HomeНовиниВ РайоніПідлітки із Воронок влаштували побоїще у Зеленому

Підлітки із Воронок влаштували побоїще у Зеленому

( 1 Vote )

У той день, коли в районі з робочим візитом перебував  міліцейський генерал, у селі Зелене розігралася  небачена баталія. Молоді люди з села Воронки напали на своїх  сусідів, мешканців села Зелене, і по-звірячому побили всіх, кого тільки зустрічали на  своєму шляху. Про це  занотовано в повідомленні  на пульті Кузнецовської міліції.

Після  цієї воронківської «дефіляди» залишилися  потрощені  паркани, розбиті вікна, покалічені люди.

Обурені мешканці села Зелене зібралися на збори, куди запросили правоохоронців, ЗМІ  та викликали з відпустки  свого сільського голову Ніну Ковальську. При автору цих рядків слідчому  міліції  було передано до 7 попередніх скарг ще 23.

Видиво не з приємних. Дорогий паркан понівечений. Штахети   повиривані. Цілі прогони загорожі повалені. І, як зазначили присутні,  такі розбійні дії молодчиків із Воронок – непоодинокий факт.

За молоддю села Воронки в районі закріпилася не дуже  добра слава. Їй приписують крадіжку автомобіля, належного відомому у райцентрі лікарю, та іншої мототехніки. Їм приписують побиття  чоловіка завідуючої кафе в Красносіллі, який заступився за свою дружину перед знахабнілими молодчиками. За  це був побитий і довгий час пролежав у реанімаційному відділенні райлікарні.

 За міліцейською статистикою, справ, у яких зафіксовані правопорушення з воронківських юнаків, налічується добрий десяток.  Багато  цих справ до суду не дійшли з тієї причини, що в досудовому слідстві сторони помирилися, тобто хлопці з Воронок відкупилися.

Кожний учасник зборів розповідав про пережите.

–- Я з сином  ішла  від своєї матері, – розказує Любов М. – Он там, біля церкви, стріла знайому і  затрималася. Коли чую крик. Виходжу на центральну вулицю, дивлюся – шеренгами, від паркану до паркану, йдуть хлопчаки років  14-15. З довгими палицями. Відривають частокіл і поперед себе женуть та б’ють всіх, кого стрічають. Я почала кричати: «Що це робиться?», Стала кликати сина. А він син вскочив  до бару, де сиділи люди. Туди ж сховався  від ударів, яких палицями завдавали воронківські дітлахи, племінник директорки Володимирецького КГХ, який випадково попав «під роздачу». Якби  наші люди не забрали його в кафе, то вже й живого не було б.

– Вам не передати, що ті хлопці з Воронок творили, – розповідає Марина. – Нас, дорослих  тіток і дядьків, які  в той час виявилися на вулиці, били, як нелюди. Відтіснили ген на те подвір’я. І страшно, й смішно: діти – дорослих людей. Ніхто ж не думав,  що  сімдесят  знавіснілих «дитинчат» влаштують такий  розбій і погром.

Працівник міліції фіксував усе  сказане. Особисто я зрозуміла, що статтею 206, хуліганство, тут не  відбудуться. Побиті  й оточені  люди викликали  медичку, місцеву завФАПом. З нею пішов і її чоловік, майстер лісу Віктор Табунський – високий дужий мужчина. Але надамо слово медику Тетяні М.:

– Мені подзвонили, щоб бігла спасала людей, бо воронківці б’ються. Думаю, хіба то  перший раз вони б’ються? Кажу Віті: «Ходи зі мною. Тебе знають, що ти їхній лісник. Може, повтікають». Ох, як ми вийшли на цю вулицю, а тут хлопчаків тьма-тьмуща, де стільки й набралося. Йдуть, як фашисти в кіно. Шеренг із п’ять.  Як зомбі. І – на нас. Вітю у Воронках знають. Знають і мене. І – хрусь Вітю по голові. Бачу, кров тече. Люди кричать. Не знаєш, куди бігти і кого рятувати. Хтось подзвонив міліцію, а там відповідають, що це вже десятий дзвінок. Витерла чоловіку кров на голові і кричу, щоб подзвонив, дізнався, де наші діти. Якась тітка вийшла на крики і  теж «получила» від  малоліток. Знаєте, з тими воронками щось уже треба робити!

– А за що все зайшлося? – питаю. – Не могли ж отак ні з того ні з сього приїхати і всіх, хто під руку попав, товкти! Тим паче, ви стверджуєте, що були серед них і віруючі.

– Були із Степангорода, мотоциклів три. Стояли на  розвилці. А в Ніни Симонової, її дочка замужем у Воронках, теж п’ять мотоциклів стояло. От помножте: три на п’ять –  уже п’ятнадцять чоловік. А машин скільки було – їх у ліску воронківці поховали. Невже їхні батьки не бачили, що все село  кудись збирається? А сам зачинщик цієї бойні сховався. Дурнів на місиво послав, а сам сховався. Це ж через його все почалося!

– Ходить він тут до «одної». Вашої знайомої родичка. Її хтось із  наших дітей начебто зобидив. Вона поскаржилася. То раніше вони по одному наших виловлювали і  били. А то всім селом зібралися. Чи напоїли їх чимось, чи накормили. Справді, як зомбі. Як подуріли.

– Запишіть, що Базака погрожував  спалити наше село, мовляв, міліція йому по барабану. Підняв середнього пальця на руці і знов полетів. Йому справді закони не писані.

Тітка, яку теж «зачепили», вдарили по руці, з претензіями звернулася до сільського голови:

– Отак! Воронківцям випасу не дати. Нашу землю, сінокоси від них  забрати. Раз такі  бандити, користуючись відсутністю чоловіків, приїжджають у село і дітей та жінок б’ють, – нехай своїх корів на хвойних шишках пасуть.

 А матері кричали, що не пустять дітей у Воронки грати у футбол. Мовляв, кузнецовці приїхали, то там такий «концерт» місцеві їм влаштували. Не хочемо  дома калік  мати і на ліки робити…

Дійсно, у Зеленому з  чоловіків лишилися тільки ті, що працюють у лісі. Всі інші – на заробітках: по сезонах, будовах, навіть за кордоном. Як розповідали  жінки, воронківська юнь тероризує  не лише їхнє, а й інші навколишні села. Можуть приїхати  на танці. Підішлють свого малолітка. А хтось щось скаже на нього – вже бійка. Отак і росте ця «пацанва», жениться, і на її місце приходять нащадки, переймають усе ті ж нерозумні методи залякування, побоїв, відкупу. І так – до сьогоднішнього дня.

Як не прикро констатувати, але  сплановане й організоване  групою осіб побоїще у Зеленому тягне не на одну кримінальну статтю. І цей небезпечний інцендент стоїть на контролі в МРВ МВС.

 
 

 На знімку: ось таку «картину» залишили  після себе воронківські хлопці.

Г. ШТЕРН.

 

У вас недостатньо прав для коментування.