладання в тиждень, то виходить близько 20 грн. за один календарний план. Проте більшість вчителів мають не одну годину в тиждень, а 2, якщо, наприклад, це українська мова чи математика. Тому й календарний план буде значно дорожчим.

Навіть при економії виходить не менше 5 пачок паперу на рік. Це дуже скромний і дуже середній показник. Пачка паперу коштує близько 80 грн. (множте мінімум на 5, бо ще ж і на інші потреби треба теж папір). У школі без паперу ніяк. Вчителі проводять тести, опитування, контрольні роботи. Щоб зекономити, часто використовують старі дитячі реферати чи свої ж вже не потрібні календарні плани, друкують і пишуть на зворотній чистій стороні.

Наступний крок – методичні матеріали. Сюди входять розробки уроків, додаткові посібники, дидактичні матеріали. Вчителька зі стажем розповідає:

– Сьогоднішні уроки – це більше тренінги, то не колишні конспекти. Це в першу чергу спілкування, бо сучасна освіта орієнтується на спілкування з дитиною. Але часто доводиться економити на роздаточних матеріалах через брак коштів. Ходжу по магазинах канцтоварів. Дивлюсь зразки тих самих карток, чи шукаю щось подібне в інтернеті. Сама розроблюю схоже, або ж купую такий один блок карток, який розрахований на одну дитину. В середньому набір карток по одній лише темі (!) коштує близько 30 грн. А в класах дітей близько 30 (+/-). Тому доводиться копіювати, сканувати, роздруковувати. Це знову ж таки потреба в папері. Врахуйте, що це на кожну тему так готуватись треба. Методичне забезпечення в кабінетах – таблиці, плакати, куточки, стенди – це все я маю забезпечити, бо маю стаж. Щось оновлюю, щось доклеюю новою інформацією, щось замінюю. На відміну від молодих колег, яким це все треба купувати з нуля, старшим в цьому плані все ж таки трохи легше.

Жінка розповідає, що комп’ютер вдома має, а от принтера купити – це вже їй не під силу. Тому одвічна проблема – це саме роздруківка.

Окрема тема – це методична література та посібники. В середньому посібник з методичними рекомендаціями коштує 60-70 грн. Якщо ти вчитель молодших класів, то таку методичку треба придбати на кожен предмет. За допомогою посібника вчитель опрацьовує навчальну програму та готує конспект. Є готові конспекти, але якщо економити та писати конспекти самому, це знову-таки втрачається час.

Також учителів зобов’язують виписувати тематичну літературу та журнали. Передплата на одне півріччя в середньому коштує близько 600 грн. Якусь конкретну літературу та конкретних авторів районо чи облоно не нав’язують, проте і такі випадки можуть траплятись.

Учитель молодших класів, а особливо молодий, в кращому разі повинен бути родичем олігарха. Однак у нас в країні такого не буває, тому вчительки затягують паски (а потім ми дивуємось, чому вони такі стрункі).

– Свій перший рік вчителювання не забуду ніколи. Важкувато було тоді підрахувати, скільки я витратила на підготовку до школи, але сума ця шалена при тому, що на той момент зарплата у мене була 2300 грн., – розповідає вже інша вчителька, молода, яка викладає в молодших класах. – Одразу купила собі принтер, всі папки для зберігання матеріалів з кожного предмету. Вийшло більше 20 штук (в середньому 40-60 грн. одна папка), купа методичок та різні канцтовари (ручки окремо для заповнення класного журналу та для перевірки зошитів, коректор, кольорові маркери, ксероксний та кольоровий папір, зошити…). Віник, смітник, сміттєві пакети – теж купувала я. Багато грошей забирає принтер. З часом купила його собі (тоді це було більше 1000 грн.). За рік витрачаю 5-7 пачок паперу. Фарба своя. Щороку мушу міняти картриджі, бо горять, не витримують. Вартість одного – близько 500 грн. + робота (до 200 грн.). От порахуйте, скільки виходить. І торік було. Зараз в рази все подорожчало.

Цього року, маючи вже в наявності якісь матеріали для викладання, вже витратила близько 700 грн. І це при тому, що методичок і канцтоварів ще не купувала.

Розробок уроків не купувала, натомість – різні додаткові посібники. Проблема в тому, що програма часто змінюється. Тобто якщо придбати конспекти на 1 клас, а коли через 4 роки знов набереться наступний перший клас, то програма зміниться і треба вже нові купувати, щоб зекономити свій час для підготовки до уроків. Або пиши – тоді плати за роздруківку і втрачай вільний час. Для читання, української мови та математики взагалі треба по дві штуки (на кожен семестр).

– А батьки чимось допомагають?

– Особисто в мене не вистачає совісті щось вимагати у батьків. Лише одного разу попросила, щоб придбали пачку паперу. Інші вчителі можуть таке практикувати. Зараз часто батьки вчительці купують принтера в клас. Хоча квіти в клас прошу якраз батьків приносити (саджають, що мають). Мені не важливо що, аби зелене росло.

Решта канцтоварів купуються по-різному у різних вчителів. Одним навіть обкладинки для журналу, папки, файли та папір батьки купують. Стенди теж купуємо. Варіант «зроблю сам» директора не влаштовує. Обов'язково пластикові. Та здебільшого це за рахунок школи. Бувають випадки, що батьки здають гроші окремо. Буває, вчителька купує теж за свої. В мене особисто були всі три варіанти. Чіпляла й картонні плакати. Але клеїла їх на фанеру, щоб вигляд був нормальний. Та це тимчасово.

Не знаю за інших, а я збірники самостійних чи контрольних робіт, додаткові завдання, картки купую собі сама, а потім передруковую чи копіюю вдома на своєму принтері на своєму папері. Намагаюся формулювати завдання так, щоб не писали на картці, а в зошиті чи на окремому аркуші. Тоді картка лишається неушкодженою і її використати можна не один раз. Не всі вчителі роблять саме так. Іноді чую думку: «Чого я буду економити батьківські гроші, а натомість витрачати свої, плюс додавати собі роботи?». Так вони думають, але чи так вони роблять – я не знаю…

Не книжками одними живе вчитель. Окрім методичок та папок, вчителю також треба вдягнутись, бажано стильно та модно, адже всім відомо, що за одягом зустрічають, та й діти більше тягнуться до краси.

Тут взагалі все плачевно. Панчохи йдуть на ура, були б лише гроші. Одна пара якісних панчох нині перевалила вже за 100 грн, спідниця в середньому від 300 грн (а їх треба хоча б 2 штуки), кілька блуз (орієнтовно по 300 грн), брюки (500 грн), туфлі, черевики, піджак, плащ, плаття, прикраси, сумка – тут список можна не закінчувати. Однак, витратившись на обов’язкові методичні матеріали для навчального процесу, виходить часто, що вчителю на список з одягом навіть не вистачає.

У молодих вчителів зарплата в середньому становить 4500 грн. В їхніх колег зі стажем і вислугою років середня зарплата – 6000-7000 грн. Та з цінами на наш споживчий кошик навіть заслуженим учителям нерідко доводиться бути стрункими і скромними…

Дізнавалася

Олена СТЕЛЬМАЩУК.